Кажуть, що оцінювати кожну дитину – це довго і важко. А оцінки треба ставити швидко. Але ж мета освіти – не бліц. І не піймання «недбайливих учнів»! Адже вчителі – не даішники, що відловлюють порушників з кущів.
Мета школи інша – розпізнати в кожній дитині її «патерни» і далі наповнювати їх потрібним і корисним.
І тоді раптом з'ясується, що:
- Одні діти діють швидко, але навмання.
- Інші повільно, але цілеспрямовано і сумлінно.
- У третіх – хороша пам'ять, але вони швидко втомлюються.
- Четверті – нічого не пам'ятають, але вміло складають нове і генерують ідеї та смисли.
- П'яті – ідеально втілюють в життя чужі ідеї.
- Шості – вміють зібрати команду.
- Сьомі – відлюдники, все люблять робити тільки самі.
- Восьмі – за що не візьмуться – все мимо.
- Дев'яті – усього нового бояться, але звичні завдання вирішують легко.
- Десяті – легкі на підйом і лузають будь-які проблеми як насіння.
- Одинадцяті сперечаються з будь-якого приводу, але все кидають на півдорозі.
- Дванадцяті дивляться в очі вчителю і всього бояться.
- Тринадцяті нікого не слухають і роблять все по-своєму.
- Чотирнадцяті бачать ціль, не бачать перешкод.
- П'ятнадцяті просто живуть собі на втіху, сподіваючись, що воно саме якось все владнається.
Якби така інформація про учнів, абітурієнтів або майбутніх працівників потрапляла на очі батькам, вчителям, вузам або роботодавцям, це був би величезний стрибок в розумінні того, чому вчити, як вчити і навіщо вчити.
Ось це і є реформа освіти, коли нарешті стає можливим індивідуальний підхід до кожної дитини...
А якщо ще й комп'ютеризувати...
Текст опублікований з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени