Кожен період історії унікальний. Але між різними періодами існують певні подібності. Вінстон Черчілль якось сказав: "Чим далі в минуле ми дивимося, тим більше майбутнього бачимо". У нас багато минулого, але майбутнє одне. І нам потрібно колективно вибрати шлях у це майбутнє.
На жаль, чимало політиків і журналістів використовують погану аналогію в спробі описати наш час. Часто вони повертаються у 1930-і, порівнюючи поточні події саме з тими роками. Я хотів би отримувати по біткоіну за кожну погану колонку в пресі, коли пишуть про те, що ми знову опинилися в 1930-х роках минулого століття.
По-перше, у нас ще не було повторення Великої депресії. По-друге, популізм — не фашизм. Ми робимо велику помилку, змішуючи ці два поняття. І якщо вже вам так хочеться історичний аналогій, то залишімо все ж у спокої 1930-і роки. У минулому в людей виникали лише проблеми, коли вони намагалися цей період притягнути за вуха до своєї реальності.
Озирніться навколо: як багато людей одягнені у військову форму? Їх майже немає на вулицях. У 1930-х ви навряд чи зустріли б когось у цивільному. Згоден, досить поверховий аргумент. Проте якби у нас була машина часу і ми могли перенестися у минуле, нас би шокував той час — наскільки він не схожий на все, що ми звикли бачити зараз. А ось якби ми опинилися у більш ранньому періоді, наприклад у 1880-х, то побачили б популістів, які закликають до обмеження міграції, скарги на багатих фінансистів, антисемітизм. Тож популісти кінця XIX століття значно більше нагадують популістів нашого часу. Тоді не було фашистів: вони не закликали до війни, вони жадали закриття кордонів і виступали проти вільної торгівлі. І те, що ми зараз проживаємо, відчуваємо, дуже схоже на той період.
У популістів короткий термін придатності
Це удар у відповідь глобалізації, виклик світовим елітам. Але — і я акцентую на цьому — він не був антидемократичним. Так, все було неліберально. Проте популісти ж люблять вибори: вони можуть їх виграти. У США популісти тоді виявилися успішнішими за представників Демократичної партії. І ця тенденція зберігалася, куди б ми не вирушили: у Нью-Йорк, Париж, Лондон. Думаю, навіть якби ми опинилися у Києві в ті часи, то побачили б щось схоже: радикальних лівих — похмурих хлопців із бородами — і точно таких же радикальних правих — без борід і короткострижених. Були й багатії, схожі на нинішніх олігархів.
А ось 1930-і налякали б нас: тоді тільки й говорили, що про війну. Україна, звичайно, особлива тим, що у вас триває війна, але складається враження, що вона дуже далеко: як і всі сучасні війни, вона невелика, немає відчуття, що все суспільство поглинене темою війни. А в 1930-х все було інакше. Водночас 1880-і — аналогія, яка мені більше до душі.
Чим це все закінчиться? У популістів був період розквіту від середини 1880-х до середини 1890-х, а потім почався спад. Оскільки у них не було насправді ефективних розв'язань проблем великих міст Європи та Штатів, а у демократів були. Наприклад, причина бідності — нестача чистої води. Просто? Так, але цю проблему можна і потрібно було вирішити. І тому до 1900-х років у всьому світі демократи стали набирати силу: в 1920-х у Німеччині вони взагалі були найбільшою партією. Перша світова війна почалася, коли у владі були не популісти, а ліві. Керманичами багатьох урядів стояли ліберали.
Що стосується популістів — у них короткий термін придатності. Тому що вони не можуть досягти хай яких результатів, лише обмежуючи міграцію, встановлюючи нові тарифи, — це не дає людям майже нічого. І все закінчується тим, що населення розчаровується. Люди розуміють, що їх обдурили і водили за ніс. І ось тоді починає зростати попит на демократів.
Популісти можуть залишитися у владі тільки одним способом — змінивши конституцію держави так, щоб правила були на їхньому боці. І якщо ви ліберал чи ваша головна цінність — свобода, для вас важливо, щоб популісти не змогли змінити правила. А тим, хто голосує, потрібно запитати себе: "Чи до кінця ми розуміємо, за кого віддаємо свої голоси?" Головний урок історії: якщо не змінювати виборні правила — популісти програють.
Колонку опубліковано в журналі Новое Время від 4 жовтня 2018 року. Републікацію повної версії тексту заборонено
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени