Обіцяний Володимиром Путіним ядерний рай, схоже, не такий далекий, як це могло здатися ще кілька днів тому. Виступаючи на зустрічі з прихильниками в Неваді, президент США Дональд Трамп оголосив, що має намір розірвати Договір про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності (РСМД). «Росія, на жаль, не виконує умови угоди, тому ми збираємося припинити її дію і вийти з неї», – заявив він.
Напередодні неназваний високопоставлений чиновник вашингтонської адміністрації повідомив The New York Times, що це неминуче, оскільки «Росія продовжує виробляти і ставити на бойове чергування заборонені крилаті ракети і ігнорує всі заклики до прозорості в цьому питанні». Раніше США провели консультації з союзниками по НАТО під час засідання групи ядерного планування, в якому брали участь міністри оборони країн альянсу. Преса пише, що офіційно про вихід з договору оголосить радник Трампа з національної безпеки Джон Болтон, який сьогодні буде вести переговори з Володимиром Путіним, Сергієм Лавровим і Миколою Патрушевим. Заступник міністра закордонних справ Сергій Рябков заявив, що оголошення про вихід з РСМД – спроба домогтися від Кремля поступок з інших питань.
Починаючи з 2014-го, Вашингтон постійно висував Москві претензії в порушенні договору, відповідно до якого Росія і США не можуть володіти ракетами дальністю від 500 до 5500 кілометрів. При цьому довгий час США не конкретизували публічно суть своїх звинувачень, що, звичайно, послаблювало їх позицію. Однак порівняно недавно було заявлено, що мова йде про ракету «Новатор 9М729», яка в НАТО має позначення SSC-8. Як пишуть деякі видання, ракета 9М729 розміщується на пусковій установці тактичної ракети «Іскандер». Наскільки можна зрозуміти, фактично мова йде про наземний варіант морських крилатих ракет «Калібр», які успішно запускають російські підводні човни і надводні кораблі в сторону Сирії. Треба сказати, що при прийнятті на озброєння ракети «Іскандер» її творці постійно натякали, що «за необхідності» вона може перевищити ліміти, встановлені Договором РСМД.
Відносини Москви і Вашингтона у військовій сфері повернулися на початок 1960-х
Втім, Москва рішуче спростовувала всі американські звинувачення. «Ми ніколи не заперечували, що певні роботи в сфері вдосконалення нашого ракетного озброєння йдуть, – заявляє той же Рябков. – Але проблема в тому, що ракета з індексом 9M729 ніколи не випробовувалася на дальність, заборонену договором». Крім того, у Росії є свій список претензій до США. Москва стверджує, що установки Mk41 протиракетної системи Aegis, які вже розміщені в Румунії і скоро будуть розгорнуті в Польщі, можуть запускати не тільки протиракети, а й крилаті ракети класу «земля-земля». Американські аргументи, що Мк41 ніколи не випробовувалися на пуск «Томагавків», до уваги не беруться. Росія також вказує на те, що американські «важкі» безпілотники повністю підпадають під визначення крилатих ракет, яке дано в РСМД (коли писався договір, ніяких дронів і в помині не було). А ще, випробовуючи свою систему ПРО, американці використовують як мішень ракету, виготовлену на основі другого і третього ступенів ракети «Мінітмен». У Москві вважають, мішень наземною ракетою середньої дальності. Якщо Росія не приступила ще до розгортання «Новаторів» (у США стверджують, що мова йде про два розгорнуті дивізіони), взаємні претензії якраз і могли б бути усунені під час консультацій експертів. Але ось тепер сторони явно підійшли до краю.
Немає сумнівів, що американці будуть змушені пред'явити докази російських порушень. Не Кремлю. Нинішня репутація Росії така, що слова «ви доведіть» давно стали мемом, ніхто не приймає їх всерйоз. Докази треба буде пред'являти американському Конгресу і союзникам по НАТО. Після того як американські прокурори повідомили прізвища, звання, посади і навіть номер і адресу частини тих, хто намагався втрутитися в американські вибори, немає сумнівів: у потрібний момент адміністрація пред'явить докази того, що під час випробувань ракетної техніки були перевищені обмеження за РСМД.
Однак надзвичайно важливо символічне значення розірвання договору. Коли договір був підписаний понад тридцять років тому, це була суто новаторська угода про скорочення озброєнь. РСМД був спочатку асиметричний і несправедливий, якщо слідувати логіці попередніх угод про роззброєння. Радянський Союз ліквідував у два з гаком разу більше ракет, ніж Сполучені Штати (СРСР знищив 1846 ракетних комплексів, США – 846 комплексів). Це була розплата за спробу здобути стратегічну перевагу. У 1979 році було підписано угоду ОСО-2, яка фіксувала відносну рівність між Москвою і Вашингтоном у сіері стратегічних озброєнь. Але радянські генерали стали розміщувати ракети середньої дальності SS-20 «Піонер», щоб загрожувати американським військам, розгорнутим у Європі і в Азії, і таким чином домогтися переваги. В результаті обдурили самі себе.
Американці у відповідь стали розгортати на території європейських держав свої «Першинги» і наземні «Томагавки». І тут же стала очевидною неприємна реальність. «Піонери» зможуть в кращому випадку долетіти до Лондона (але не до Вашингтона), а американські ракети були здатні за 8-10 хвилин завдати удару по Москві і Ленінграду. Саме ця сумна обставина, а зовсім не «зрада» Михайла Горбачова, змусила СРСР підписати РСМД з його «нульовим варіантом», що означав повну ліквідацію ракет дальністю від 500 до 5500 кілометрів.
В тому і була мудрість Михайла Горбачова, що він зміг стати над генштабівськими стереотипами і зрозуміти: не арифметична рівність засобів знищення дає гарантію безпеки. По закінченні трьох десятків років це очевидно: зі знищенням «Піонерів» і «Першингів» ядерний баланс нітрохи не змінився, американської агресії не сталося. РСМД відкрив дорогу договорами, які і забезпечували безпеку в світі останні 30 років. Такий підхід вимагав певного рівня взаємної довіри. І як тільки відносини між Росією і США стали погіршуватися, найважливіші міжнародні угоди опинилися під ударом.
Вже з середини минулого десятиліття російські керівники стали говорити про те, що РСМД застарів і не відповідає сучасній ситуації. У Москві наполягали, що у інших країн з'явилися ракети середньої дальності, а у Росії немає можливості компенсувати їх потенціал. Та обставина, що Росія і США володіють 90 з гаком відсотками всього ядерного потенціалу людства, їх анітрохи не бентежила. У міру того як розгорявся конфлікт навколо американської системи глобальної протиракетної оборони (Кремль вважає, що американці руйнують таким чином стратегічну стабільність, готуючи безкарний перший удар), в Росії все частіше стали говорити: ракети середньої дальності потрібні, щоб знищити американські бази ПРО в Румунії і Польщі.
На жаль, на кону сьогодні не тільки майбутнє РСМД. Американські законодавці пов'язали його виконання з реалізацією «головної» російсько-американської угоди у сфері контролю над озброєннями – Договору СНО. В результаті може зупинитися реалізація і цього Договору. При цьому термін його дії закінчується вже в 2021 році, а сторони дочі навіть не почали переговорів про його продовження. The Financial Times повідомляє, що трампівська адміністрація швидше має намір припинити його дію. Втім, і Москва старанно демонструє скепсис щодо майбутнього контролю над озброєннями. Володимир Єрмаков, МЗСівський начальник, відповідальний за процес контролю над озброєннями, заявляв у квітні, що «нові юридично зобов'язуючі міжнародні домовленості у сфері контролю над озброєннями в осяжному майбутньому навряд чи можливі». Справді, навіщо потрібні договори, якщо «військово-технічний розклад» змінився на користь Росії.
Таким чином, нині на наших очах руйнується система договорів щодо скорочення і обмеження озброєнь, що склалася в другій половині ХХ століття. У 2001 році США вийшли з Договору щодо обмеження систем протиракетної оборони. У 2015-му Росія вийшла з ДЗЗСЄ. РСМД, як бачимо, дихає на ладан. І це означає, що в Європі знову з'являться американські ракети середньої дальності і знову під їх прицілом опиняться Москва і Петербург. СНО може бути не продовжений (про подальше скорочення стратегічних озброєнь мова не йде зовсім), що відкриє шлях до неконтрольованої гонки озброєнь. Тобто взаємини Москви і Вашингтона у військовій сфері повернулися на початок 1960-х, коли договірної системи не існувало. Знадобилася Карибська криза, щоб сторони усвідомили необхідність контролю над озброєннями і приступили до вироблення угод з цього приводу. Залишається сподіватися, що людство переживе наступну кризу...
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени