Стаття написана в співавторстві з Веронікою Вичовою, аналітиком програми Kremlin Watch в аналітичному центрі European Values
Як мінімум з 2014 року Росія активно втручається у внутрішні справи західних країн. Хоча на перший план ця проблема вийшла лише після гучного скандалу під час президентських виборів в США в 2016-му. І може виявитися куди серйозніше, ніж вважалося раніше: російські хакери атакували виборчі системи в 39-ти з 50-ти штатів. Відтоді масштабних кібератак зазнали політичні інститути відразу декількох держав. Один з таких випадків спостерігався недавно на Мальті. І Росія - головний підозрюваний. Німеччина істотно підвищила свій оборонний потенціал в світлі кібератак на німецький парламент і політичні партії, в уряді Нідерландів вирішили відмовитися від електронного голосування, щоб запобігти злому. Але зусилля щодо захисту виборів повинні виходити за рамки стандартних побоювань злому або організації виборів.
Вивчивши втручання РФ у внутрішню політику Великої Британії, Нідерландів, США, Франції і Німеччини, програма Kremlin Watch аналітичного центру European Values визначила 35 способів, за допомогою яких уряди можуть пом'якшити вороже іноземне втручання. Звичайно, не всі рекомендації підійдуть усім країнам, але деякі кроки універсальні.
Демократії повинні почати розглядати виборчий процес як найважливішу частину власної інфраструктури. Будь-яке вороже іноземне втручання є неприйнятним і повинно бути негайно припинено. Адже не дарма виборчий процес вважається ледве не священною складовою демократії.
Важливо пам'ятати, що Росія не непереможнаВибори - це щось більше, ніж кастинг і підрахунок голосів. Кампанії політичних сил і способи інформування суспільства про них також мають значення. Всебічна оцінка сильних і слабких сторін держави проти ворожого іноземного впливу є першим кроком, в якості основи може використовуватися перевірка національної безпеки Чехії.
Урядам буде краще визнати, що вони не можуть самостійно впоратися із загрозою втручання у вибори. Їм потрібна підтримка ЗМІ, приватного сектора і громадянського суспільства. Ці суб'єкти, якщо вони незалежні і сильні, можуть іноді викривати агентів Кремля навіть швидше і краще. Наприклад, на початку 2017 року Кремль розповсюдив фейкову історію про те, що німецькі солдати згвалтували литовську дівчинку. Новина була швидко розвінчана литовськими ЗМІ і громадянським суспільством.
Ось чому викликає занепокоєння той факт, що в таких великих країнах, як Німеччина і Франція, немає надійної мережі спеціалізованих експертних органів, практично не існує систематичних досліджень ворожого іноземного впливу і дезінформації. Є також країни, такі як Словаччина, де громадянське суспільство є єдиним борцем з підривним впливом Росії, але йому не вистачає офіційної підтримки. Чехи і шведи об'єднали хороші платформи (досвід, який повинні переймати інші країни), надавши можливість командам Шведського цивільного агентства з надзвичайних ситуацій (MSB) і Чеського центру по боротьбі з тероризмом і гібридними загрозами (CTHT) спільно вивчати цю загрозу і протистояти їй.
Громадянське суспільство і дослідні організації здатні змінити ситуацію. При достатньому фінансуванні вони можуть створювати можливості для моніторингу дезінформаційних кампаній в режимі реального часу, проводити оперативну цифрову криміналістичну експертизу з метою виявлення джерела і характеру проникнення. Наприклад, робота Bellingcat і дослідницької лабораторії Atlantic Council's Digital Forensics Research Lab є зразковою. Безумовно, потрібно більше таких проектів.
Кремль підбирає кандидатів
Дезінформаційні операції - це улюблена зброя Росії. Ми бачили сотні випадків дезінформації, що успішно поширюються в ЗМІ і впливають на внутрішню політику. Коли мова йде про вибори, у Москви є два варіанти: підтримка кращого кандидата або атаки на небажаного кандидата.
Навіть до початку виборчої кампанії Москва може надати своєму кандидатові фінансову і медійну підтримку. Крім загальновідомих фактів фінансових вливань в Національний фронт Марін Ле Пен, існують і менш помітні випадки. У Фінляндії, підтримуваний Росією неонацистський сайт MV-lehti і мережа подібних ресурсів протягом декількох місяців агресивно просували підозрюваного в скоєнні злочинів Іллю Янічкіна на пост президента.
Більш того, проросійські кандидати можуть отримати підтримку спецслужб, наприклад, інформацію про слабкі сторони противника або приховані скандали. Багато країн мають переглянути своє законодавство, щоб забезпечити серйозні наслідки для таких осіб. Змова з іноземним агентством розвідки, навіть через довірені особи, повинна бути неприйнятною. Внутрішні органи безпеки повинні прямо заявити, що якщо така ситуація станеться, вона буде негайно оприлюднена, а потім піде судове переслідування.
Важлива також координація всередині уряду. У Нідерландах навесні цього року була створена спеціальна міжустановча робоча група, що займається питаннями захисту виборів. У Чехії також існує подібна група.
Французькі та американські спецслужби прийшли до висновку, що один із звичних методів Кремля - атаки на небажаного кандидата. Москва вдавалася до цього методу в Сполучених Штатах, Франції та Німеччині. Правила тут прості: створювати дезінформацію, за допомогою ботів і інших автоматизованих онлайн-інструментів поширювати наклеп і різні звинувачення, зламувати сервери небажаного кандидата і поширювати матеріали через корисних ідіотів Кремля, таких як Wikileaks. Багато хто скаже, що нічого з цим не поробиш, але це не так. Урядам варто створити чіткий порядок того, як їх експерти з безпеки можуть пропонувати допомогу кампаніям різних кандидатів.
Кампанія президента Франції Еммануеля Макрона наочно продемонструвала користь від підготовленості до хакерських атак. Макрон був одним з кандидатів, яким Москва дійсно хотіла нашкодити. Але Кремль зазнав невдачі, оскільки кампанія Макрона вклала кошти в кібербезпеку і підготувала план дій на випадок кібератак. І це спрацювало.
Неофіційні мережі добровольців, такі як балтійські ельфи або польська «п'ята колона», можуть грати величезну роль під час кризи, публічно викриваючи Кремль в режимі реального часу. Урядам варто підтримувати цю діяльність, наприклад, шляхом фінансування класів з основ кібербезпеки для ширшої аудиторії.
Ще один крок - боротьба з онлайн-ботами. Всі демократичні передвиборні кампанії можуть пообіцяти, що не стануть використовувати їх. Виборче законодавство може бути змінене заради того, щоб вказати, що такі дії є незаконними.
Важливо пам'ятати, що Росія не непереможна. Сергій Кісілак - не Джеймс Бонд. Плани Москви не завжди будуть працювати. Але можна бути впевненим, що якщо у Москви буде кращий кандидат, вона стане переслідувати свої цілі більш ніж агресивно. Прийшов час дати відсіч, з усією сміливістю і силою.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом передруку колонок Якуба Янди. Републікація повної версії тексту заборонена.
Більше поглядів тут