Даніел Канеман, вчений, який отримав Нобелівську премію з економіки за те, що пояснив значення людської мотивації, одного разу сказав: «Ніхто і ніколи не ухвалює рішення через цифри. Нам завжди потрібна якась історія». Це судження вірне, як для конкретних людей, так і для націй в цілому. Країни завжди орієнтуються на міжнародну, глобальну історію. Яка вона сьогодні?
Протягом декількох десятиліть великою подією була Холодна війна. І в контексті цього ідеологічного, політичного і військового протистояння кожна країна реагувала або діяла по-своєму. Потім настав 1989 рік, і комунізм зазнав краху. Протягом наступних 20 років домінантною подією стала світова глобалізація. Країни прагнули перетворитися на нові ринки, а західний демократичний капіталізм і престиж США здавалися непохитними. Але теракт 9/11 завдав по них серйозного удару. І якийсь час саме ісламський тероризм, здавалося, керував ходом історії. Але тероризм виявився надто слабким і обмеженим, щоб перетворитися на глобальне явище.
Так що ж тепер рухає світом? Я б сказав, що найбільшою тенденцією стало зниження американського впливу. Не падіння американської влади – країна як і раніше залишається економічним і військовим лідером у своїй власній лізі, – а саме зниження її бажання і здатності використовувати цю саму владу для формування нового світу.
Нинішня адміністрація, схоже, має намір розпрощатися з великими досягненнями Сполучених Штатів. Або ж просто не зацікавлена у визначенні глобального порядку денного. Дональд Трамп став першим президентом, який закінчує рік без проведення традиційного обіду для глав іноземних держав.
Цього місяця міністр закордонних справ Німеччини Зігмар Габріель заявив, що «найважливіші зміни, що зачіпають наш західний світ і світ у цілому, відбуваються через те, що Трамп відмовився від своєї ролі надійного гаранта західної стабільності». І це прискорило багато глобальних змін: зростає ризик торговельних воєн, гонки озброєнь і збройних конфліктів.
На перший план виходять багато неліберальних режимів: Туреччина, Росія, Іран, Саудівська Аравія
Габріель стверджує, що Для Європи – ситуація майже екзистенційна. Глава МЗС Німеччини вважає, що з часів закінчення Другої світової війни Європа була американським проектом, де обидві сторони чітко розуміли свої інтереси. Однак нинішня адміністрація США сприймає Європу дуже дистанційно, і до колишніх партнерів ставиться як до конкурентів і економічних суперників. Тому Габріель закликав Європу взяти свою долю у власні руки і відмежуватися від зовнішньої політики США.
Розглянемо також виступ міністра закордонних справ Канади Христі Фріланд у червні цього року, в якому вона подякувала Сполученим Штатам за семирічне керівництво міжнародною системою, але рішуче підкреслила, що за Трампа такому порядку прийшов кінець.
Тим часом, у жовтні 2017 року глава Китаю Сі Цзіньпін виступив на з'їзді Комуністичної партії з промовою, в якій він визнав нові реалії. «Міжнародне положення Китаю як ніколи зросло», – зазначив Сі Цзіньпін. Нація «прокладає новий шлях до модернізації для інших країн, що розвиваються». Китайський лідер оголосив про початок «нової ери» для людства, в яку Китай робить більший внесок. Раніше Сі Цзіньпін заявляв, що саме Китай стане новим гарантом глобальної світової торгівлі.
Ось вона – історія нашого часу. Творець чинної міжнародної системи відмовляється від неї. Заповнюючи утворений вакуум влади, в регіонах на перший план виходять багато неліберальних режимів: Туреччина, Росія, Іран, Саудівська Аравія. Втім, на сьогодні тільки Китай володіє реальним потенціалом, щоб написати наступну главу історії нашого століття.
Десять років тому я вже описував «пост-американський світ», який став можливий не через занепад США, а через зростання впливу інших країн. Цей світ дійсно стає успішним, і багато країн процвітають.
Але сьогоднішні не найкращі зміни в світі відбуваються через дурне рішення адміністрації Трампа відмовитися від глобального лідерства Сполучених Штатів. Відмовитися від усього того, що ми вибудовували протягом 70 років. Президент цілком міг би твітнути: «Сумно!».
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом перекладу і публікації колонок Фаріда Закарії.
Оригінал опубліковано на The Washington Post. Републікація повної версії тексту заборонена.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени