Наприклад, про те, що Росія – це ведмідь, який захищає свою тайгу. А якщо він кине її захищати, то підступні західні «партнери» посадять його на ланцюг, вирвуть ікла й пазурі (в сенсі, позбавлять ядерної зброї), а потім і шкуру здеруть. Іноземні кремлезнавці, які беруть участь в Міжнародному Валдайському форумі, що зжилися з роллю психоаналітиків, уважно і шанобливо, не намагаючись заперечувати, вислуховують цю нісенітницю, щоб потім гранично точно описати своїм урядам ступінь кремлівського божевілля. Так триває вже довгі роки.
Однак навколо путінського виступу 19 жовтня було заздалегідь влаштовано інтригу. Джерела в президентській Адміністрації повідали державним ЗМІ: слід чекати заяв особливої важливості. Глава держави над ними працює, мовляв, ось вже не перший день, відточуючи формулювання. Експертне співтовариство занервувало. Справді, про що ще може говорити головний начальник, коли говорити нема про що. Найбільші відчайдухи відразу припустили: господар Кремля повідомить, нарешті, про свій намір брати участь у виборах Путіна президентом. Такої заяви від нього чекали вже під час виступу на Всесвітньому фестивалі молоді і студентів. Але не сталося. Мабуть, тамтешня аудиторія виглядала недостатньо серйозною. Однак говорити про таке на Валдайському форумі теж не дуже пристойно. Зроби Путін таку заяву – вийшло б, що про своє найважливіше рішення він поспішає повідомити не російському народу, а, страшно сказати, представникам світової закуліси. І це в той самий момент, коли російська влада направо і наліво титулує «іноземними агентами» і «небажаними організаціями» тих, хто буцімто втручається в російську внутрішню політику. А тут не хто-небудь, а сам цар ясно дає зрозуміти, чия думка його цікавить, а на чию йому глибоко плювати. Ні, так Володимир Володимирович навряд чи зайде далеко. З тієї ж причини малоймовірно, що він використає «валдайську» трибуну для оголошення про зміну прем'єра і які-небудь ще внутрішні пертурбації.
Все-таки Валдайський форум завжди позиціонував себе як майданчик для обговорення міжнародних проблем. І тепер від Путіна слід чекати міжнародних ініціатив. Для «розігріву» дискусії група експертів форуму підготувала доповідь. У ній стверджується, наприклад, що нині «раціональність – дефіцитний товар, а... політика набуває рис відчайдушного кабаре». Мало того, автори нарікають на «вакханалію тролінгу, що став мало не офіційною мовою дипломатії» (так і хочеться поцікавитися: це вони про Марію Захарову або, страшно сказати, про Сергія Лаврова?). За аналогією з секретною війною на Донбасі вони пишуть про зовнішню політику, що стала гібридною: «Небезпека гібридності в тому, що вона за визначенням асиметрична – і за програмними цілями, і за засобами. А її основним знаряддям є непередбачуваність, здатність відповісти на дії опонента не дзеркально, а як раз там, де він не чекає». Якби експерти чесно повідомили, що вони описують сучасну політику путінської Росії, то їх відчайдушна сміливість могла б викликати повагу. Але вони стверджують, що мова йде про якісь загальносвітові тенденції. Точно так само вітчизняні генерали вели війну на Донбасі такими ж методами, у використанні яких звинувачували Захід. Ось і тепер специфічні вітчизняні, точніше путінські, погляди на навколишній світ оголошуються якоюсь загальносвітовою помилкою.
Ще показовіша рецепти від експертів. Вони пропонують якесь «відносне макрорегіонального розмежування в міжнародній економіці та політиці». Якщо звільнити їх міркування від як би наукового жаргону, то все зводиться до головної рекомендації: «скоротити кількість суб'єктів, яким на певному етапі має бути приступити до переосмислення правил» нового світового порядку. Таким чином, в якості нового слова в світовій політиці нам пропонують самий замшілий з можливих рецептів: повернутися за ялтинський стіл, де не всі обрані вирішують долю всіх інших. Подібні екзерсиси робляться тільки з однією метою - догодити «головному читачеві».
Найімовірніше, напередодні виборів Путіну важливо продемонструвати, що він, незважаючи на міжнародну ізоляцію, залишається світовим лідером. Не виключено, що Путін викладе якийсь глобальний план встановлення загального щастя, обставлений абсолютно неприйнятними для Заходу умовами. Щось подібне черговій Програмі миру, кожну з яких висували після чергового з'їзду КПРС. Нині такі «історичні» пропозиції роблять напередодні президентських виборів.
Опубліковано з дозволу автора
Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє. Детальна програма тут
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени