Що ви думаєте про Волинську трагедію?
1 січня 1970, 03:00
Після ажіотажу, який викликав у Польщі фільм Войцеха Смажовського Волинь про етнічні чистки під час Другої світової війни, НВ розпитало співвітчизників і поляків, як, на їхню думку, тема цієї трагедії вплине на українсько-польські відносини
Я був на прем'єрі цього фільму. І вважаю, що про історичні жертви потрібно пам'ятати. Але поки я не побачив фільм, у мене були серйозні сумніви, чи на часі зараз вихід такої стрічки. І якщо подивитися фільм з холодним серцем і без емоцій — що, звісно, складно,— то він знятий дуже стримано і виважено. Бо якщо керуватися емоціями, а фільм показує трагедію двох народів, то обидві сторони [конфлікту] після перегляду підуть шукати вила, щоб устромити їх комусь у спину. А це найгірше, що може трапитися.
Адже річ у тому, що нам потрібно будувати відносини на майбутнє, пам'ятаючи про минуле. І я б дуже хотів, щоб цей фільм став чимось на кшталт епітафії для цього нещастя.
Кшиштоф Седлецький,
президент Європейської Бізнес Асоціації,
керівник японської фармкомпанії Astellas Pharma Europe BV
Думаю, що це позитивно. Бо краще вже розібратися в той чи той бік, аніж не розібратися. Так чи інакше, що б поляки не обговорювали і як би не копали, вони докопаються до 1919-1920 років, і закінчиться це все правдою. А правда в тому, що тоді Польща окупувала ці території.
Але у мене немає відчуття, що зараз це надактуально. Адже зараз є набагато серйозніші виклики. Наприклад, Україна розв'язує глобальну проблему і бореться з найбільшим варваром у світі. Думаю, на цьому тлі люди занервували і почали порпатися в історії, що як таке зовсім не завадить.
Олег Тістол, художник
З одного боку, цілком природне прагнення до примирення двох народів, яке можливе лише тепер, коли Україна є незалежною від Росії.
З іншого — тема Волинської трагедії використовується і перебільшується тими, кого не хвилює співпраця та примирення між Польщею й Україною, а це насамперед радикальні групи, які є інструментом інформаційної війни.
Войцех Пшибильський, польський публіцист
На жаль, ця тема в Польщі надзвичайно заполітизована. Підтвердженням цьому є прийняті влітку Сенатом і Сеймом резолюції, які назвали Волинську трагедію геноцидом.
Паралельно з політизацією цієї теми йде її таблоїдизація. Волинська трагедія жваво обговорюється в різного штибу таблоїдах, які не зацікавлені подати тему зважено, всебічно та глибоко, а першою чергою — сенсаційно, щоб емоційно шокувати читача. Тема постійно з'являється на перших шпальтах, причому з використанням простої технології: шокові заголовки і шокові фотографії тих часів.
І цей рівень таблоїдизації суттєво підскочить зараз, після виходу на польські екрани фільму Волинь. Думаю, він тільки посилить стереотипні уявлення поляків про українців. Бофільм, на жаль, дуже далекий від того, щоб зблизити в розумінні українців і поляків у цій важкій темі.
Володимир В'ятрович,
історик, директор Українського
інституту національної пам'яті
Як показує практика, коли йде широке обговорення проблеми, це завжди впливає позитивно. Адже якщо ми обговорюємо проблему, це хороший спосіб постаратися позбутися таких складних історичних моментів. Тому я — за діалог.
Щоб, наприклад, відбулася конференція з участю істориків, громадських активістів і політичних сил, які оперують у своїй діяльності цим питанням. Під час такої зустрічі учасники висунули б один одному свої претензії та нарешті потиснули руки, зрозумівши, що історія — це історія, а сучасність — це сучасність.
Такий підхід дозволить відновити нормальні робочі та сусідські відносини між країнами. Адже це ж чекає на нас у майбутньому і з Росією.
Павло Гудімов, арт-менеджер,
музикант, засновник галереї Я Дизайн
Думаю, що ця тема може ще більше загостритися після виходу фільму Волинь. Мені завжди сумно дивитися на те, що відносини між народами замість того, щоб поліпшуватися, починають псуватися. І часто це в інтересах третіх сторін. Адже зрозуміло, що, коли Україна і Польща сваряться,— це в інтересах Росії.
Річ у тім, що насправді історична істина може відкритися насамперед ученим та історикам. А коли йдеться про злочини в історії, то — юристам. Бо кожен злочин, скоєний у воєнний час,— це воєнний злочин, який не має терміну давності. Якщо людина — неважливо, в якій формі: радянській, німецькій, українській чи польській — коїть злочин проти мирних громадян, юристи повинні дати цьому оцінку. Кожному конкретному злочинові. І довести його до логічного завершення — суду.
Мене бентежить, коли говорять про колективну відповідальність, про колективний злочин. Адже кожен злочин конкретний: у нього є жертва і вбивця. Тому будь-яке узагальнення, особливо на ґрунті не дуже добре вивчених документів, спекулятивне.
Думаю, насамперед треба дати можливість історикам досліджувати цю тему, а публіцистам, журналістам і політикам я порадив би проявляти обережність — маловивчений матеріал не можна вкидати в широкі маси. Тим більше з певними політичними акцентами.
Йосиф Зісельс, голова Асоціації
єврейських організацій і громад України
Різанина, або Волинська трагедія, сприймається більшістю поляків як геноцид. Ця тема стала дуже важливою не в 2016‑му, а значно раніше.
Починаючи з 2003 року і спільних польсько-українських пам'ятних заходів у Павлівці [село у Волинській області] значення Волині в польській історичній пам'яті стало зростати. Багато представників польських еліт апелювали до того, щоб цю проблему не порушувати, зважаючи на відносини з українською стороною. Але проблема не зникла, а лише розширилася. У 2013‑му в загальнонаціональних дебатів про Волинь була подібна напруга, як зараз. Але тоді ці дебати не викликали таких сильних емоцій з українського боку, оскільки була зовсім інша ситуація.
Дискусія про волинські злочини дуже важлива в Польщі, хоча менш значуща, ніж дискусії про німецькі або радянські злочини. І ця ситуація не зміниться — питання Волині пов'язане не з антиукраїнськістю. Велика частина політичних еліт країни визнає Волинську трагедію геноцидом. Можливо, після багатьох років усвідомлювання польською елітою чутливості цього питання для українців зараз настав час, щоб зрозуміти, яке значення трагедія має для поляків. Це може допомогти обом нашим народам.
Лукаш Ясіна, польський історик, публіцист
Ця тема є однією з постійних. І є певним специфічним козирем для Польщі в тому, що і її народ пережив жахливі речі. Як каже історик Ярослав Грицак, між країнами Східної Європи існує змагання — хто більша жертва. І кожен народ у Східній Європі культивує таку сторінку у власній історії.
І хоча в Польщі тема Волинської трагедії присутня завжди, особливо сильно її переживають досить маргінальні сили. Тому я вважаю, що українцям не варто сприймати це як кінець порозуміння з поляками. А треба розуміти, що були різні моменти в історії й важливо зберігати гідний спокій. Не звинувачувати себе і не виправдовуватися, що, мовляв, такого не могло бути, бо ми — українці. Ні, все могло бути.
Тарас Прохасько, письменник
Про волинські злочини багато говорять у Польщі починаючи з 2013 року — дати 70‑річчя подій. Тоді пройшли сотні конференцій, виставок, зустрічей. Багато заходів підтримувала польська влада на чолі з президентом Броніславом Коморовським.
Зараз, звісно, стали обговорювати трагедію набагато частіше у зв'язку з прем'єрою фільму Волинь Войцеха Смажовського. Він сам про цю стрічку говорить так: "Волинь — це фільм проти націоналізму і ненависті. Він зроблений для того, щоб пам'ятати, а не щоб мститися". Смажовський працював над цією темою і сценарієм фільму багато років і шукав гроші. Він каже, що навіть росіяни готові були фінансувати виробництво, але Смажовський їм категорично відмовив.
Ця дискусія, безумовно, дуже важлива. Те, що українці зараз заходилися будувати свою ідентичність, спираючись на УПА, Бандеру і Шухевича, сприймається в Польщі як спотворення історії. Навіть ті, хто знає про всю діяльність УПА та її боротьбу з радянським режимом, підкреслюють, що потрібно відділяти дії УПА на Волині від визвольних дій і не засуджувати їх.
Ярослав Влодарчик, керівник
Прес-клубу Польщі
Трагічні сторінки були в історії і українського, і польського народів. А особливо складним було XX століття. Не розумію, чому ці теми піднімаються зараз. Зазвичай, такі речі роблять, коли немає позитивних результатів діяльності політиків. Тоді і виникають теми мовних питань, історичних трагедій тощо.
На мій погляд, потрібно перепросити за колишні гріхи, вчити уроки історії та бути мудрішими надалі. Шукати взаєморозуміння як українцям, так і полякам. І будувати спільне життя в європейській сім'ї.
Андрій Худо, голова наглядової ради Холдингу
емоцій !FEST (креативні проекти та ресторани,
зокрема львівська Криївка)