Мовляв, один з ваших колег активно за нього "топить", і, напевно, ви з ним про щось домовляєтеся. Ні. Не домовляюся.
По-людськи мені дуже симпатичні прихильники Володимира Зеленського. Вони хочуть змін, їм багато чого набридло і теж хочеться бачити в політиці нові обличчя.
Команда "слуги народу" робить дуже яскравий, технологічний, розважальний проект. Але рейтинги самого Володимира говорять зовсім не про те, що він – хороший політик або людина, здатна керувати країною.
Так, він став частиною політичної реальності, але його популярність – це не успіх політика, а швидше індикатор відчаю тих, хто не може знайти свого кандидата у виборчому бюлетені.
І ще. При всій повазі до кандидата і його прихильникыв, вірити в його незалежність від Ігоря Коломойського – все одно що вірити в "сліпий траст" Петра Порошенка, фандрайзинг Юлії Тимошенко або – щоб зовсім було зрозуміло – в незалежність Олега Ляшка від Ріната Ахметова. Тобто, в цілому, звичайно, можна так вважати, але для цього треба або прикинутися шлангом, або навмисно забути таблицю множення.
А взагалі, все це ще раз доводить необхідність об'єднання адекватних людей.
Якщо не буде єдиного кандидата зараз, нам потрібно брати ініціативу в свої руки. Тому що шанс, упущений на президентських виборах, призведе до нерозуміння, апатії і остаточного програшу на виборах в парламент.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени