Звичайно, побоювання з приводу північнокорейської ядерної програми не нові. Сполучені Штати вперше спробували вирішити це питання ще в 1994 році, але зусилля обвалилися через вжиті та невжиті заходи з обох сторін. Потім, в 2006 році, при режимі Кім Чен Іра в Північній Кореї був проведений перший ядерний вибух. І ця тема знову опинилася на порядку денному Ради Безпеки ООН.
У наступне десятиліття Північна Корея провела ще п'ять ядерних випробувань. Зовсім недавно, у вересні, Пхеньян продемонстрував технологію, необхідну для розроблення передової термоядерної зброї. Ситуація ще більше загострилася, коли режим Кім Чен Ина почав просуватися до створення міжконтинентальної балістичної ракети (МБР), здатної досягти материкової частини США. І ця подія збіглася з приходом в Білий дім президента США Дональда Трампа, який пообіцяв новий підхід до вирішення глобальних проблем.
Північна Корея чітко заявила про свою прихильність до розвитку ядерної програми. На думку Пхеньяна, ядерна зброя – їх єдина страховка від нападу США. Без цього, впевнений Кім, він розділить долю інших лідерів, які відмовилися від своїх ядерних амбіцій, таких як Саддам Хусейн в Іраку і Муаммар Каддафі в Лівії.
У такому контексті США не зможе «знешкодити» Північну Корею дипломатичними засобами. У всякому разі, Трамп уже оголосив дипломатію «марною тратою часу» і попередив, що «допомогти може тільки один засіб», хоча він не уточнив, який саме.
З огляду на те, що ні США, ні Північна Корея не виявляють зацікавлення щодо переговорів один з одним, можна зробити висновок, що війна неминуча. Проте, при всій своїй войовничості північнокорейський режим навряд чи почне повномасштабний військовий конфлікт, тому що це, безсумнівно, означало б його загибель. У той же час у США немає права нанести перший удар. Точкові удари не здатні знищити всю ядерну зброю Північної Кореї відразу, але можуть спровокувати регіональну або навіть світову ядерну війну, жертвами якої стануть мільйони.
Ті американці, які виступають за воєнні дії, часто стверджують, що політика стримування неефективна проти «ірраціонального» режиму Кіма. Немає підстав припускати, що Кім Чен Ин наважиться на самогубство. Зрештою, коли в 1960-х роках Мао Цзедун вступив у битву за ядерну зброю, його логіка мало чим відрізнялося від того, що ми спостерігаємо в Північній Кореї сьогодні. Але ніхто не сумнівався в тому, що політика стримування спрацює.
Стримуючий фактор США захищає, насамперед, США. І поки неясно, чи продовжать штати захист американських союзників, таких як Південна Корея і Японія. Якщо материкова частина Америки стане потенційною мішенню для північнокорейського ядерного удару, то виникає запитання, чи готові США пожертвувати Сан-Франциско, щоб врятувати Сеул або Токіо?
Сумніви з приводу надійності американської «ядерної парасольки» в регіоні можуть призвести до того, що Південна Корея і Японія вирішать розробити свої власні варіанти на випадок ядерної ескалації. Насправді Південна Корея мала свою ядерну програму задовго до Північної Кореї. Але ця програма була скасована, коли Південна Корея підписала Договір про нерозповсюдження ядерної зброї в 1975 році. Зайве говорити, що подальша ядерна ескалація на Корейському півострові була б дуже небезпечною. Але відновлення ядерних програм давно стало предметом суперечок в Сеулі.
Досі підхід США до вирішення північнокорейської проблеми полягав у посиленні санкцій і передачі ситуації під відповідальність Китаю. Так, Китай має економічні зв'язки з КНДР, але неясно, чи є у Китаю можливість вплинути на поведінку Кіма. Таким чином, нерозумно повністю покладатися тільки на Пекін. Необхідний більш широкий дипломатичний підхід, і він повинен починатися з вирішення фундаментальної проблеми, що лежить в основі всіх проблем на Корейському півострові. А саме, ніколи і ніким не був підписаний мирний договір, який би поклав край війні в Кореї в 1950-1953 роках.
Діалог про формальну мирну угоду (замість 64-річного перемир'я) міг би стати основою для більш широких дискусій про ядерну ескалацію й інші загрози в регіоні. Це, як мінімум, могло б вивести сторони з глухого кута і послужити ще однією причиною, щоб утримуватися від провокацій.
У більш широкому сенсі новий раунд дипломатичних переговорів міг би вирішити проблему безпеки Північної Кореї і надати Пхеньяну простір для розвитку політичних і економічних зв'язків, як свого часу це зробив Китай. Все це може здатися далекою перспективою; але, якщо ситуація з безпекою на півострові буде розв’язана, однією проблемою стане менше.
Альтернатива – продовження нинішньої політики і ризик військового конфлікту або повномасштабної війни. Навіть якщо відкинути ці найгірші сценарії, ще довгий час про стабільність в регіоні можна буде тільки мріяти.
Переклад НВ
Нове Bремя володіє ексклюзивним правом на публікацію колонок Project Syndicate. Републікація повної версії тексту заборонена
Copyright: Project Syndicate 2017.
Новий Час запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє . Детальна програма тут
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналуДумки Нового Часу