У професійних серіальних оглядах часто зустрічається вислів «поріг входу» (barriers to entry), інакше кажучи – привітність продукту до нового споживача. Якщо ще простіше і ближче до контексту – наскільки легко увійти у світ серіалу, прикусивши наживку. У предмету сьогоднішньої рецензії поріг входу простий: якщо ви й досі любите «Теорію великого вибуху», то вам сюди.
Отже, йдеться про серіал «Юний Шелдон» ( «Дитинство Шелдона»), спін-офф-приквел до легендарної «Теорії», напевно, головної комедії сучасності, перегляди якої танцюють довкола цифри у 20 мільйонів американців. З назви неважко здогадатися, що новий серіал присвячений дитинству одного з головних героїв, фізика Шелдона Купера.
Маленький Шелдон зростає в Техасі в абсолютно звичайній родині – у тата-тренера і мами-домогосподарки було троє діток, двоє звичайних і один вундеркінд. Майбутньому генію і потенційному гіку доводиться виживати у звичайному світі, серед людей чз невисоким IQ – ходити до звичайної школи і до церкви, як заведено в Коров'ячому штаті. Довкола цього і будуються жарти, якими так славиться шоуранер Чак Лоррі.
Бувають хороші серіали, які відразу лягають на душу (не забули ще про поріг входу?), Однак настільки ж часто зустрічаються хіти, які можна полюбити не раніше п'ятого епізоду, розгубивши на шляху частину аудиторії. Так сталося і з «Юним Шелдоном». Після виходу пілотного епізоду преса була безжальною – Лоррі пригадали і невиразну «Матусю», і пісних «Розкосячених». Здавалося, його репутації було завдано останній удар.
Однак кожний наступний епізод нового спін-оффу залишав надію на продовження, і ближче до зими стало зрозуміло – у Лоррі вийшов гарний серіал, просто його складно порівнювати з канонічними сезонами «Теорії» або «Двох з половиною людей». По-перше, це сімейний ситком, в якому мало такого властивого Чаку цинізму (адже він музикант, а це найцинічніший народ), по-друге – тут інші лекала, наприклад, немає звичного глядачеві студійного сміху, часи якого вже минули.
Про плюси – мода на старі добрі 80-ті править серіалами другий рік, «Юний Шелдон» – не виняток. Тут не роблять особливого культу з «тієї» поп-культури, але атмосфера часу все одно відчувається. Також можна похвалити вибір головного героя – Ієн Армітейдж після Зіггі у «Великій маленькій брехні» на роль хлопчика з дивацтвами підійшов ідеально.
Серед азіатської та африканської аудиторії давно зріє ненависть до невиразного етно-кастингу, коли на роль мами китайця беруть актрису-кореянку або ж араб грає індуса. Серед акторів, які представляють євразійську расу, теж часто-густо зустрічаються несхожі родичі. Так от – тут діти цілком схожі на батьків, що рідкість. Чудова знахідка – вибір на роль мами Шелдона актриси Зоі Перрі (її мати, Лорі Меткалф, грає маму дорослого Шелдона в «Теорії»), такі деталі надають зв'язці дещицю достовірності.
В Америці випускають за сезон близько десятка нових сімейних ситкомів, один гірший за інший, на цьому фоні «Юний Шелдон» виглядає оригінально і цілком гідно. Найближчий аналог – серіал «Малькольм у центрі уваги», в якому Брайан Кренстон колись працював коміком (затятим фанатам «Breaking Bad» краще не дивитися). Його, до речі, не пізно увімкнути і сьогодні, якщо на початку століття руки не дійшли.
Добре, що осінь була зайнята іншими оглядами, після пілоту оцінка виявилася б у жовтій зоні, а на сьогоднішній момент це вже тверді 8 з 10 з тегом #ЩУЦЄ – Щось У Цьому Є.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
Кінопошук з Фоззі – щочетверга
Читайте тематичні колонки на НВ:
Сьогодні в світі з Іваном Яковиною – щодня
Особисті фінанси з Іваном Компаном – по вівторках
Тиждень по-діловому із Сергієм Фурсою – по п'ятницях
Відкриття з Олексієм Бондарєвим – щотижня
Більш поглядів тут