Її родинні цінності

9 червня 2017, 09:00

Нещодавно на наших книжкових полицях з’явилась біографія найпопулярнішої письменниці зі Швеції Астрід Ліндгрен. Цей день і є життя. Книголюби, візьміть до уваги

Нещодавно на наших книжкових полицях з’явилась біографія найпопулярнішої письменниці зі Швеції Астрід Ліндгрен. Цей день і є життя. Книголюби, візьміть до уваги

   

    

Тетяна  Дудник, 
директор з маркетингових
комунікацій  Читайка Bookzone

  

Коли в кінці зими в наш магазин приїхала книга Астрід Ліндгрен. Цей день і є життя, перша за 40 років біографія письменниці, мені відразу ж захотілося прочитати її — дізнатися, звідки взявся Карлсон, як народилася сама ідея цього чоловічка. Адже повинен же бути у нього якийсь прототип.

Але цього в книзі я не знайшла — аналіз літературної творчості практично відсутній. Зате прочитала про непросте життя веселої казкарки, колоритні персонажі якої не втомлюються радувати дітей до цього дня.

У 17 років перспективна, як зараз модно говорити, журналістка Астрід Ерікссон, закрутивши роман з власником газети, в якій працювала, стала матір’ю-одиначкою. Незабаром вона була змушена виїхати з рідного містечка, щоб не зганьбити сім’ю, відмовилася бути дружиною і провела кілька років у розлуці з маленьким сином. До цього майбутня письменниця вже йшла проти правил: обрізала волосся і вдягнула чоловічий костюм, викликавши невдоволення матері і громадськості пуританської Швеції.

У 37 років Ліндгрен раптово стала популярною. Починала вона з невеликих оповідань, які друкувалися в періодиці. Потім написала книгу про Пеппі Довгупанчоху, зібрану з усних оповідань для дочки. Книга, до речі, народилася в період Другої світової війни, і спочатку видавництво відмовилося її друкувати — редакція вважала книгу занадто передовою. Втім, у результаті вона стала бестселером і принесла славу своєму творцю. Гострий розум, почуття гумору, красномовство, стиль, ділова хватка і життєрадісність зробили її вкрай успішною.

У щоденниках воєнного часу вперше почала простежуватися зацікавленість письменниці політичними питаннями. Для неї абсолютно неприйнятним було насильство, вона намагалася розібратися в причинах війни і її впливі на людські життя. Це неприйняття насильства і тоталітаризму знайшло відображення і в дитячій книзі — уважний читач знайде у Пеппі сатиру на Гітлера.

Тема захисту прав дітей стала провідною не тільки в літературній діяльності Ліндгрен, а й у суспільній. “Я б дуже хотіла, щоб ми, дорослі, як можна швидше навчилися поважати дітей, всерйоз усвідомили, що маленькі діти — теж люди, і несли відповідальність за наслідки”,— писала вона.

Питання життєвої необхідності батьківської любові для дитини турбувало Астрід Ліндгрен все життя і знайшло відображення не тільки в її книгах, а й в статтях, радіопередачах і виступах. “Дитина, яка не відчуває любові батьків і якій немає кому і немає чому більше віддати свою любов, і немає від кого любов отримати, виростає нещасною, часто нездатною любити людиною і може принести багато шкоди. Долі світу вершаться в дитячих. Саме там вирішується, чи стануть завтрашні чоловіки і жінки душевно здоровими людьми доброї волі або покаліченими індивідами, які користуються кожною нагодою, щоб ускладнити життя своїм ближнім. Навіть державні чиновники, які будуть вершити долі людей в завтрашньому світі, сьогодні — маленькі діти”.

Активно займатися питаннями фемінізму Астрід Ліндгрен почала тільки з виходом на пенсію. В її блокнотах зявляється все більше політичних текстів: листів, промов, дискусій. “Нещодавно по телевізору я дивилася сюжет про візит одного відомого американця в Європу. Його супроводжувала ціла армія чоловіків у костюмах в ялинку. За кілометр спідниці не було видно. І навіть серед обслуговуючого персоналу. А талановитих жінок же так багато. Але коли доходить до справи, вагу мають лише чоловіки”. У 69 років вона дебютувала як політичний журналіст. Вона вплинула на результат парламентських виборів у Швеції в 1976 році. На врученні премії миру німецьких книготорговців Ліндгрен виголосила промову в дусі Бертрана Рассела: всі розмови про роззброєння — марна трата часу, починати потрібно з родини. Це вона сказала, що боротьба за мир у всьому світі починається з дитячої кімнати, з виховання майбутніх поколінь.

Тон промов Ліндгрен був прямим і зухвалим. Гендерні питання завжди лежали в глибині її ініціатив. Вибираючи собі в союзники жінок-професіоналів, Ліндгрен протистояла чоловічій еліті — міністрам, політикам і керівникам різноманітних організацій. При цьому письменниця-активістка зовсім не вважала, що жінки краще за чоловіків, однак стикаючись з чоловічими забобонами, провокаціями і тиском, виступала в ролі борця за права жінок і рівність статей. Саме Ліндгрен породила літературний образ сучасного фемінізму — Пеппілотту Віктуалію Рульгардіну Крісмінту Ефраімсдоттер Довгупанчоху.

Може здатися, що життя Ліндгрен суцільно складалося з визнання і успіхів. Але були в її житті і переломні моменти: рання вагітність і невдалі стосунки з батьком дитини, невірність чоловіка, подальша боротьба за шлюб і несамовите бажання зберегти крихкий світ власних дітей. Потім — смерть чоловіка, батьків, брата, сина. “Цей день і є життя” — слова, які стали нагадуванням для Астрід, що кожен день унікальний і несе свій сенс. В основу біографії, написаної Йенсом Андерсоном, лягли щоденники, листи і фотографії письменниці, спогади її дочки і друзів. Однозначно читати. І перечитувати її дитячі книги.

 

Інші новини

Всі новини