Під час пожежі в одеському Будинку профспілок, що відбулась 2 травня 2014 року на тлі зіткнень між прихильниками єдності України і прихильниками Росії, загинуло 48 осіб. З перших годин трагедії російська преса подавала, громадські заворушення і пожежу, що спалахнула, як масове вбивство, не звертаючи уваги ні на результати декількох розслідувань, ні на висновок Міжнародної консультативної групи Ради Європи по Україні.
Невипадково багато молодих людей (як українців, так і росіян), які вирушили після цього воювати в Донбас на стороні підтримуваних Кремлем сепаратистів, пізніше називали одеські події одними з головних причин, що спонукали їх приєднатися до бойовиків. І зараз Москва продовжує використовувати брехню про події 2 травня в якості зброї в неоголошеній війні проти України. Список загиблих, тим часом, зростає.
Тому так важливо зрозуміти, що насправді сталося 2 травня в Одесі. Усі неупереджені розслідування підтверджують: зіткнення спровоковані великою групою проросійських активістів, які напали на мирний марш за єдність України. Пізніше вогнепальна та інша зброя використовувалася обома сторонами. Зокрема, стрілянина велася з наметів проросійських активістів по прихильникам української єдності, які прибули на Куликове поле з метою знести ці намети. Також стріляли з даху будинку профспілок. Всі звіти по цій справі цитують висновки незалежних експертів, які вважають, що неможливо визначити, чиї саме коктейлі Молотова спровокували пожежу – проросійських активістів, які знаходяться всередині будівлі, або прихильників української єдності, які протестували зовні.
Відео та інші свідчення показують, що більшість тих, хто стояв на вулиці, поняття не мали про те, що всередині у пастці опинилися люди, багато людей. Відчайдушні зусилля проукраїнських активістів врятувати тих, хто опинився в епіцентрі пожежі, у російських і проросійських пропагандистських матеріалах завжди вирізаються. Ми знаємо, скільки людей загинуло і чому. Тягар відповідальності лежить, в першу чергу, на службах з надзвичайних ситуацій, які добирались до місця трагедії 40 хвилин.
Але російську пропагандистську машину ці доводи не влаштовують. З самого початку вона ретельно і свідомо маніпулювала відеоматеріалами і знаходила «свідків», готових подорожувати по всій Європі з розповідями про прямо протилежні версії.
Міжнародна консультативна група Ради Європи по Україні випустила свій звіт 4 листопада 2015 року. Прокремлівські медіа, безсумнівно, читали його, однак процитували лише ту частину, де критикується українська влада і її розслідування. Після того, як увага до звіту вщухла, все повернулося на круги своя – до брехні і викривлення події.
Хоча цю пропаганду найчастіше можна побачити в російських і проросійських ЗМІ, масштаб її впливу набагато ширше, оскільки, крім іншого, проходить чимало виставок і конференцій на цю тему, які отримують, судячи з усього, щедре фінансування Кремля.
Один із таких заходів під назвою «Україна: Майдан, Одеса - два роки потому» (Ukraine: Maïdan, Odesa – Deux ans après) відбувся 21 березня в Женеві. Все частіше ці заходи проходять з подачі правозахисних організацій, однак судячи з сайту Агентства з прав людини (Human Rights, Agency), що проводив конференцію, можна припустити, що зазначена організація навряд чи може похвалитися якимись видатними досягненнями в цій сфері. В гіршому випадку - це фіктивна організація, покликана додати правдоподібності проведеним нею заходам і створити видимість зв'язку з ООН.
Ось як російське телебачення висвітлювало цю подію: «В Женеві відкрилася конференція ООН, присвячена одеській трагедії 2014 року. Тоді в Палаці профспілок українські націоналісти вбили десятки людей, спалюючи багатьох живцем».
ЗМІ в будь-якій країні процвітають за рахунок сенсацій, але не всі вони прямо звинувачують людей у «звірствах» і жахливих злочинах, що спростовуються фактами. Владислав Балинський, біохімік і член Групи 2 травня (громадянської ініціативи, яка розслідує одеські зіткнення), був одним з перших, хто увійшов до будівлі Будинку профспілок після пожежі. Його фотографії і розрахунки зіграли найважливішу роль у встановленні послідовності розростання пожежі, а також причин загибелі людей, які знаходилися всередині. Висновки Балінського були підтверджені Міжнародною консультативною групою.
Хоча сайт женевського заходу згадує про Групу 2 травня, організатори зробили все можливе, щоб змусити замовчати її представників, Владислава Сердюка і Зої Казанжі, які намагалися взяти слово. Незважаючи на те, що захід проходив у форматі відкритих дебатів, Сердюку та Казанжі дали лише кілька хвилин під кінець зустрічі, щоб задати питання.
Зусилля членів Групи 2 травня сказати правду на так званій «конференції ООН» по російському ТБ піднесли по-своєму: «Українські представники намагалися змінити правила женевської конференції. В ході виступу від свідка одеських подій з боку української делегації було чути шум і обурення, українці включали мікрофон, не чекаючи своєї черги. «Це не Верховна Рада і не джунглі», - попередили організатори і покликали охоронців».
Нічого нового в цьому немає: ті ж «свідки» і фотографії регулярно з'являлися в інших європейських містах. Деякі випадки особливо абсурдні. У грудні 2015 року радник президента Росії Володимира Путіна Сергій Глазьєв виступив на кінофестивалі в Берліні з заявою, що в Одесі відбулися масові вбивства, і вчинила їх неонацистська банда при пособництві українського уряду, за яким стояли спецслужби США.
На жаль, російський наратив повторюють більшість європейських праворадикальних партій, непохитні в своїй підтримці Путіна і його дій в Україні. Крім того, Росії вторить французький режисер Поль Морейра. Його мотиви невідомі, проте Москва швидко дала йому нагороду в галузі прав людини за фільм, розкритикований великою кількістю французьких журналістів.
Використання брехні про жахливі злочини добре відомо організаторам погромів, американському Ку-клукс-клану і будь-якому режиму, що намагався налаштувати населення проти своїх ворогів. Ніхто не знає, скільки людей загинуло в результаті російської брехні і пропаганди про події в Одесі. Відомо тільки одне: ця цифра постійно зростає і кінця-краю цьому не видно.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Галі Койнаш. Републікування повної версії тексту заборонене.
Вперше опубліковано на Atlantic Council
Більше точок зору тут