Дивлячись на ціну газу, яку Газпром пропонує на 2016 рік (менше $200 для Європи і менше $150 для України), неодмінно згадую Путіна в 2007 році на трибуні в Мюнхені і його публічно озвучені еротичні фантазії про енергетичну зброю, енергетичну наддержаву та кінець ери дешевих вуглеводнів.
Пригадую також, як я доводив друзям, що це був вирок Газпрому, бо ніколи Захід не погодиться на шантаж, на перетворення звичайного товару (газу) в зброю проти себе (та ще й ними самими оплачену). Згадую, як опоненти сміялися наді мною в 2009 році під час газової війни і відключення газу українцям та європейцям, коли я повторював, що наслідки цього для газочекістів будуть незворотними. І що прив'язка споживача до єдиної труби хоча і робить російський монополізм ультимативним, але тільки в короткій часовій перспективі. А потім політика цивілізованого світу обов'язково направляється всією своєю міццю на подолання залежності та варварського диктату.
І раптом через кілька років після цього клептократи з КДБ, які уявили себе крутими бізнесменами та економістами, зробили неймовірне відкриття - що у труби два кінця. І, у зв'язку з цим, що до труби прив'язаний не лише покупець, але і продавець. І що йому часом навіть складніше від неї "відв'язатися", ніж першому.
Другим таким відкриттям для газочекістів було, що технологічний прогрес нечутливий до пропаганди. Поки Кремль, противненько хіхікаючи, вмовляв себе, що сланцевий газ - це міф, американці з канадцями повністю змішали карти на ломберному столі, а потім його взагалі перевернули. Після цього погані новини для росіян стали вискакувати автоматично, як чорт з табакерки: нові шельфові родовища по світу, відновлювальна та інша альтернативна енергія, енергозбереження.
У результаті імперське "національне надбання" не просто вшестеро звалилось по капіталізації і не просто знижує ціни всім своїм покупцям, але і зворушливо виляє хвостиком перед Нафтогазом, щоб той не повністю переключився на реверсні поставки.
Знаєте, що найсмішніше? Що московити в масі щиро продовжують вважати Путіна великим правителем. Закомплексований хапкий на руку нікчема, що отримав в буремні роки задарма (за рахунок стрибка цін на вуглеводні) три трильйони доларів, не просто розтринькав небачений шанс модернізації, але і завів країну в історичний і економічний глухий кут. І триваюча підтримка його після таких "успіхів" - ознака не тільки цілковитої моральної, але й інтелектуальної неспроможності російського народу.
Текст публікується з дозволу автора.