СБУ інсценувала вбивство російського журналіста Аркадія Бабченко. Пізніше стало відомо, що він живий
У своєму радикалізмі Бабченко мені здавався схожим на дитину, яка погрожує: «Оооот такого динозавра вбити! Якщо плюнути йому на хвіст, він здохне, точно знаю!»
Найзабіякуватіші його виступу у мене викликали скептичну посмішку, а не жах чи там острах.
А справжню насолоду він, думаю, отримував не від похвали або схвалення (це нудно). Його перло, коли опоненти читали його тексти, але скаженіли, рвали і метали, вимагали притягти до відповідальності, позбавити громадянства і колесувати на Красній площі.
Ось від таких відгуків на свої висловлювання він, думаю, просто кайфував. Не могло для нього бути нічого приємнішого, ніж чергове цькування, організоване якимись ображеними.
Мені здається, він розумів: якщо бісяться, то, значить, його снаряд влучив точно в ціль. Адже нічого не вибішує людину сильніше, ніж правда про її непорядні дії. Особливо, коли ця правда старанно приховується під численними шарами лицемірства і брехні. Бабченко все це діло зривав на раз-два. Ось за це його і ненавиділи.
Головне, чим мені запам'ятався Аркадій – це його пророцтво про перемогу української революції
При цьому він постійно смішно скаржився на те, що «старий і хворий», з величезним задоволенням розписував, як горів у танках, падав у вертольотах, тонув у океанах, замерзав у тундрі, їв черв'яків з тарганами і пив несмачне пиво, відчуваючи при всьому при цьому неймовірні муки.
Милиці, з яким він ходив, зламавши ногу, здавалися не вимушеною незручністю, а найціннішим артефактом, предметом гордості й очевидним доказом нестерпності життя Аркадія Бабченка, що стійко терпить пращі і стріли лютої долі.
Причому тривало це зі шкільної лави. У відповідь на моє припущення, що Бабченко створений для страждань, як птах для польоту, він пригадав, що в десятирічному віці його за дупу вкусив поні. «З цього все і почалося», – подумав я.
Але головне, чим мені запам'ятався Аркадій – це його пророцтво про перемогу української революції, зроблене в найдивніший, як мені здавалося, момент. Він твердо сказав, що Янукович втече, коли на Майдані панували жах і відчай – там почали відспівувати убитих того ж дня учасників Небесної сотні.
Бабченко дуже серйозно, без свого звичайного запалу, оголосив, що революція вже перемогла. Я не міг зрозуміти: з чого він це взяв? Влада ж відбила атаку... Але він мав рацію: дуже скоро Янукович втік. Начебто, тієї ж ночі, вже не пам'ятаю.
Він мав рацію.
І тепер так буде вічно.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени