Існує три причини, чому Дональд Трамп був правий, завдавши авіаудару по сирійській авіабазі, пов'язаній з хімічною атакою минулого тижня.
По-перше, використання хімічної зброї (в даному випадку вона застосовувалося проти цивільного населення, включаючи дітей) є жахливим злочином, її намагалися не використовувати навіть під час Другої світової війни. І це не може залишатися без відповіді. У серпні 2013-го року Лейбористська партія Еда Мілібенда і кілька бунтарів з Консервативної партії завадили здійсненню відплати, що призвело лише до подальшої хвилі звірств.
По-друге, Трамп діяв швидко, що критично важливо в таких ситуаціях. Обама спочатку планував зробити те саме чотири роки тому, але потім застряг в процесі прийняття рішень, погодившись у результаті з російським планом відібрання у Асада хімічної зброї. Цей план, як ми сьогодні бачимо, не був остаточно реалізований.
По-третє, дії Сполучених Штатів показали, що нова адміністрація не боїться йти на конфронтацію з Росією. Так, Москву попередили і жертв серед росіян вдалося уникнути, однак, завдано матеріальні збитки.
Справжня перевірка буде полягати ось у чому: чи піде за ракетним ударом ефективне налагодження відносин з Москвою і закінчення війни в Сирії. Обама свого часу провів червону лінію, але він не зміг нав'язати її виконання, тоді як Трамп зробив протилежне — він нав'язав свою червону лінію, яку навіть не проводив. Хоча все це дуже далеко від передвиборної риторики Трампа про співпрацю з Путіним, а також недавньої риторики про те, що США сконцентрує увагу виключно на боротьбі з Ісламською державою.
Знадобилося 80 днів для того, щоб сумна правда стала очевидною для нового президента і більшості представників його команди: як би вони не сподівалися на поліпшення відносин, Росія при Путіні є ненадійним партнером. Лідери, які послідовно змінювали один одного у Вашингтоні та Лондоні робили спроби працювати з Москвою, але всі вони були розчаровані неприйнятною поведінкою або обмануті у вирішальні моменти. Спроба Хілларі Клінтон «перезавантажити» відносини закінчилася провалом. За останнє десятиліття, кожний британський уряд намагався підняти на гору важкий камінь відносин між Сполученим Королівством і Росією, проте всі їхні зусилля в кінці виявлялися марними, і камінь постійно скочувався вниз.
Для останнього уряду лейбористів зв'язки з Росією були зруйновані через вбивства Олександра Литвиненка в Лондоні за допомогою високорадіоактивного полонія, що було грубим порушенням всіх загальноприйнятих стандартів законності та дипломатії. Крім цього, російські війська вторглися на частину території Грузії, щоб запобігти розвитку успішної демократії в цій країні.
Уряд Кемерона також робив спроби поліпшити відносини. Я три рази відвідав Москву в якості міністра закордонних справ і провів чимало часу з російським колегою Сергієм Лавровим. Заради поліпшення відносин між країнами, ми з Лавровим випили величезну кількість віскі та горілки. Девід Кемерон теж відвідав Кремль і не раз вів довгі розмови з Путіним по телефону. Ми хотіли збільшити обсяги торгівлі та регулярно проводили консультації.
Тим не менше, кожна нова міжнародна криза відкриває очі на все нові відмінності. Після тривалих переговорів, як закінчити війну в Сирії, в 2012 році ми з американцями підштовхнули представників місцевої опозиції до того, щоб ті погодилися розділити владу з режимом Асада, але Росія не виконала свою частину угоди, так і не змусивши Асада виконати зобов'язання щодо встановлення миру. На початку 2014 року Росія вторглася до Криму і дестабілізувала східну Україну.
І ось тепер, запланований раніше візит Бориса Джонсона в Москву спіткала та ж доля — сумлінна спроба поліпшити ситуацію стала жертвою неприпустимої поведінки Росії вже в іншій частині світу. В даному випадку мова йде про її мовчазну згоду для використання хімічної зброї або, можливо, навіть про співучасть у цьому злочині.
Я думаю, ми побачили достатньо, щоб зрозуміти, що немає такої стратегії, яку ми не намагалися використовувати для перетворення Росії в надійного партнера з глобальних питань. За винятком готовності погоджуватися з анексіями, вбивствами та використанням забороненої зброї без усіляких вагань.
Важливо бачити Росію такою, якою вона є насправді: це країна з глибокими соціальними і економічними проблемами, економіка якої вже давно перебуває в занепаді; це країна, яка управляється на основі правил часів холодної війни, підготовлених секретними службами і покликаних зберегти будь-якою ціною політичні та фінансові позиції привілейованих лідерів.
Все це означає, що твердість, пильність і єдність Заходу повинні бути девізом при проведенні політики щодо Росії.
Сполучені Штати не можуть нав'язувати своє мирне врегулювання в Сирії. Але Вашингтон цілком може сильно ускладнити життя Асаду і тим, хто його підтримує.
Повну версію колонки читайте в The Telegraph
Більше поглядів тут