«Вагнерівці» принижують «кадировців». Про бандитські розбірки в Росії «за планом» Путіна і незалежність Кавказу — інтерв'ю з Ахмедом Закаєвим

І сьогодні так звані російські чиновники публічно намагаються з’ясувати свої стосунки і показують свою значущість, свій вплив саме на так званого ще президента Путіна.

Тому, я думаю, все йде, як висловився Путін, «за планом». Тобто за планом тих, хто дивиться на це терористичне державне утворення, [і думає], що воно має закінчитися, що епоха Російської імперії закінчується. І це тільки підтвердження цьому.

— А що Путін програє від таких публічних розборок? Зрештою він же може з’явитися і сказати: «Хлопці, давайте жити дружно, я вам усім гарантую безпеку». Чи ні?

— Так, він може це сказати. Це безумовно. Але він не може розв’язати ті протиріччя, які є в них.

Річ у тім, що до початку російської агресії проти України останні 15 років, без перебільшення, в Росії безчинствували так звані «кадировці», яким було все дозволено. Вони вирішували: кому жити, кому померти; хто має право і який бізнес у кого має бути. І вони в принципі впливали на всі процеси, і діяли вони виключно від імені президента.

Тобто для будь-якого губернатора поява Кадирова або його поплічників означала, що Путін бажає того чи не бажає цього. Виходячи з того, що вимагали від нього так звані кадировці, він ухвалював рішення і робив те, що потрібно Путіну. І був упевнений, що це виходить від Путіна.

Але останні кілька місяців про себе, як про окрему силу, заявили так звані «вагнерівці». І сьогодні для досягнення успіхів у всіх сферах, щоб замінити «кадировців» у тих корпораціях, «вагнерівці» взяли на себе цю функцію і вирішили публічно образити, принизити «кадировців» і витіснити їх із цієї сфери.

Тобто вони досі посідали першу позицію за своєю впливовістю в кримінальних справах, а сьогодні з цього днища вирішили їх вибити «вагнерівці», які мають уже жорсткішу репутацію з цією кувалдою та з усіма їхніми висловлюваннями і, звісно ж, його (Пригожина — ред.) публічними виступами на адресу Міністерства оборони, Генерального штабу й інших чиновників, якими до сьогоднішнього дня опікувався Путін.

І ось сьогодні вже громадськість і ті олігархи, і ті чиновники мають розібратися. Вони найближчим часом зрозуміють, хто з них буде головувати в їхній банді і в їхніх бандитських розбірках: «кадировці» чи «вагнерівці». Ось вирішується це питання сьогодні.

— Одна справа — кошмарити бізнесменів або навіть якихось губернаторів, а зовсім інша справа — воювати. Чи можемо ми стверджувати, що імідж непереможних, зухвалих і безконтрольних «кадировців» повністю зруйнувала широкомасштабна війна, на якій ми побачили, що вони не є ефективними вояками і єдине, що вони можуть, це бути загороджувальними загонами або знімати Тік-Токи в захоплених, зруйнованих українських населених пунктах?

— Абсолютно вірно, Олексію. Насправді ось цей міф непереможності зруйнували ЗСУ України. Тобто Збройні сили України розвіяли цей міф буквально в перші дні, щойно вони з’явилися і перетнули кордон України. З цього моменту для всіх стало зрозуміло.

А Путін саме й розраховував на те, що, користуючись іміджем і брендом чеченців.

Іміджем бійців, які відстояли свою свободу і незалежність у Першу [чеченську] війну. Цим іміджем і користувалися ось ці манкурти і безхребетні істоти, які продалися Путіну за якісь 33 срібники. Вони ніколи не були ні вояками, ні силою, безумовно.

Але вони були таким путінським опудалом і страшилкою для всіх, хто знав Першу війну, знав наших героїв — Джохара Дудаєва, Аслана Масхадова та інших героїв — Хамзат, Гелаєв, Басаєв, Шаміль. Їх сотні, тисячі. Ці люди, справді, свого часу показали всьому світові силу духу, стійкості та мужності і як потрібно битися за свою свободу і незалежність.

А раби — вони не можуть проявляти себе інакше, як проявляли себе «кадировці» і ось ці манкурти. Тому ось цей міф розвіяли українські військові.

І сьогодні вони вже можуть тільки сперечатися між собою — між «вагнерівцями» і так званими «кадировцями», — хто ближче до путінського тіла.

Але ж король голий. Уже це не та людина, на яку можуть розраховувати і яка може когось захистити. Він сьогодні сам себе не може захистити. І той страх у нього перед усіма і вся — це демонструє його слабкість.

Тому сьогодні ми будемо спостерігати дуже цікаві речі. Це відбуватиметься. Думаю, не тільки «вагнерівці», а й з’являться й інші приватні армії, які боротимуться і битимуться за сферу впливу, бо держави як такої вже немає. Ні системи, структурно вибудуваної в захисті й такої, що забезпечує безпеку, ні суспільства, ні бізнесу, ні держави — цього немає. З’являються приватні армії, які з’ясовуватимуть стосунки між собою і битимуться за вплив.

— Ми з вами обговорювали неприємну тему — зрадника Хусейна Джамбетова. Навіть позивний у нього був Бандера. Ви говорили в нашому ефірі, що, найімовірніше, Кадиров захоче повернути його на війну в Україні. І вже ми побачили відео, в якому він біля якоїсь карти тицяє кудись пальцем і розповідає про те, як він буде захоплювати Кривий Ріг. Яка роль Джамбетова зараз? Як ви її оцінюєте?

— Ніякої ролі в нього немає. Зрадник він і є зрадник. І навіть зрадники «кадировці» до нього ставляться з досконалим ступенем мерзоти і ненависті. Принизливе ставлення до нього.

І те, що вони його зараз виставили перед картою, він розмахує руками і показує, — вони демонструють просто нікчемність цієї людини.

Він не становив жодної загрози ні для ЗСУ, ні для наших підрозділів. Вони його використовували суто в пропагандистських цілях і більше ніякої ролі в нього немає. Вони його сюди направили: або його тут грохнуть наші підрозділи, або ЗСУ, або ж самі «кадировці» його вколошкають там таки. І тому жодного майбутнього ця людина не має.

На нього чекає доля зрадника, бо ми знаємо ставлення до зрадників у всі часи. Ніхто їх ніколи серйозно не сприймав. І ставлення до них було саме таким: той, хто зрадив раз, зрадить вдруге. Ось це є ставлення до нього і те, що з ним може статися.

— Це дуже серйозна новина: навіть батько Джамбетова фактично дав згоду на його вбивство як зрадника. Можна тільки уявити, як це батькові такі речі говорити або давати згоду на такі дії щодо свого сина. Чи знаєте ви, як він ухвалив це рішення?

— Я думаю, що в будь-якому разі на нього дуже серйозно теж впливають і вплинуть. Може трапиться так, що найближчим часом ми побачимо батька Джамбетова, який буде ледь не благословляти свого сина і стверджувати, що це саме те, що потрібно було зробити і що це правильно. Тому що в них є дуже багато важелів тиску на людей.

Це з чим пов’язано? Є родичі у зрадника Джамбетова. У його батька вдома є брати, які там живуть. І, природно, через його братів вони чинитимуть тиск уже на батька Джамбетова. Це ось така кругова порука з тиску, зі знущання, з руйнування чеченських багатовікових традицій, коли родичів протиставляють один одному. Або вони повинні однозначно говорити, що є Кадиров і Путін, і що вони їхні піхотинці, або вони демонстративно, публічно повинні розірвати свої родинні стосунки.

У цьому випадку, я думаю, що батько Джамбетова погодиться на те, що від нього вимагатимуть його брати, які перебувають удома. Тобто «кадировці» вимагатимуть від нього, щоб він змінив своє ставлення і до сина, і змінив свої висловлювання щодо Джамбетова. Я очікую саме цей варіант.

— 27 травня в Києві відбулася міжнародна конференція, яка була приурочена до 105-річчя проголошення Горської республіки Північного Кавказу. Що ви там почули? Чи побачили ви більше впевненості в тому, що міжнародна спільнота підтримає вашу боротьбу? Ми пам’ятаємо дві російсько-чеченські війни, коли фактично республіка Ічкерія опинилася в повній міжнародній ізоляції, а російській пропаганді вдалося повністю переконати і пострадянські країни, і цивілізований світ у тому, що це якісь «терористи», «сепаратисти» тощо. Чи бачите ви зміни у ставленні до вашої боротьби?

— Безумовно, є зміни. І це багато в чому відбулося саме завдяки українському народу, керівництву української держави, зокрема Верховній Раді, яка 18 жовтня 2022 року визнала нашу територію окупованою. І з цього часу настрої і в чеченському суспільстві, і в колоніально залежних республіках самої Росії змінилися.

Те, що в Києві відбулася конференція, приурочена до 105-ї річниці створення Конфедерації народів Північного Кавказу під назвою Горська республіка, це була дуже значуща подія. І я впевнений у тому, що резолюція, яку було ухвалено на цій конференції, обнадіює і народи Північного Кавказу, і не тільки кавказького регіону, а й інші народи, які перебувають у колоніальній залежності.

Експерти, які виступали на цій конференції, як ніколи однозначно заявляли про те, що Кавказ має бути вільним, Україна має стати вільною. Якщо немає [у РФ] України і звільняється Кавказ, це означає, що немає російської імперії насправді.

І сьогодні [є] усвідомлення того, що свого часу колективний Захід припустився помилки, дозволивши Росії в 1990-ті роки після трансформації в СНД знову набратися сили і стати імперією, яка зазіхнула на чужі території і чужі держави. Я думаю, [є] саме усвідомлення того, що якби Росія зуміла перемогти у війні в Україні, то це становило б загрозу не тільки всій Європі, а всьому міжнародному співтовариству.

Тому сьогодні є розуміння того, що того державного утворення, яке почало війну проти України, не повинно бути. І це найголовніше. І ця конференція, яка пройшла тут, і участь і західних експертів, і європейських політиків на цьому форумі, підтверджує те, що все-таки світ уже потихеньку готується до тих змін, які мають відбутися в Росії, тобто до трансформації Росії в якесь інше державне утворення після завершення війни в Україні.

— Ми спілкуємося в наших ефірах із представниками різних поневолених народів, країн, які були окуповані Росією. Були і Татарстан, і Башкортостан, Бурятія… І від усіх ми чуємо, що спочатку має бути перемога України, а потім наші дії. А чому так?

— Я розумію, для українців дуже важливо, щоб сьогодні почалися якісь події в цих регіонах. Але розумієте, на ментальному рівні ці народи не готові сьогодні почати якісь активні дії, спрямовані на те, щоб зруйнувати цю імперію або країну.

Ті процеси, які сьогодні починають іти в Росії, навіть Пригожин і так звані «кадировці», — це тільки початок. І є розуміння того, що більш безболісно ці народи можуть позбутися російських імперіалістів. Воно і на ментальному рівні дуже міцно сидить — у головах і мізках цих людей, тому що цьому є історичні прецеденти. Якщо сьогодні почнуться якісь активні дії, то жертв буде дуже багато в цих регіонах. І ще невідомо, чим і як це все закінчиться.

А от коли відбудеться остаточна поразка Росії тут або капітуляція, безумовно, в самій Росії почнуться ті ексцеси, які сприятимуть тому, щоб ці регіони визначали своє майбутнє з тим, щоб їх не зачепив цей хаос і та ситуація, яка складатиметься в самій Росії. І ці процеси вже будуть підтримані і міжнародною спільнотою.

Але якщо сьогодні ці республіки почнуть говорити і заявляти про право на самовизначення… У них є дуже гіркий досвід — це чеченська республіка і чеченський народ, яких не тільки залишили сам на сам, а всіляко допомагали Росії придушити наші прагнення до свободи. На ментальному рівні це дуже міцно сидить у головах людей цих регіонів. Тому до закінчення або до поразки Росії тут і до початку якихось смут у самій Росії я не бачу жодних передумов.

Але готуватися до цього ми повинні сьогодні.