Глава Російської православної церкви Алексій I бере участь у виборах до Верховної Ради в лютому 1946 року.
10 лютого 1946 року в СРСР відбулися вибори до Верховної ради — вибори на безальтернативній основі. Одна на всіх партія — комуністична. Один для всіх вождь — Йосип Сталін.
І навіть у цьому убогому наборі був небезпечний варіант — не голосувати зовсім. Цей варіант припав до душі нещодавно приєднаній до СРСР Західній України, де активісти УПА поширювали листівки, що закликають населення бойкотувати вибори.
"Не підемо голосувати за терор, за грабіж, за Імперіалізм, за неволю й тіранію, за голод і нужду, — казали вони. — Не підемо голосувати за панування Московії над Україною!"
Втім, ту сутичку УПА програла. Силами НКВД і підрозділів Червоної армії явка на вибори була забезпечена.
Місія Алексія, який очолював тоді Російську православну церкву (РПЦ), служила приблизно тій ж меті. Саме тому в 1943 році Сталін відродив у країні, де переміг атеїзм, Московський патріархат РПЦ. За рік до перших повоєнних виборів митрополит Алексій став патріархом Московським і всієї Русі.
Уже в 1945-му під час особистої зустрічі Сталін поставив перед Алексієм завдання зайняти керівну позицію у православ'ї на території СРСР. А через рік рішенням уряду була скасована греко-католицька церква в Україні. Тоді ж почалося облаштування літньої резиденції Алексія в одеському Успенському монастирі.
У березні 1953-го на панахиді з нагоди кончини Сталіна патріарх Московський і всієї Русі виголосив поминальну промову. "Немає галузі до якої б не сягав глибокий погляд вождя", — казав Олексій, вихваляючи покійного за доброзичливість і увагу до церковних потреб.