Індія, Пакистан і дружба з Москвою. Чи буде ядерна війна

a) Талібан — один із її «продуктів». ISI створила їх у 1994 році, коли афганські воєначальники, яких вона «контролювала», вийшли з-під контролю та почали воювати один з одним, тим самим зруйнувавши плани ISI щодо цієї країни…

(Так, звісно, ​​Талібан тим часом воює з Пакистаном, але ж це не вперше, коли пакистанці поводяться як безумці, підтримуючи джихадизм. А якщо є якісь сумніви з цього приводу, я рекомендую прочитати книгу «Афганістан: Пастка для ведмедя», написану командиром афганського бюро ISI в період 1984−1988 років. Цей пан — Мохаммад Юсуф — викладає все так чітко, що, власне, ця книга має негайно змусити замовкнути будь-яких дурників, які досі наполягають на таких пакистанських ОБС, як «ЦРУ створило моджахедів і Талібан»).

б) Гадаю, хто жив у той час, може згадати фотографії/відео терористичних атак 11 вересня? Але чи чули ви коли-небудь про такого собі Рамзі Юсефа? Ну, Юсеф був навченим ISI падлюкою з Пакистану, якому спало на думку викрадати пасажирські авіалайнери та розбивати їх об вибрані «цілі». І він зробив це ще в 1992 році, коли хотів напасти на Філіппіни, вбити Папу Римського та вчинити ряд подібних злочинів — одночасно захопивши близько 12 авіалайнерів. Звичайно, Юсеф тим часом нудиться в якійсь американській в’язниці, але ось вам те, що ISI виробляє «серійно», і вже десятиліттями…

Вас лише годують ідіотською дезінформацією

Пакистану потрібно пояснити причину свого існування. Серед іншого, тому що в Індії «досі» живе більше мусульман, ніж у Пакистані. Пакистан робить це, пояснюючи, як мусульмани пригноблені Індією та потребують звільнення. Відповідно, він повинен навчати мусульман боротьбі з індуїстськими гнобителями… плюс, очевидно, уряди приблизно 20−25 інших країн, від Нігерії у Західній Африці до Філіппін.

Річ у тім, що влада цього істеблішменту в Пакистані, а також ISI, така, що міністра оборони Пакистану можна описати лише як такого, що «охороняє парковку перед своїм офісом». Можливо, «лише своє паркомісце на цій парковці». Він просто нічим іншим не керує: лише виконує те, що йому наказано.

2. Відповідно, звичайне «західне» ігнорування обох сторін — у стилі «це складний і багаторічний конфлікт між заклятими ворогами» та «це стосується кордонів і Кашміру», який застосовують наші святі мейнстрімні ЗМІ (але особливо всі можливі «військові експерти») — це суцільна нісенітниця. Щоразу, коли ви чуєте репортаж, що починається з таких заяв — вимкніть його. Вас лише годують ідіотською дезінформацією та необізнаністю від когось, хто насправді не має уявлення, що відбувається.

3. Індійці люблять виставляти себе «крутими професіоналами» тощо, але їхні політики та ЗМІ майже такі ж істеричні, як і пакистанські, а вище керівництво збройних сил настільки бюрократичне та одержиме «традиціями», «методичним підходом» та «турботою», настільки одержиме реагуванням замість дій, що регулярно дивуєшся, якщо пакистанці застосовують якусь нову зброю (і навіть якщо це «не що інше», як системи радіоелектронної боротьби, що глушать радіостанції індійських винищувачів, не кажучи вже про китайські ракети класу «повітря-повітря» PL-15).

Отже, що сталося «зараз» (тобто за останні кілька днів), так це те, що ISI здійснила черговий джихадистський теракт у контрольованій Індією частині Кашміру та масово вбила (принаймні) близько 26 людей (очевидно, терористи вишикували чоловіків, яких вони ідентифікували як «індусів», та стратили їх без попередження).

Після цього прем'єр-міністр Індії (по суті) припинив водопостачання Пакистану (тобто скасував Договір про води Інду з Пакистаном) та передав цю справу збройним силам країни.

(Тим часом пакистанська армія здійснила кілька атак на позиції індійської армії вздовж «лінії контролю» в Кашмірі, використовуючи протитанкові керовані ракети… а рано вранці ISI здійснила ще один теракт).

У ніч на 7 травня ВПС Індії завдали серії ударів по приблизно 30 тренувальних таборах джихадистів у контрольованому Пакистаном Кашмірі та в Пакистані. Для цього застосували (серед інших) винищувачі Rafale, можливо, Mirage, оснащені ракетами SCALP-EG (і супроводжувані винищувачами Су-30МКІ): наскільки відомо, жоден з них не проник у повітряний простір, контрольований Пакистаном.

З приводу початку операції Синдур провели брифінг міністр закордонних справ Індії, а також полковник Софія Кереші (індійська армія) та командир ескадрильї Вьоміка Сінгх (індійські ВПС). З огляду на досвід останньої «сутички» між Індією та Пакистаном — ще в лютому 2019 року — такі брифінги, зазвичай, дають достовірну інформацію, навіть якщо вони не надають «всіх важливих деталей».

Очевидно, найбільше постраждав саме табір, з якого було здійснено теракт, що спричинив цю кризу.

Офіційний Ісламабад відреагував, повідомивши лише про жертви серед цивільного населення. Відповідно, «26 мирних жителів, включаючи дітей», загинули внаслідок індійських авіаударів. Західні ЗМІ сумлінно повторюють такі повідомлення, хоча насправді не мають жодного уявлення про те, що відбувається, і не мають можливості перевірити. Навіть якби поблизу були якісь західні журналісти, будьте певні: ISI не підпустила б їх ні до одного з терористичних таборів, атакованих індійцями (ще у 2019 році вони оточували цілі райони навколо таких об'єктів).

Зрештою, за словами офіційного Ісламабаду, «у Пакистані немає жодних тренувальних таборів терористів».

Фактично, серед іншого, тим часом підтверджено вбивство щонайменше двох провідних джихадистів ISI.

Крім того, офіційний Ісламабад спочатку заявив про два, потім три, а тим часом і п’ять «збитих» індійських винищувачів (включаючи, за словами пакистанців: «3 Rafale, 1 Су-30, 1 МіГ-29»). Поки що не бачив жодних доказів цього: лише уламки підвісних баків, можливо, одна (індійська ракета класу «повітря-повітря»), а потім кілька відео та фотографій періоду 2005−2017 років… можливо, також з катастрофи літака ВПС Індії у 2023 році.

«Звичайно», ВПС Пакистану (PAF) поспішили опублікувати фотографії J-10C та JF-17C, озброєних новітніми китайськими далекобійними ракетами класу «повітря-повітря» PL-15, нібито зазначивши, що «вони знищили багато винищувачів ВПС Індії ракетами». А на фото тих збитих винищувачів і підвісок для ракет немає.

Висновки:

1. Знадобиться кілька днів, щоб «курява вляглася» і, принаймні, найважливіші факти стали відомими. Тож розслабтеся, потягніться, пийте чай і зберігайте спокій.

2. Ні, терор ISI в Індії та індійські контрудари не «приведуть до ядерної війни». Це «звичайні дипломатичні відносини» між Індією та Пакистаном протягом десятиліть. Як мінімум, врахуйте, що Індія не завдала ядерного удару по Ісламабаду, навіть коли той приготував тисячі військових для проникнення в Кашмір ще в 1999 році…

3. Оцінюючи досвід лютого 2019 року, готуйтеся до справжнього «моря» офіційно оприлюдненої пакистанської брехні. Включаючи «випадково оприлюднені» фотографії літаків ВПС Пакистану з «позначками про збиття» літаків ВПС Індії, які вони мали б збити… не кажучи вже про фотографії «уламків літака, залишених індійцями», та нагороди для офіцерів ВПС Пакистану та інших звань (також для льотчиків ВПС США, які служать у Пакистані, якщо виявиться так, що «жоден пакистанський F-16 не був задіяний і не був збитий»…).

4. Насправді ж пакистанський істеблішмент вже десятиліттями систематично представляє збройні сили країни як «непереможні». Настільки, що наймає західних (особливо британських) «військових експертів» для публікації схвальних статей навіть у спеціалізованій пресі. Ісламабад заявляє про «перемоги» за кожної нагоди — так само, як і коли програє війни, як, наприклад, у 1971 та 1999 роках; тоді як насправді Повітряні сили Пакистану просто ніколи не проводять серйозної перехресної перевірки жодної зі своїх заяв, а роздають нагороди ліворуч і праворуч, незалежно від того, чи є докази успіху чи ні.

…що «цілком нормально» для друзів Пакистану, наприклад, у США, Великій Британії та/або Австралії, бо, знаєте, пакистанці є «найважливішими союзниками поза НАТО» (цитата того самого Джорджа Буша-молодшого… нібито президента США, колись у 2000-х), і літають на «святих F-16», тоді як ці некомпетентні індійці літають на «російському та французькому смітті»…

5. Будьте терплячими до індійців. Ні, не тому, що я б їх «підтримував» (я цього не роблю), а тому, що їхні політики та ЗМІ тим часом перебувають у подібному істеричному стані, як і пакистанські. Насправді, індійські політики зазвичай реагують повільно, тоді як збройні сили… ну, скажімо так: «хваляться набагато менше, ніж індійська громадськість».

(Типовий приклад: вранці, 7 травня, одне з основних ЗМІ в Нью-Делі поспішило «підтвердити» заяви PAF про збиття кількох індійських літаків, але невдовзі після цього відкликало це повідомлення…)

6. Не дивуйтеся, якщо Нью-Делі продовжить дружбу з Москвою: натомість майте на увазі, що якщо Захід так очевидно ігнорує інтереси Індії, весь час лиже чоботи КНР та Ісламській Республіці Пакистан, у Індії просто немає іншого вибору.

Ледь не забув: тим, хто глибоко цікавиться цим конфліктом, не можу не рекомендувати книгу «Терор і відповідь» (один із авторів якої Санджай Бадрі-Махарадж, який був співавтором офіційної Стратегії Індії щодо ядерної зброї; не дивно, що він також написав книгу: «Ядерна Індія»).

Переклад NV

Текст опубліковано з дозволу автора. Уперше надруковано на substack.com

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV