Подорожуючи Німеччиною, складно не помітити ознаки міграційної кризи, що почалася в 2015 році. Раптово і практично не змовляючись, майже мільйони зневірених людей, в основному – сирійці, які втекли від кривавої бійні на своїй батьківщині, приїжджали до Німеччини. І хоча Німеччина є європейською країною з найжорсткішою бюрократичною системою, навіть вона була перевантажена потоком біженців.
Відповіддю німецького канцлера Ангели Меркель на кризу стала пропозиція скасувати всі правила і відкрити кордони. Вона так і сказала німецькому народові: «Ми можемо це зробити». І Німеччина зробила це, тому що альтернативи на той момент не було; і багато німців пишаються своєю країною. Але більшість громадян все-таки сподіваються, що така криза більше ніколи не повториться.
І хоча багато німців погодилися з тим, що сталося два роки тому, залишилися ті, хто досі відчувають себе зрадженими. Їх відповіддю стали гнів, ксенофобія і націоналізм. І ці почуття, безсумнівно, відбилися на тому, як німці проголосували на виборах.
Звичайно, Німеччина – не єдина європейська країна, що зіштовхнулася з кризою мігрантів. У моїй країні, Швеції, політична партія, яка декларує бажання ізолювати державу від решти світу, швидше за все, отримає підтримку на загальних виборах в наступному році. У багатьох країнах Центральної Європи, які тільки недавно повернули собі суверенітет, біженців також сприймають як загрозу національній ідентичності.
Так чи інакше, ці проблеми будуть домінувати в європейській політиці в майбутні роки. Європа повільно намагається залікувати травму, пережиту в 2015 році. Старий Світ, який колись експортував війну і заворушення, тепер хоче захистити себе від проблем сусідів.
Коли люди бачать загрозу своїй національній ідентичності, їх «племінні» інстинкти вриваються назовніОдним з уроків 2015 року є те, що Європейському союзу варто розробити набагато чіткішу зовнішню політику і політику безпеки. ЄС повинен замінити пишномовну риторику конкретними діями. Колючий дріт між Угорщиною і Сербією не захистить Європу від наслідків війни в Україні, протестів і тероризму. І це не допоможе Європі впоратися з демографічними зрушенням, яке зараз відбувається в Африці, де в найближчі десятиліття буде проживати 40% працездатного населення світу.
Ще один урок 2015 року полягає в тому, що європейські країни повинні переглянути свою національну ідентичність. Сполучені Штати, Австралію і Канаду побудували мігранти, і більшість з нас – нащадки цих людей. Дійсно, в цих країнах залишилося трохи представників «перших народів».
Звичайно, Європа відрізняється від Штатів. У Старому Світі племена билися одне з одним протягом тисячоліть. І протягом останніх двох сторіч європейці будували сильні національні держави і національні ідентичності на основі свого складного історичного досвіду.
Звичайно, ЄС був створений національними державами, громадяни яких хотіли подолати свою давню спадщину «міжусобних воєн». І за півстоліття досягли успіху в цьому. Але коли люди бачать загрозу своїй національній ідентичності, їх «племінні» інстинкти вириваються назовні.
Щоб Європа могла знайти своє місце в нашому мінливому світі, її громадянам доведеться навчитися приймати кілька своїх ідентичностей одразу: бути одночасно гордим шведом і гордим європейцем, бути в одній особі німцем і турком, і користуватися перевагою такої подвійності. Бути громадянином світу – це почесно.
Такий зсув у сприйнятті міг би зробити Європу іншою. Ми, нарешті, змогли б піти від наших древніх племінних конфліктів і страхів і прийняти нове цифрове майбутнє. Ангела Меркель сказала німцям, що вони «можуть це зробити». Подивимося, чи вийде це в Німеччині і решти Європи.
Переклад НВ
Новое Bремя володіє ексклюзивним правом на публікацію колонок Project Syndicate. Републікування повної версії тексту заборонене.
Copyright: Project Syndicate, 2017
Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє . Детальна програма тут
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени