Грають всі

Спочатку футбол витягнув Німеччину з прірви. Потім Німеччина витягла з прірви футбол, перетворивши його в комерційно успішну справу і найбільш відвідувану лігу в світі

 
Олександр Пасховер

 

4 липня 1954 року. Берн (Швейцарія). Фінал чемпіонату світу з футболу. Грають фаворити турніру — збірна Угорщини — і аутсайдери з Німеччини. За два роки до цього матчу угорці виграли олімпійське золото у Гельсінкі, перемігши в чотирьох поєдинках із загальним рахунком 16:1. За місяць до мундіалю вони ж винесли збірну Англії на своєму полі з рахунком 7:1. У групових матчах світової першості декласували корейців (9:0) і німців (7:3).

І ось знову на шляху до золота мадярів постала бундескоманда. Вже на 8‑й хвилині стараннями легендарного Ференца Пушкаша і його партнера Золтана Цибора угорці вигравали 2:0. Справу зроблено? Та ба!. У наступні 10 хвилин німці зрівняли рахунок.

Другий тайм перетворився на бій. Бій — у битву. 86‑та хвилина матчу. “М'яч у Рана. Ран має пробити,— повідомляє своїм слухачам німецький коментатор Герберт Ціммерман.— Ран б'є. Гол! Гол! Гол! Гол! Скажіть мені, що я не з'їхав з глузду! 3:2 на користь Німеччини, називайте мене божевільним".

У цей день збожеволів не тільки Ціммерман, але і вся Німеччина. Наступного разу німці стали чемпіонами світу в 1974, 1990 і 2014 роках. Але всі футбольні покоління пам'ятали важливість першого тріумфу волі. “Німеччина відчула себе знову кимось,— згадував капітан збірної Німеччини 1974 року Франц Беккенбауер.— Для всіх, хто виріс у злиднях в повоєнні роки, Берн став незвичайним натхненням".

Чинний чемпіон світу збірна Німеччини — перша в Європі і друга у світі (після Бразилії) за кількістю перемог на мундіалі. Коментуючи НВ нинішню причину успіху збірної, спортивний журналіст з Франкфурта-на-Майні Рональд Ренг запропонував здійснити подорож у відносно свіже, але вже не настільки героїчне минуле.

Мова про гучний провал команди на Євро-2000. На зламі поколінь німці навіть не вийшли зі своєї не надто проблемної групи. “У німецькому футболі тоді зрозуміли, що системі навчання молоді потрібен капітальний ремонт — каже Ренг.— Наголос у розвитку молодих гравців було зміщено з фізичної підготовки на технічні навички".

Іншими словами, сучасний футбол вже не вимагає відчайдушного героїзму і морально-вольових надзусиль. Він потребує стрункої системи дитячо-юнацьких академій, інфікованого футболом суспільства і високої самовіддачі високооплачуваних зірок.

“У Німеччині ніхто не платить просто так,— пояснює Андрій Воронін, донедавна форвард футбольної збірної України.— Це не Україна і не Росія. Тут гроші треба заробити".

Велика футбольна кар'єра вихованця одеського Чорноморця Андрія Вороніна почалася в 1995 році з німецького клубу Боруссія (Менхенгладбах), а закінчилася у 2013‑му в дюссельдорфській Фортуні. Між цими двома командами були ігри за Кельн, Майнц, Байєр і берлінську Герту. А ще два коротких періоди в англійському Ліверпулі і московському Динамо.

За свою кар'єру Воронін непогано вивчив німецьку футбольну кухню і німецьку мову. “Для мене Німеччина — один з топових, якщо не найбільш топовий чемпіонат,— каже він НВ.— У Німеччині чемпіонат сильніший, ніж, наприклад, в Іспанії".


ДИЛЕМА: Маріо Лео складно визначитися, за кого
він зараз вболіває — за дортмундську Боруссію чи Гамбург.
Спортивний бізнес — його професія, йому важко бути суб'єктивним

Щоправда, такою яскравою бундесліга стала не так давно. Почалося все з великого провалу німців на чемпіонаті Європи 2000‑го. Як інакше назвеш останнє місце на етапі групового турніру? Це був час, коли старе покоління зірок розміром з 39‑річного Лотара Маттеуса або 32‑річного Олівера Биркоффа вже йшло, а нового на горизонті ще не з'явилося.

“Після 2000‑го [футбольні] клуби були змушені інвестувати значні кошти в освіту молодих гравців і молодих тренерів,— каже Ренг.— Стало модним давати 18‑річним гравцям шанс у бундеслізі. Таким чином фонд молодих гравців топ-рівня став дуже багатий".
Але для початку цих юних супергероїв потрібно було знайти у 80‑мільйонній Німеччини і відповідно підготувати. З цією метою у 2003‑му німецька футбольна асоціація і бундесліга виділили €700 млн на організацію футбольних академій. Крім того, бундесліга почала перераховувати на розвиток тренувальних програм 3% доходів від телетрансляцій і 2% від продажу квитків.

Маріо Лео, генеральний менеджер маркетингової компанії Result-Sports (серед його клієнтів дортмундська Боруссія, туринський Ювентус, ФК Барселона, донецький Шахтар тощо), каже, що футбол у Німеччині — це спорт номер один. А ось і цифри, якими він підтверджує сказане: приблизно 6,5 млн німців (тобто майже кожен 12) — члени одного з 27 тис. футбольних клубів. У цих напівпрофесійних клубах тренуються близько 2 млн дітей віком до 18 років.

Для них розроблена двоступенева програма підтримки талантів. Перший ступінь — так звані опорні пункти. Вони фінансуються футбольною федерацією, по всій країні їх понад 360. Кілька тисяч дитячих тренерів спостерігають у футбольних школах, до яких вони прикріплені, за 600 тис. юних гравців від 11 до 14 років.

Приблизно 14 тис. з них запрошуються на додаткові щотижневі тренування в опорні пункти. Звідти найперспективніші запрошуються в спеціальні центри — їх у Німеччині 46, 36 з них створені при професійних клубах і називаються молодіжними підрозділами команд бундесліги. Це вже друга сходинка на шляху до великого футболу.

У 2003 році в Німеччині була проведена реформа тренерської освіти. Національна футбольна федерація проводить очне та дистанційне навчання всіх охочих працювати з перспективними юнаками.

У результаті отримати ліцензію дитячого тренера можуть шкільні викладачі, поліціянти і всі, у кого є досвід роботи з молоддю. Вони працюють не на повну ставку, проводячи чотири тренування на місяць, і отримують €300. За їхньою роботою спостерігають близько 30 координаторів — штатні співробітники футбольного союзу.

Лео розповідає, що у 2007 році Національна футбольна федерація удосконалила механізм пошуку та розвитку талантів. У ньому вже були враховані демографічні зміни та власне еволюція футболу. До особливості німецького футболу тепер варто віднести його інтернаціональність. Ключові гравці чемпіонської збірної — не корінні німці. Лукас Подольскі, Мирослав Клозе мають польське коріння, Месут Озіл — турецького походження, Самі Хедіра — туніського. “Той же [захисник збірної Німеччини Жером] Боатенг,— включається Воронін.— Адже він не німець. Його брат грає за Гану".

Мультикультурна футбольна збірна — дзеркало німецького суспільства. Вона перетворює не тільки країну, але й футбол. “Раніше переважна більшість тренерів були німцями,— продовжує Андрій.— Зараз часто приходять голландські, італійські, іспанські фахівці. Плюс приїжджають гравці з інших чемпіонатів. Ті ж турки".

При цьому трансферна політика німецьких клубів вельми скромна. Воронін цитує Улі Хенесса, президента ФК Баварія, прославленого півзахисника національної збірної 1970‑х: "Я не уявляю собі, як можна за футболіста дати €50-60 млн". У результаті в бундеслізі 60% складають німецькі гравці, а, наприклад, в Англії — лише 39% англійців.

“Це говорить про те, що в Німеччині дуже якісна школа. Вони виховують багато хороших футболістів замість того, щоб витрачати великі гроші на трансфери,— каже Воронін.— Якщо подивитися на витрати Англії або Іспанії, наприклад, таких [дорогих] трансферів у Німеччині ніколи не було".

І ще одна деталь від Вороніна: німці не лише не запрошують зірок у свій чемпіонат, але й самі досить рідко йдуть грати на чужину. Винятки трапляються хіба що з ветеранами — як, наприклад, сталося з 32‑річним Бастіаном Швайнштайгером. “Він говорив, що якщо піде, то тільки в Манчестер [Юнайтед],— резюмує Воронін.— Це його мрія".

9 лютого 2016 року під час чвертьфіналу Кубка Німеччини між Штутгартом і дортмундською Боруссією фанати гостей закидали поле тенісними м'ячиками. Попередньо вони вивісили плакат: "Футбол повинен бути доступним". Цей незвичайний флешмоб був спрямований проти цінової політики господарів поля. Квиток на матч коштував від €19,5 до €38,5. Капітан ФК Боруссія Матс Гуммельс насилу заспокоїв своїх фанатів. Німеччина зовсім не бідна країна. Німці можуть дозволити собі дорогі машини, добре пиво, дорогі подорожі в будь-яку частину світу. Але футбол священний — а значить, має бути видовищним і доступним. Так і є: середня відвідуваність ігор бундесліги — найвища у світі (42,4 тис. вболівальників, згідно зі звітом Асоціації європейських професійних футбольних ліг. Англія — 35,2 тис., Іспанія — 25,5 тис., Італія — 23,7 тис., Франція — 19,8 тис.).

З 10 найбільш відвідуваних клубів Європи два — представники англійської прем'єр-ліги, два — з іспанської ла-ліги, шість — команди німецької бундесліги. Причому Баварія (Мюнхен) — єдиний клуб Старого Світу зі 100‑відсотковою відвідуваністю всіх домашніх ігор, а Боруссія (Дортмунд) — найбільш відвідуваний клуб континенту (єдина команда в Європі з середнім показником відвідуваності понад 80 тис. осіб). “З них близько 55 тис.— це абонементи, які переходять з покоління в покоління,— каже Воронін.— І це стосується всіх стадіонів — Баварії, Шальке, Леверкузена".

DEUTSCHLAND ÜBER ALLES: Український форвард
Андрій Воронін (на фото ліворуч) провів у бундеслізі
16 років і за свою німецьку кар'єру виступив у шести місцевих ФК

Для цього є кілька причин. Ціна квитків на матчі бундесліги — найнижча порівняно з лігами в Англії, Іспанії, Італії і Франції. Відвідування одного матчу коштуватиме німцеві від €12 до €56, британцеві — від €33 до €70. У Німеччині ціна найдорожчого абонемента — €890, в Іспанії — €950, в Англії — €2.330.

Найдорожчий річний абонемент ФК Баварія коштує менше, ніж найдешевший ФК Тоттенхем (Лондон).

Лео пояснює, що німецький футбол скорегував свою бізнес-стратегію в бік доступності ігор, оскільки матчі без глядачів нецікаві ні футболістам, ні телетрансляторам, ні рекламодавцям. А останні і є джерелом багатства німецького футболу. Один лише контракт ФК Баварія з фірмою Adidas, укладений до 2030 року, щорічно приносить клубу €60 млн, а якщо додати ще €30 млн від Deutsche Telekom і схожі контракти з Henkel, Samsung, Alianz і Audi, то вартість квитків здається питанням непринциповим. Хоча й вони, зважаючи на ажіотаж, складають третину доходів німецького чемпіона. Крім того, протягом року ФК Баварія продає понад 1 млн клубних футболок тощо.

“Була мета,— резюмує Лео,— залучити на стадіони всі верстви населення. І сьогодні ви бачите велику різноманітність глядачів: молоді, старі, чоловіки, жінки та сім'ї". Футбол в Німеччині — більше, ніж футбол.