Правила чемпіонів

Легендарний тренер Алекс Фергюсон стверджує, що методи роботи керівника в бізнесі та футболі однакові, і доводить це на прикладах з життя Манчестер Юнайтед

Ірина Ілюшина

 

 

Алекс Фергюсон, Майкл Моріц. Уроки лідерства. Чого мене навчило життя і 27 років у Манчестер Юнайтед.— Манн, Іванов і Фербер, 2016

 

“Керування футбольним клубом мало чим відрізняється від керування компанією",— пише у своїй книзі Алекс Фергюсон, один з найуспішніших тренерів в історії футболу. За 27 років разом з Манчестер Юнайтед він завоював 38 трофеїв. Його співавтором став Майкл Моріц, голова ради директорів Sequoia Capital з Кремнієвої долини.

Починається книга з двох порад майбутнім керівникам, які стали ключем до досягнення успіху для нього самого: вміння слухати та спостерігати.

Після матчу з Лідсом у 1992 році, розповідає Фергюсон, він був у басейні разом з гравцями і слухав їхній аналіз матчу. Вони навперейми обговорювали Еріка Кантона, французького нападника, якого Лідс підписав з Німа. Стів Брюс, тоді капітан Юнайтед, був високої думки про Кантона. Ці слова запам'яталися тренеру, і незабаром клуб купив француза.

Перш ніж підписати папери, Фергюсон розмовляв з Мішелем Платіні, який сказав: "Характер Кантона недооцінюють, йому просто потрібно трохи розуміння". Це рішення стало ключовим для Юнайтед " у тому сезоні, а можливо, і в цілому десятилітті. За шість матчів до Кантона клуб забив чотири голи. За шість матчів після його прибуття — 14.

А ось спостереження, яке принесло Манчестер Юнайтед користь на десятиліття: 1969 року збірна ФРН проводила тренувальне заняття в Кілмарноку, і Фергюсон попросив дозволу подивитися тренування.

Німецька команда грала без голкіперів, сконцентрувалася на володінні м'ячем, що було незвично в часи, коли тренери робили акцент на бігу на довгі дистанції. Відтоді Фергюсон почав підкреслювати важливість володіння м'ячем, що допомогло у всьому розумінні гри, перспективі, обробці м'ячів, що йдуть під різними кутами, і врешті призвело до вміння грати одним дотиком. Цей тренувальний метод він використовував аж до останнього тренування з Юнайтед у травні 2013 року.

Ще однією рисою хорошого лідера тренер вважає дисципліну і трудову етику. Власне Фергюсон не давав нікому поблажок у жодному клубі, де працював, і часто штрафував гравців — за одержання дурних жовтих і червоних карток, за розмови з суддею, за безрозсудні підкати або негідну поведінку поза полем. Причому штрафував на тижневий або двотижневий оклад. Після різдвяної вечірки в 2007 році він позбавив тижневої зарплати всю команду в повному складі.

“Якщо вдається зібрати команду з 11 обдарованих гравців, які зосереджено працюють на тренуваннях, дотримуються дієти, дбають про своє тіло, висипаються і не запізнюються,— це вже півшляху до чемпіонства,— пояснює свою тактику Фергюсон.— Дивно, що багатьом клубам це не до снаги".

Він тепло згадує Девіда Бекхема, який завжди працював на тренуваннях з повною самовіддачею, а тому рівень його фізичної готовності був неймовірним.

Те саме й Роналду, який мріяв стати найкращим гравцем у світі. Ще до переїзду в Англію він приділяв величезну увагу своєму харчуванню, залазив у крижані ванни після кожної гри, щоб продовжувати виступати на тому рівні, який сам же для себе і встановив. До алкоголю він не торкався і тримав вагу на три кілограми нижче своєї природної. І тепер, коли йому вже за 30, футболіст зберігає колишню швидкість.

 

 

Непорочне зачаття
Henry T. Greely. The End of Sex and the Future of Human Reproduction, 2016

 

До кінця епохи сексу як способу продовження роду людського залишилося лише 20-40 років. Про це пише професор Стенфордського університету Генрі Грілі у своїй книзі Кінець сексу і репродуктивне майбутнє людства.

Він вважає, що саме стільки часу знадобиться медицині, щоб зачинати дітей у пробірці стало вигідно як економічно, так і з точки зору здоров'я майбутніх спадкоємців. Не кажучи вже про естетичні моменти, як-от можливості вибрати колір волосся, очей і, звісно ж, стать дитини — все це завдяки досягненням в області генетики, стовбурових клітин та передімплантаційної генетичної діагностики.

Навіть більше, як припускає Грілі, природний процес зачаття може стати стигматизованим як безвідповідальний з боку батьків вчинок — адже так не буде ніякої гарантії, що дитина народиться на 100% здоровою.

Утім, йдеться про розвинуті країни — решті знадобиться трохи більше часу на те, щоб секс став винятково задоволенням без репродуктивного навантаження. Коли пара захоче дитину, чоловік буде забезпечувати сперму, а жінка — яйцеклітину, причому не так, як зараз — шляхом дорогої та трудомісткої процедури екстракорпорального запліднення (ЕКЗ). У майбутньому для цього достатньо буде зразка шкіри, який використовується для створення стовбурових клітин, які своєю чергою можуть бути використані для створення яйцеклітини.

Ембріони будуть проходити процедуру скринінгу з використанням геномної діагностики, яка стане істотно дешевшою та інформативнішою, аніж сьогодні. Батьки матимуть можливість вибрати потомство з величезного числа потенційних ембріонів, ґрунтуючись на таких ознаках, як ризик захворювання, стать, колір волосся, спортивний потенціал і навіть розумові здібності.

Така зміна репродуктивної поведінки означатиме гігантський еволюційний розрив з усіма іншими істотами, і професор пропонує вже зараз замислитися над його наслідками — як для людського роду, так і екосистеми планети Земля загалом.

 

 

Не як всі
Jonah Berger. Invisible Influence: The Hidden Forces that Shape Behavior, 2016

 

Соціальні групи впливають на людей набагато більше, ніж ми звикли думати. Точніше, майже всі наші рішення насправді прийняті або під тиском оточення, або з метою вчинити всупереч йому.

Про це пише у своїй книзі — бестселері Amazon Невидимий вплив — Іона Бергер, професор маркетингу з Wharton School при Університеті Пенсільванії.

Автор посилається на дослідження, яке доводить, що у родинах з декількома дітьми старші найчастіше роблять академічні успіхи, а молодші — в спорті або креативних видах діяльності. Вся справа в тому, що у спробі домогтися батьківського схвалення молодші намагаються радикально відрізнятися від старших, які здаються їм занадто серйозними.

Майже всі наші рішення визначаються соціальним впливом, пише Бергер, і тут нічого соромитися: інші люди часто виявляються корисним орієнтиром. Наприклад, думки туристів про готелі й ресторани на сайтах відгуків позбавляють необхідності самостійно збирати величезну кількість інформації перед відпусткою.

Тобто унікальність або бути як всі — це просто спосіб поведінки і прийняття рішень, який залежить від соціального оточення. Всі знають, що у східній культурі чим менше ти виділяєшся з колективу, тим шанованішим є. Водночас у західному суспільстві люди, які демонструють власну думку, швидше заслужать повагу та увагу, аніж ті, хто ніяк не виділяється.

Причому, як показали соціологічні дослідження в США, середній клас більше схильний демонструвати свою несхожість. Так, навіть якщо соціальний статус зобов'язує таку людину купувати — скажімо, дорогий автомобіль,— він спробує вибрати не такий колір, як у сусіда.

У той же час представники робочого класу більш схильні купувати ті самі автомобілі, що у друзів і знайомих. І вони не засмутяться, якщо побачать перед будинком сусіда такий само, а запросять його до свого автоклубу — для них характерний більший колективізм, ніж для середнього класу.

 

 

Мораль і гроші
Samuel Bowles. The Moral Economy: Why Good Incentives Are No Substitute for Good Citizens, 2016

 

Пристрасть до особистого збагачення — не гріх, а чеснота, бо в результаті призводить до добробуту суспільства. І навіть якщо на шляху до своєї мети люди порушать якісь моральні норми, це нестрашно, адже від кінцевого результату виграють всі. Єдине, що має регулювати цю пристрасть,— реалії вільного ринку на кшталт попиту і пропозиції. І чим менше у нього втручається держава, тим краще.

Ці ідеї Адама Сміта та його послідовників лягли в основу сучасного капіталізму і класичної економічної теорії, яку вчені XXI століття все більше критикують. Передусім — за нездатність враховувати в економічних моделях поведінку людей, компаній і цілих країн моральні почуття і соціальні норми. Так, американський економіст, професор Массачусетського університету Самуель Боулс впевнений, що громадянська чеснота є не менш важливим фактором успішної економіки, ніж пристрасть до особистого збагачення.

У своїх доводах професор спирається не тільки на економіку, але і на теорію еволюції, яка довела, що до набору базових інстинктів людини входить не тільки егоїзм. Успіх еволюційної боротьби людства за виживання визначають також співпрацю, альтруїзм і уявлення про справедливість.

Причому задоволення робити добро (або уникнути ганьби за неприємні вчинки) часто є ефективнішим стимулом, ніж гроші.

Точно так само гроші, точніше, їх втрата, не завжди буде вдалим покаранням. Щодо стимулів, то найкраще за все працює техніка поєднання моральних і матеріальних заохочень — корисна порада для роботодавців. Ідеальна формула, згідно з Боулсом,— це заохочення громадських ініціатив за допомогою звернення і до матеріальних інтересам, і до моральних почуттів, причому ці дві сфери працюють синергетично і не суперечать ані один одному, ані кінцевим цілям.