Історія з пригодами Савіка Шустера в Україні - це велика ганьба і сором.
Сором, що з часів Олександра Роднянського українське телебачення, як і українська політика, не запалили жодної зірки - лише сірість, пристосуванство та непрофесіоналізм. Сором, що єдиний політичний телеведучий, який говорить з людьми без інтонацій противного сільського вчителя, - професіонал зовні. Тим більше, з Росії. Сором та ганьба, що кожній новій владі він кісткою в горлі.
За Шустера я не хвилююся. З ним, як завжди, домовляться (недовго свобода буяла). Але для країни, для її журналістики, для телебачення - це черговий принизливий водевіль.
Однак у цій історії можна відзначити і позитивний момент. У часи Кучми, коли влада хотіла з кимось розправитися, віддавалася команда «фас» орлам Кравченка. Янукович, тим часом, використовував СБУ, міліцію та суди. Нинішня «кривава хунта» - хай там що про неї кажуть - не ризикне наказати силовикам розібратися в такій делікатній справі. А якщо і ризикне, невідомо, чим це закінчиться.
Тому влада використовує проти Шустера службу зайнятості. З політичними опонентами, напевно, буде розправлятися за допомогою служби газу чи фітосанітарної інспекції. Стовпи режиму вже не ті...
Текст публікується з дозволу автора
Більше поглядів тут