Іловайський рахунок

У всіх містах задають ці два питання. У всіх сорока містах України, де довелося побувати з вересня 2015-го, коли книга вийшла у світ, на всіх ста тридцяти зустрічах. У Києві, на Волині, в Полтаві, Дніпропетровську, Сумах, у маленьких районних центрах і мегаполісах. Два коротких запитання: «Скільки загинуло під Іловайськом?» та «Чи покарають винних?» - маючи на увазі, що прізвища винних давно відомі.

Цифри, озвучені військовою прокуратурою в серпні 2015 року, такі: загиблих – 366, поранених – 419, полонених – 128, зниклих безвісти – 158. Головний військовий прокурор Анатолій Матіос також оголосив загальну кількість українських військовослужбовців, які побували в «котлі» - 1050 чоловік і військової техніки – чотири гармати, чотири міномети і т. д. Ймовірно, ці цифри не враховують бійців добровольчих батальйонів. Інакше їх важко пояснити – тільки в одному мінометному взводі «Донбасу» налічувалася названа Матіосом кількість мінометів.

Зниклі безвісти (158), швидше за все, усі загинули. Більшість похована як невідомі солдати, і надія на диво надзвичайно мала, хоча багато родичі не вірять навіть в результати ДНК-аналізу. Деякі бійці згоріли в бронетехніці, і надія їх ідентифікувати дорівнює нулю, але близькі досі шукають зачіпки, які можуть допомогти дізнатися долю солдатів.

Отже, згідно з офіційною версією, разом зі зниклими безвісти кількість втрат у «Іловайському котлі» становить 524 людини. Чи можна вірити цій цифрі? І так, і ні.

Так, тому що військова прокуратура користується документами військових частин. Перелік підрозділів, кількість особового складу, акти про загибель, акти про зниклих безвісти – ось і вся сумна бухгалтерія. Формально все, швидше за все, сходиться. Але виходить, що 524 загиблих/зниклих безвісти – це, згідно з версією військової прокуратури, кожен другий боєць (з 1050), побував у оточенні. Але ми знаємо, що це не так, вижило значно більше в процентному співвідношенні.

Однак сьогодні вже ніхто точно не скаже, скільки 29 серпня українських солдатів знаходилося в двох колонах: півтори тисячі, дві тисячі? В офіційному переліку підрозділів ви не побачите, наприклад, бійців «Правого сектору», а вони там були. А скільки бійців ВСУ прорвалося до Многопілля напередодні з оточення від Савур-Могили? Скільки добровольців перед виходом на завдання не встигли занести в штатні відомості батальйонів?

Та й які часові рамки і яку територію вважають «Іловайським котлом»? Кого зараховують до списку загиблих там? Схоже, тільки тих, хто загинув 27 і 29-30 серпня при спробі прориву і вихід через «коридор». Але ж операцію з оточення Іловайська українське командування почало в перших числах серпня, коли навколо міста розставили блокпости 51-й, 93-ї бригад і тербата «Кривбас», а вже 10 серпня частина батальйонів «Донбас» і «Азов» зробили розвідку боєм, зазнавши перших втрат. А хіба не гинули люди в інші дні? І якщо порахувати всіх загиблих і зниклих без вести, задіяних у Іловайській операції, то вийде, на жаль, куди більш значна цифра, ніж 524.

Підсумок річної роботи на цій ділянці волонтерської місії «Чорний тюльпан» - близько 400 піднятих тіл та останків. Напевно, якщо ми скажемо, що під час Іловайської операції за місяць загинуло і пропало безвісти від 524 до 1 000 чоловік, це буде правдою. Правдою, яку потрібно знати поіменно. Але поіменного офіційного списку людей, які віддали свої життя за Україну у Іловайській операції, у відкритому доступі досі немає.

Напевно, тому що точний підрахунок Іловайських втрат неминуче призведе до відставки найвищих чинів в армії, а, можливо, і не тільки в армії.

Військовий злочинець №1

Важко не погодитися з командувачем АТО Віктором Муженко: «Якщо б не було російської регулярної армії, не було б ніякого «котла»». Російські військові не лише перебували з 23 серпня під Іловайськом і вбивали українських солдатів, але і здійснювали військові злочини: розстрілювали полонених і поранених, тиснули їх бетеерами та танками.

Дивно, але Україна не зробила ніяких цілеспрямованих дій зі збирання та упорядкування матеріалів про злочини російської регулярної армії під Іловайськом. А є ж не просто численні свідки, а й відеоматеріали. Наскільки відомо, за злочинами російської армії сьогодні немає ніякого окремого кримінального провадження.

Проте, дії російської армії не знімають відповідальності з українського командування. Замість того, щоб оперативно реагувати на вторгнення, у День Незалежності українське військове керівництво разом з президентом приймає парад на Хрещатику, вручає і отримує нагороди та нові погони. Однак, за офіційною версією, винних в «котлі» з української сторони поки немає. Більшість учасників подій і тих, хто цікавиться темою, так не вважають.

Два роки тиші

Головний винуватець цієї усталеної думки – офіційна напівправда, тривале розслідування, непрозорість у підрахунку втрат. По всьому видно, що керівництву країни тема Іловайська вкрай неприємна. Але проблема в тому, що уряду не можна продовжувати робити вигляд, що нічого не сталося, що, мовляв, це війна, а на війні і не таке буває. Надто вже далеко зайшли розмови про те, хто кого підставив, здав, спеціально знищив. Цим негативним фоном обов'язково політично скористається хтось третій. А ветерани Іловайського котла і їх родичі рано чи пізно пред'являть уряду свій, іловайський рахунок, розплатитися за яким буде дуже важко.