Напередодні нинішніх місцевих виборів в Україні активно обговорювалася загроза реваншу старих сил регіоналів. Опозиційний блок вже заявив про свою перемогу в шести областях Південно-Східної України: Донецькій, Луганській, Запорізькій, Дніпропетровській, Одеській та Миколаївській. Тим не менш, щоб дійсно говорити про реванш синьо-білих, потрібно було б їх спочатку відсунути або усунути.
Однак весь цей час вони залишалися на своїх колишніх місцях. Кернес як контролював Харків, так і робитиме це надалі. Це не реванш, а часткове збереження статус-кво під іншими політичними «брендами».
При цьому не думаю, що нові-старі сили східних і південних регіонів України будуть використовувати свою перемогу для розпалювання сепаратистських настроїв. Їх хвилює тільки власний економічний достаток і успішність бізнесу. Одіозні партії України не настільки принципові, як комусь може здатися. Вони не є ідеологічними сепаратистами - це прагматичні люди, готові співпрацювати з усіма. І використовують сепаратистські ідеї лише тоді, коли це сприяє реалізації їх бізнес-інтересів.
Щоб сепаратизм в Україні дійсно розгорався, необхідна підтримка РосіїЩоб сепаратизм в Україні дійсно розгорався, необхідна підтримка Росії. Якщо Росія у цьому не зацікавлена, і не вкладає відповідні ресурси, ніякого сепаратизму немає. Крім того, сепаратизму потрібна соціальна база, і вона буде посилюватися за умови падіння рівня життя.
Так що багато що буде залежати від позиції Росії, соціально-економічної ситуації в Україні та сил центральної влади.
Ще одна суттєва небезпека пов'язана з проведенням реформ. Черговий сплеск сепаратизму не виключений, якщо хтось дійсно надумає проводити в Україні глибокі й дієві реформи, в тому числі, націлені на деолігархізацію. Представники місцевої еліти, які звикли заробляти гроші за рахунок частки в бюджеті, цілком можуть відчути небезпеку для своєї влади або для своїх активів, задіявши при цьому «сепаратистську карту». Таким чином, це потенційна бомба уповільненої дії. Особливо, якщо врахувати проект децентралізації та пов'язані з ним ініціативи.
В цілому розчарування і недовіра до існуючих партій погіршили показники явки. Хоча, варто відзначити, що явка на місцевих виборах ніколи не була високою. Традиційно люди більш відповідально ставляться до виборів президента, на парламентських виборах явка вже нижче, на місцевих – ще нижче, і найнижча – на довиборах. Очевидно, що громадянам не вистачає відповідальності в питанні голосування на місцевому рівні. Але було б набагато гірше, якби в окремих регіонах явку домалювали (як це було прийнято раніше), і на цій підставі організували б вкидання бюлетенів.
Іншими словами, ми бачимо реальну ситуацію щодо настроїв у суспільстві та довіри людей до державних інституцій.
Більше точок зору тут