Криза, яка швидко розвивається в Східній Азії і яка викликана ядерними і ракетними провокаціями північнокорейського режиму, внесла корективи до порядку денного регіональної політики.
Президент Володимир Путін намагався скористатися цією ситуацією, щоб затвердити російський вплив у бурхливому, але поки мирному Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Його заява про марність санкцій проти КНДР дійсно привернула увагу; тим не менш, було ясно, що його заява була викликана, в першу чергу, аналогічною проблемою у вигляді західних санкцій відносно Росії. Його заклик не заганяти Пхеньян у кут міг би бути розумним, але Путін не виявив ніякої реальної політичної наполегливості в цьому питанні. Таким чином, його заяви просто передали роздратування тим фактом, що Росія не може брати участь у прийнятті рішень щодо вирішення цієї кризи.
Дійсно, кампанію з тиску на Північну Корею очолює президент Сполучених Штатів Дональд Трамп, який підтримує близькі (хоч і непрості) контакти з президентом Китаю Сі Цзіньпіном.
Росія ж беспосередньо відчуває ризики, що виходять від ядерної Північної Кореї. Але при цьому РФ не має навіть мінімально ефективних інструментів для боротьби з такими загрозами. Критикуючи розгортання США системи протиракетної оборони THAAD у Південній Кореї, Москва утрималася від розгортання на Далекому Сході своєї недавно розробленої системи протиповітряної оборони S-400, яка насправді ніколи не тестувалася у відношенні балістичних ракет. Більш того, російська система моніторингу північнокорейських ракетних випробувань передає не завжди неточні дані.
Путін недавно відвідав введений у експлуатацію корабель класу корвет «Досконалий». Однак, старому російському Тихоокеанському флоту, щоб знову стати силою, з якою рахуються в регіоні, потрібно набагато більше, ніж цей невеликий корабель. Фактично, всі основні військові зусилля Росії на даний момент зосереджені на західному напрямку, де проходять широкомасштабні навчання «Захід-2017», замасковані під рутинні військові тренування.
Москва беспосередньо відчуває ризики, що виходять від ядерної Північної КореїНа недавньому форумі у Владивостоці, на якому були присутні лідери Японії, Монголії та Південної Кореї, і ввічливо був проігнорований Китай, Путін, пропустив незручне запитання про регіональну безпеку. Головною метою цього форуму було залучити азіатських інвесторів на російський Далекий Схід, хронічно нерозвинений в економічному плані. Однак ці політичні розмови дали погані результати, скільки гості форуму постійно говорили лише про китайські компанії, а вони виявляють слабкий інтерес до Росії. Єдиною людиною, яка випромінювала щиру впевненість, був Ігор Сечин, генеральний директор «Роснефти», який, після довгих спроб налагодити співпрацю з Китаєм, нарешті продав 14 відсотків акцій російського нафтового гіганта приватній китайській компанії CEFC China Energy.
Ще одним неприємним сюрпризом для Путіна під час його східного туру стали демонстрація в Москві і величезний мітинг у Грозному на підтримку мусульман з етнічної групи Рохінджа, яким загрожують урядові сили у М'янмі. Рамзан Кадиров, жорсткий правитель Чечні, використав цей привід, аби продемонструвати свою здатність мобілізувати політичну владу і спробувати спроектувати її на Москву. Зажадавши змін у зовнішній політиці Росії по відношенню до М'янми, Кадиров все-таки проявив обережність, щоб підкреслити свою лояльність до Путіна. Таким чином, російський президент вирішив розглядати цей примусовий виклик як «нормальний» вираз певної громадської думки. Ці міжелітні скандали продовжують інтенсивно розвиватися напередодні майбутніх президентських виборів у Росії, підсумок яких заздалегідь визначений. В цілому ж ситуація все частіше сигналізує про подальше руйнування, а зовсім не про консолідацію надмірно централізованої влади Путіна.
Відчуваючи тиск кількох конфліктів, які розвиваються одночасно, Путін, мабуть, вважає за краще поєднувати заперечення проблем із зволіканням. Це повинно дозволити йому легко перейти на наступний президентський термін без будь-яких потрясінь – ні в Донбасі, ні на Курильських островах. Формальна повага з боку азіатських партнерів цілком його влаштовує. Хоча він і розуміє, що втрачає вплив у цьому швидко зростаючому регіоні. Головною причиною такого занепаду російської політики є все глибша конфронтація Москви і Вашингтона.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Павла Баєва. Републікація повної версії тексту заборонена
Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє. Детальна програма тут
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени