Ціна позиції

Ленур Іслямов, мільйонер і власник кримськотатарського каналу ATR, розповідає про українських чиновників, які займаються контрабандними поставками до Росії через Крим і є прихильниками його окупації

Катерина Шаповал

.

.

На адміністративному кордоні Криму та Херсонської області 20 вересня розпочнеться акція, яка обіцяє стати резонансною. Кримські татари і всі небайдужі до них перекриють дороги, що ведуть на півострів, з тим, щоб не пропускати вантажівки та фури, які везуть з України в Крим продукти харчування та інші товари. Таким чином активісти реагують на анексію Росією Криму та порушення прав людини на півострові.

Серед головних організаторів блокади — 45‑річний російський бізнесмен Ленур Іслямов, власник кримськотатарського каналу ATR, який через проукраїнську позицію російська влада змусила покинути півострів.

Російські активи Іслямова представлені компанією з продажу автомобілів Daewoo узбецького виробництва Квінгруп — за кращих часів вона приносила близько $200 млн на рік. Крім цього, Іслямов є засновником Джаст Банку, який за розміром активів входить до восьмої сотні російських фінустанов. Із кримських активів у бізнесмена залишився найбільший на півострові пасажирський перевізник СімСітіТранс.

Навесні 2014‑го, вже після окупації Криму, за рішенням Меджлісу кримськотатарського народу Іслямов навіть увійшов до невизнаного уряду Криму, який очолив Сергій Аксьонов. Але ненадовго: за два місяці був звільнений за "політичну ангажованість".

Тепер канал Іслямова веде мовлення з Києва, а сам бізнесмен у рекордні терміни перетворився на одного з найпомітніших кримськотатарських політиків.

Весь останній рік на підприємствах Іслямова тривають постійні перевірки: за його власними словами, банк покидають вкладники, а з Квінгруп пішов найбільший партнер.

“Мені плювати на бізнес! Абсолютно!" — емоційно каже бізнесмен, сидячи в скромному київському офісі, де зараз влаштувався телеканал АТR. Про його батьківщину тут нагадують хіба що кримськотатарські прапори, що висять перед входом. Утім, перед початком бесіди, як заведено у будинках кримських татар, НВ подають каву.

.

— Чому про торгову блокаду Криму заговорили саме кримські татари і тільки зараз?

— Це найменше, що могла б зробити Україна для позначення своєї позиції щодо окупації Криму. Минуло півтора року, а рішучих дій немає, більше того, тиск на кримських татар в Криму тільки посилюється, люди незаконно потрапляють до в'язниць, гинуть від рук невідомих. Тому Меджлісу так важливо зацементувати Україну у боротьбі за Крим, об'єднати звичайних людей, щоб українській владі довелося зайнятися цим питанням.

Дуже багатьом чиновникам ми незручні, тому що у них є бізнес-інтереси — постачання контрабанди в Росію через Крим. Півострів адже не митна зона, і через нього везуть все, що завгодно, не розмитнюючи. Цим користуються і з того боку, і з нашого. А у Росії додаткова вигода ще й у тому, що така контрабанда розбещує українських політиків. Росія чіпляє їх на грошовий гачок, і вони вже починають думати: а навіщо Крим повертати?

— Хто ці політики? І про які бізнеси йдеться?

—

Зараз передчасно це озвучувати. Але це політики дуже високого рівня.

Тому, що Кримом зараз не особливо займаються на найвищому рівні, є і офіційне виправдання: мовляв, таким чином, ми виграємо час. Ми нічого не виграємо, ми програємо півострів Росії. І якщо так буде тривати й далі, рано чи пізно нам доведеться визнати: ми його вже ніколи не повернемо.

— Ваш бізнес перевезень, як і раніше, працює в Криму?

— Працює. Мені плювати на нього зовсім. Жодних страждань із приводу цього бізнесу в мене немає. Якщо б мене це турбувало, я б там перебував. Я готовий від нього відмовитися, але доведеться звільнити тисячу осіб. Мене тільки це стримує. Там зараз працює мій батько, і я не можу йому сказати — вижени тисячу осіб. Радує тільки, що цей бізнес — перевезення — не пов'язаний із владою.

Мене не цікавить бізнес ні в Криму, ні в Москві. Була дилема — зберегти бізнес і навіть його примножити, але пожертвувати телеканалом. Зі мною зустрічалися і в Україні, і за кордоном, говорили: якщо дотримуватимешся цієї лінії [проукраїнське кримськотатарське мовлення у Криму], у тебе нічого не буде.

Росії в Криму потрібна була історія приниження такого рівня, щоб народ не піднявся. Зламати щось масштабне, символічне. Кримська влада відібрала будівлю у Меджлісу, щоб нібито "приструнити", але не змогла, те ж саме хотіла зробити з каналом ATR. Тому голову Меджлісу Рефата Чубарова вони просто вигнали за межі півострова, а зі мною та моїми співробітниками вели бесіди. З усіма моїми партнерами говорили, навіть з клієнтами банку. Марно.

— Росія якось намагається завоювати симпатії кримських татар?

— Наші симпатії неможливо завоювати. Бо у кримських татар на генетичному рівні залишилася пам'ять про російську анексію 1783 року [після російсько-турецької війни Крим було введено до складу Російської імперії].

Цей злочин вбито в генетичний код. Україна нас може хоч батогом по спинах шмагати, але українця ми не сприйматимемо як ворога, а росіянина, навіть якщо він нас годуватиме пряниками з ранку до ночі, ми не зможемо сприймати як друга. У нас є прислів'я: "Якщо ти маєш російського друга, знай, що за спиною у тебе має бути сокира". Тобто ти дружи з росіянином, але якщо в тебе сокири нема, то краще, щоб у тебе не було й друга. Розумієте суть прислів'я?

Або, наприклад, береза — кримські татари ніколи не садять у дворах цього дерева. Є така приказка: якщо ти садиш березу у своєму дворі, прийде росіянин і скаже, що це його батьківщина.

.

— Ви працювали віце-прем'єром в уряді Аксьонова у квітні 2014 року. Чому ви вирішили йти на цю роботу?

— Це рішення Меджлісу. Ми мали захистити інтереси кримськотатарського народу. Було незрозуміло, а раптом Україна нас дійсно здала? Раптом від Криму дійсно відмовилися, а нам тут жити. Ми ж не можемо з Криму всі виїхати, ми маємо залишити тут народ. Хтось має вести переговори з тією владою.

І ми в таку гру зіграли з ними. У квітні мене призначили виконувачем обов'язків віце-прем'єра Криму, а вже в травні ми зрозуміли, що нам не дають 18 травня відзначити [День пам'яті жертв депортації кримськотатарського народу, який до окупації щорічно відзначався траурними мітингами].

Ми розуміли, що вони робили, й говорили: так не можна, треба ось так. Іноді "билися" з ними. Чубаров лаявся. Доходило ледь не до бійки. Ось як лаялися. Ну як інакше було домагатися? У якісь моменти це спрацьовувало. Потім перестало.

— Вас звільнили з формулюванням "за політичну заангажованість". Що до того спричинило?

— Я не полетів до Путіна. Ні я, ні муфтій, ні голова Меджлісу. На нас дуже сильно тиснули, щоб ми полетіли до Путіна і провели переговори.

Тоді я зрозумів, що нас переграли. Ми не були готові до цього. Ми ж не готувалися до війни.

— Меджліс ухвалив рішення про те, що протест окупантам у Криму буде мирним. Була ідея насильницького опору?

— Була. У мене. Ще до референдуму так званий глава Республіки Крим Аксьонов руйнував кримськотатарські селища вночі з якоюсь своєю бандою, і я наступного дня сказав Чубарову: ми маємо щось робити. Потрібно відповісти. До того ж у нас є сили і засоби для того, щоб це зробити. Але в Чубарова тоді стало мудрості сказати: ні, ми нічого не робитимемо, бо це провокація.

Коли почали підпалювати наші мечеті, я знову прийшов до Чубарова і сказав: ми маємо щось робити, так не можна, народ нас не зрозуміє, ми втрачаємо обличчя. Він знову сказав, що це провокація, і заборонив.

Тоді був визначальний момент, Росія запускала сценарій Косово. Мала початися м'ясорубка за участю кримських татар, і росіяни мали увійти та врятувати російське населення. Від кримських татар. Таку пожежу намагалися розпалити.

— Деякі експерти кажуть, що одним із видів опору кримських татар може бути зростання мусульманського екстремізму. Це можливо?

— Так. Це те, чого боїться Росія. Але не вважаю, що зростання таких настроїв можливе. Якщо, звісно, з боку Росії не буде жорсткішої політики щодо кримських татар.

— Тобто ви вважаєте, що в Криму неможливо повторити кавказький сценарій? Коли люди розуміють, що перемогти державу-загарбника у відкритій війні неможливо, і йдуть в партизани.

— Можливо. Але навіть якщо така історія трапиться, то її не підтримають ні Меджліс, ні Курултай. Загине забагато. Треба просто дочекатися розвалу Росії. Бо з такою політикою, яку провадить Кремль, вони розваляться точно.

Радикалізовані, ми не збережемо народ. Зараз розуміємо, що нам треба розв'язувати питання Криму, використовуючи механізми політичні та ненасильницькі. І змушувати опікуватися Кримом Україну. Ми відкрито говоримо про це. Хоча така позиція багатьох дратує.

.