Російська історія – «повествование в отмеренных сроках». «Красное колесо» пам'ятаєте? Знамениті солженіцинські «узлы»? Серпень Чотирнадцятого, Жовтень Шістнадцятого, Лютий Сімнадцятого?
Сучасна історія Росії сто років потому – та ж сама низка часових вузлів. Коли раптом трапляється щось надзвичайне, після чого стає зрозумілим – ми живемо в іншій країні.
Серпень 1991. ГКЧП (ДКНС).
Жовтень 1993. Розстріл Верховного Совєта.
Серпень 1999. Призначення Путіна прем'єром і оголошення його наступником.
Вересень 1999. Вибухи житлових будинків у Буйнакську, Москві, Волгодонську.
Грудень 1999. Дострокова відставка Єльцина.
Жовтень 2003. Арешт Ходорковського.
Вересень 2004. Беслан.
Серпень 2008. Війна з Грузією.
Вересень 2011. «Рокіровочка».
Травень 2012. Арешти на Болотній.
Березень 2014. Крим.
І ось, по-моєму, зав'язується новий вузол. Цього місяця відбулося кілька знакових подій, після яких, мені здається, життя не зможе тривати старим чином.
Сучасна історія країни сто років потому – та сама низка часових вузлів
Перший танкер з американською експортною нафтою прибув до Європи. Перша після зняття санкцій іранська нафта прийшла на світовий ринок. Ціна на нафту вперше з 2004 року опустилася нижче за позначку 30 доларів за барель. Бомби уповільненої дії під економіку РФ.
А тим часом у Лондоні опубліковано судову доповідь про результати публічного дізнання обставин вбивства Олександра Литвиненка – перший офіційний документ, в якому озвучені підозри в причетності до цього злочину чинного депутата російського парламенту, колишнього голови ФСБ, а нині секретаря Ради безпеки РФ і навіть самого президента країни. Ще одна бомба уповільненої дії – цього разу під відносини Росії та Заходу.
І, нарешті, грандіозний мітинг – і вся попередня кампанія – на підтримку Рамзана Кадирова. Попри всі жарти і сміх, зовсім не жартівлива заявка глави Чечні на роль керівника нової опричнини зразка ХХI століття. Бомба уповільненої дії під те, що залишилося від напівзруйнованої будівлі російської демократії.
А ще російська історія – магія цифр і дат. Пам'ятаєте, як три роки тому стало раптом модно відзначати сторіччя 1913-го? Кінець belle epoque, останній рік миру та добробуту перед першою великою війною... Не знаю, як у вас, а у мене особисто тоді, три роки тому, виникло гостре, тривожне передчуття, що колишньому життю знову приходить кінець.
І справді, 2014-го мир закінчився. 2014 – це Крим, Донбас, Ісламська держава. Це війна.
Магія російської історії – ще й у «странных сближениях» людських доль і подій, розділених багатьма десятиліттями, ба навіть століттями.
Тисяча дев'ятсот шістнадцятий рік був роком, коли в Росії почала стрімко розвиватися політична криза, що закінчилася Лютневою революцією.
Чим був відзначений той рік? Переможний Брусилівський прорив – і бійня під Барановичами, провальна спроба наступу на німецькому фронті, що обернулася 80 тисячами втрат. Прем'єр-міністерська чехарда, коли за рік в Росії змінилося чотири голови уряду. Великокнязівська фронда. Вбивство Распутіна.
Цікаво, чи чекають на нас якісь аналогії за століття потому? Якими подіями буде відзначений дві тисячі шістнадцятий?
І яким, цікаво, буде лютий сімнадцятого?
Текст публікується з дозволу автора.