Що ви думаєте про справу Мартиненка?

НВ розпитав співвітчизників, які емоції у них викликає історія з затриманням екс-депутата від Народного фронту Миколи Мартиненка

Мене неприємно здивувала кількість міністрів і депутатів, які прийшли і апелювали до взяття на поруки.

Можливо, вони мають рацію і знають Миколу Мартиненка набагато краще, ніж ми всі. Але я просто хочу зрозуміти наслідки таких дій. Якщо раптом трапиться так, що суд доведе провину Мартиненка, що вони тоді робитимуть? Складуть свої депутатські повноваження або напишуть заяви про відставку? От є відповідальність за це чи її немає? Мені здається, це те питання, яке має поставити суспільство.

Всеволод Кожемяко,
генеральний директор компанії Агротрейд

На жаль, я не вірю в безсторонність (читай: працездатність) української судової системи. Причому моя зневіра настільки глибока і системна, що я перестав слідкувати за новинами такого роду. [Роман] Насіров, Мартиненко, чи ще хтось — втікач або поки ні,— взагалі нецікаво і передбачувано.

Краще подивитися якийсь серіал про юристів на зразок Форс-мажорів — більше інтриги.

Максим Лазебник,
виконавчий директор Всеукраїнської рекламної коаліції

За моїми давніми відомостями, Мартиненко — один із головних корупціонерів [в країні]. Але він єдиний, хто поводиться по‑чоловічому. Не робить вигляд, ніби у нього хворий шлунок або щось ще. Нікуди не поїхав. Так що поки цей удар долі він приймає гідно.

В той же час я вважаю, що проблема знову вирішується [за принципом]: тисне Захід, тому потрібно приймати рішення. Можливо, Мартиненко і відповість якимось слабким покаранням. Не знаю. Але насправді президент має оголосити фінансову амністію і сказати не тільки про Мартиненка, але і про себе. І сказати, що, скажімо, з 1 червня ми почнемо садити. І ловити всерйоз.

Семен Глузман,
президент Асоціації психіатрів України, правозахисник і дисидент

Мені було дуже неприємно бачити під судом і в суді міністрів і депутатів, які вийшли на захист Мартиненка. Чому вони захищають інтереси одіозного корупціонера?

І термін "взяти на поруки" — це знущання. Все це транслює дуже поганий сигнал у суспільство. Я дуже розчарована. Українська корупційна система намагається чинити опір, проте вона не вічна.

Богдана Павличко,
директор видавництва Основи

Думаю, враховуючи всі обставини, особливо направлення справи судді Олександру Бобровнику [який розглядав справу Романа Насірова], правосуддям там і не пахне.

Але сам факт, що стали замахуватися на таких "крупняків", як Мартиненко, діє на вельмож вкрай деморалізуюче. Немає сумніву, що це матиме позитивний вплив на рівень корупції в суспільстві.

Карл Волох,
блогер, власник медичної клініки Роміталь

У сенсі — про справу? Я її не читав і доказову базу НАБУ не знаю. Але думаю, що практика "допомога друга" хибна. І неважливо, чи то єврооптимісти "вписуються" за [екс-заступника генпрокурора Віталія] Каська, або Народний фронт — за Мартиненка. Тому що виходить, ніби суд поганий, коли не йде на поступки тим, хто висуває ультиматуми.

Віталій Гайдукевич,
телеведучий

Все це є підтвердженням того, що насправді в Україні немає правової системи. А закон, як дишло: куди повернеш, туди і вийшло. Іншими словами, є люди, які хоч і роблять очевидно протизаконні речі, але до них особливе ставлення.

Я не хочу сказати, що це обов'язково поблажки або аморальні ті, хто їх відразу бере на поруки. Тому що це нормальна практика — завжди є адвокати або ті, хто вносить заставу, заступається і "вписується". Але чомусь я не помічав такого, коли відбуваються якісь порушення права на набагато нижчому рівні. Наприклад, якщо хтось щось вкраде або його зловлять з дрібною партією наркотиків — такої хвилі немає. Але у випадках, коли замішані представники вищих ешелонів, завжди розгортається цей театр і починаються всілякі ігри.

Я, звісно, розумію, що такі гучні справи, на відміну від якої‑небудь крадіжки десяти пар шкарпеток, мають значно більшу державну вагу. Але хай там як, це демонструє відсутність рівного і неупередженого ставлення правової системи до фігурантів справи.

Тарас Прохасько,
письменник

Я перетинався з Миколою Мартиненком починаючи з 2000‑х. І для мене він завжди був досить одіозним персонажем. Вишуканою, елегантною людиною, який завжди вмів тримати себе в руках. Але одіозним. Тому особисто у мене підозр в тому, що він, як бізнесмен, може бути недбалим, більш ніж достатньо. Особливо з огляду на його вміння знаходити спільну мову з будь-якою владою.

В той же час все, що зараз відбувається навколо НАБУ, вже починає шокувати. Всі справи провалені, жодного серйозного позитивного результату. І у мене питання: справу Мартиненка піднімають, щоб її розслідувати або щоб відвернути увагу від попередніх справ?

Що стосується його звільнення на поруки. Хіба міг бути інший варіант, якщо НАБУ не надало жодного доказу прямої причетності Мартиненка до всіх зловживань?

Думаю, у нього добре відпрацьований юридичний тил і він не залишав власних підписів на документах. Мудрі люди на стику української політики і бізнесу підписи абиде не ставлять.

Як на мене, зараз все може закінчиться величезним фіаско НАБУ, тому що Мартиненко, на відміну від інших, вирішив діяти демонстративно, гідно і дати бій НАБУ. Боюся, що в результаті програш [керівника НАБУ] Артема Ситника і його команди призведе до програшу взагалі всієї антикорупційної системи.

Тарас Чорновіл,
політик

Микола Мартиненко — один з ідеологів Народного фронту. Того самого фронту, який є одним з двох учасників парламентської коаліції. Немає нічого дивного в тому, що НФ сприйняв арешт однопартійця як спробу розвалу коаліції і дострокових виборів. Чи зацікавлений у цьому БПП? Відповідь: "Ні". Крапку чи три крапки у справі Мартиненка поставить суд. Сам він поводився гідно, від слідчих не ховався. Що саме по собі не може не викликати поваги.

Тарас Березовець,
політконсультант, президент Фонду національних стратегій