Бунт багатих

Прагнення Індії зробити широкий крок у бік демократії і нарешті позбутися поділу на касти призвело до масових протестів на заході країни: палити поліцейські автомобілі на вулицю вийшла еліта

Наталія Мечетна

.

.

Руджарат, штат на заході Індії, став епіцентром запеклого кастового протистояння. Причому ініціаторами бунту виявилися аж ніяк не бідняки, а представники впливової касти патидар, або землевласників, яка здавна шанується в індійському суспільстві.

Перші протести спалахнули в місті Ахмедабад. Вони переросли в запеклі вуличні зіткнення між представниками еліти і силами правопорядку після арешту лідера демонстрантів — 22‑річного Хардика Пателя. Потім хвиля насильства накрила весь штат, а до протестів долучилися понад півмільйона осіб. Результат — як мінімум дев'ять загиблих демонстрантів, більше сотні поранених, а також спалені дотла поліцейські ділянки і десятки машин з парку правоохоронців.

Щоб навести порядок, влада була змушена ввести комендантську годину, закрити школи і закликати на допомогу армію.

До таких масштабних заворушень призвело несправедливе, на думку демонстрантів, отримання квот на робочі місця на державних підприємствах, а також на навчальні місця в коледжах і університетах представниками нижчих каст. Передбачені законодавством норми, спрямовані на демократизацію Індії, які підтримують представників так званих відсталих каст і племен, обурює еліту. Адже вища каста також прагне отримати якомога більше престижних робочих місць в державних структурах і давати всім своїм дітям вищу освіту, — так міркують вони.

Між тим влада Гуджарату серйозно стурбована, оскільки нинішнє протистояння — найсерйозніше в штаті з 2002 року, коли понад 200 осіб загинули в результаті зіткнення між мусульманами і індуїстами.

Тим не менш Анандибен Патель, головний міністр штату Гуджарат, яка належить до касти землевласників, вже заявила, що збільшення кількості місць у вищих навчальних закладах (ВНЗ) і на держслужбі для еліти владою не представляється можливим, оскільки в Гуджараті вона вже вичерпала свій ліміт.

“Добре, якщо і в представників вищого суспільства будуть свої додаткові квоти, бо вони насправді багато роблять для країни,— вважає Хардік Патель.— Адже тепер навіть люди з хорошою освітою змушені працювати продавцями. Я повинен покласти цьому край".

Амітабх Кумар, представник Центру соціальних досліджень, неурядової організації в Нью-Делі, бачить у конфлікті не що інше, як соціальну нерівність. "Кастовий розподіл, так само як і гендерна дискримінація, все ще є певною соціальною нормою",— нарікає він у коментарі НВ. До того ж кастову карту нерідко розігрують політики, які прагнуть заробити бали у певних соціальних груп індійців, підкреслює Кумар.

.

Каста патидар в Індії включає в себе представників двох великих кланів — Кадава Патидар і Лева Патель. Як правило, це впливові люди: члени патидар традиційно зайняті торгівлею золотом і алмазами, володіють нафтовим бізнесом і підприємствами текстильної промисловості.

У той же час Хардік Патель, який належить до еліти,  називає дані про величезні алмазні володіння його клану міфом. Він відзначає, що зараз лише близько 10% представників прізвища Патель можна назвати багатими. Решта — звичайні люди, нерідко займаються сільським господарством.

Прагнучи довести скромні можливості свого клану, він розповідає про власну родину. Його батько володіє маленьким бізнесом — продає насоси, а сестра, незважаючи на гарні оцінки в школі, не змогла отримати стипендію на навчання. У той же час представники нижчих підкаст з набагато гіршими знаннями отримали свою частку кастового пирога у вигляді стипендій та місць у престижних ВНЗ.

Прагнення отримати великі кастові квоти стало однією з причин масових заворушень в Індії, стверджують оглядачі. І далеко не єдиною: на їхню думку, цьому сприяло вороже ставлення до нижчих каст, у тому числі недоторканних, що склалося історично, а також політика прем'єра країни Моді, який заохочує це.

Конституція, прийнята при першому прем'єр-міністрові країни Джавахарлалі Неру, забороняє дискримінацію за ознакою касти, статі, релігії. У той же час кастовий розподіл залишається головною проблемою Індії, вважає Джавід Хан з Нью-Делі. З розвитком економіки, проникненням медіа та інтернету в життя індійців багато чого змінюється. Однак віддалених сільських районів цивілізація поки не торкнулася, і тут життя тече за старою кастовою системою, яка визначає долю і регламентує життя людей з самого народження і до смерті.

КЛАН НЕЗАДОВОЛЕНИХ: Лідер демонстрантів Хардік Патель (на фото в центрі) з однодумцями вимагає більше прав для представників свого клану

З того часу як кастовий поділ було скасовано в 1950 році, влада зробила ряд кроків назустріч представникам нижчих каст, тим самим бажаючи підтягнути їхній рівень до вищих. Тоді ж для недоторканних стали резервувати місця у вищих навчальних закладах і на держслужбі. Це принесло свої плоди, дозволивши представникам нижчого стану, не тільки бути включеними в суспільство, але й обіймати значні державні посади. Так, у 2009 році сталося неймовірне: вперше в історії країни спікером індійського парламенту стала жінка з касти недоторканних — Мейра Кумар.

Прогрес, що намітився в демократизації кастової Індії, зайшов досить далеко, що дозволило місцевим ЗМІ стверджувати: для успішної політичної кар'єри тепер більш вигідно бути представником нижчих каст, ніж традиційної еліти.

За словами Хана, представники нижчих і здавна пригноблених підкаст і племен тепер внесені в спеціальні реєстри, і для них визначені квоти на місця в інститутах та на держслужбі — у цілому близько 40% місць по всій країні.

Однак інші громадяни, в тому числі і сам Хан, належать до так званої загальної категорії і змушені йти на роботу або навчання без будь‑яких привілеїв. Таким чином, за твердженням індійця, виходить так, що нерідко більш здібні учні не можуть вступити в кращі навчальні заклади, оскільки місця в них заброньовані для представників так званих відсталих каст.

"Тому більшість людей із загальної категорії виступають проти такої броні",— говорить індієць.

.

Традиційне вчення про касти в індуїзмі пов'язане з таким поняттям, як карма, від якої залежить, яким буде наступне життя після переродження. Приміром, якщо людина часто робила добрі вчинки і була доброю до оточення, у новому житті вона народиться в багатій родині, буде красивою і здоровою. У той час як агресивний деспот, народившись знову, буде як мінімум хворим бідняком. Також в Індії впевнені, що, якщо людина народилася в сім'ї представників нижчої касти — наприклад, бідних кожум'яків,— вона це заслужила своїми вчинками в минулому житті.

Причому шлюби між представниками різних каст у традиційному індійському суспільстві суворо заборонені, оскільки вони суперечать кармічним законам. Крім того, у багатьох сільських регіонах країни представникам нижчих каст досі заборонено відвідувати помешкання членів інших каст і спілкуватися з ними.

Нещодавно світ був приголомшений новиною з індійського штату Уттар-Прадеш. Рада старійшин одного з сіл засудила двох сестер з касти недоторканних до зґвалтування за те, що їх брат полюбив представницю вищої касти землеробів і втік з нею. За задумом старійшин, після наруги над дівчатами їм передбачалося вимазати обличчя брудом і виставити без одягу на загальний огляд.

За словами самих дівчат, старійшини, що належать в основному до тієї ж касти, що і втікачка, розсудили, що любов до недоторканного позбавила її честі, і натомість вирішили відігратися на родичках винуватця. Однак трагедії не сталося: у розгляд втрутилася міжнародна правозахисна організація Amnesty International, яка надала цій справі розголосу і взялася захистити дівчат.

Дискримінація недоторканних і подібний самосуд є злочином, однак у сільській місцевості подібні поради старійшин досі намагаються вирішувати місцеві проблеми. Найчастіше в них обирають чоловіків з вищих каст, які, по суті, ігнорують конституцію країни.

До речі, в традиційному індійському суспільстві касти мають безліч підкаст. Наприклад, найбільш пригнобленою підкастою недоторканних є парії, яким раніше було заборонено ходити навіть по тротуарах, щоб не перетнутися і не доторкнутися до звичайних, так званих чистих людей. В основному вони займаються прибиранням туалетів і вулиць, а також спалюють трупи тварин.

Однак з того часу, як Індія намагається позбутися своєї кастової системи, бруд і велика кількість нечистот на вулицях стали справжнім головним болем влади. Тепер відомі індійські політики, чиновники і навіть зірки шоу-бізнесу показово метуть вулиці, тим самим демонструючи суспільству, що прибирання сміття більше не є справою найбільших грішників у минулому житті, проте індійці в загальній своїй масі все ж воліють уникати брати в руки мітлу.

Зауважте, Індія — країна з величезним населенням, нагадує Кумар, якому нелегко давати однозначну оцінку суспільству. Він ділить людей своєї країни на три групи, де в першу входять люди, що виступають проти будь‑якого поділу на касти. Ця група поки в меншості, але постійно росте, підкреслює аналітик.

Друга група складається з людей, які хоча теоретично і підтримують поділ на касти, але практично не роблять цього, будучи жителями великих міст з чинним сучасним законодавством. І третя — це населення індійської глибинки, яке живе за законами кастового суспільства.

32‑річний Ганеш Сонар з Мумбая в коментарі НВ також говорить про ставлення суспільства до кастової системи, яке дуже різниться і залежить від регіону. Однак він також думає, що система квот, запроваджена урядом, на даний момент хоч і полегшує життя недоторканних, однак сіє кастову ворожнечу. Індієць виступає проти будь‑яких квот і каже, що вступати до вищих навчальних закладів повинні насамперед ті, у кого кращі знання.

За спостереженнями Сонара, досі приналежність до касти має особливе значення при вступі в шлюб. Навіть у великих містах батьки переконують дітей вибирати подружжя з представників своєї касти — часто так комфортніше і безпечніше для сімейних фінансів, підкреслює індієць.

Кастові закони стримують прогрес Індії, впевнені аналітики, і владі необхідно провести ще безліч соціальних кампаній, щоб викорінити примітивні забобони.

"До того ж насильство неприпустиме в будь-якому вигляді протесту, оскільки ми є співвітчизниками [легендарного індійського мислителя і борця за незалежність країни Махатми] Ганді, який продемонстрував найдивовижніший протест, який коли‑небудь бачив світ, в найбільш ненасильницькій формі",— підсумовує Кумар.

.