У чому Голлівуду не відмовиш, то це в умінні закласти на підкірку головні образи: якщо велике місто – то Нью-Йорк, якщо рай – то Каліфорнія, якщо вершник у капелюсі – то це Дикий Захід, дитинко. І навіть якщо ти ніколи не підеш по візу, з першого ж кадру впізнаєш і Центральний парк, і Великий каньйон, і Голлівудські пагорби. А для того, щоб ти не сумнівався, у кадрі обов'язково з'явиться зоряно-смугастий прапор.
Точно так само нам знайома й американська глибинка – мотель, придорожнє кафе з диванами біля вікна, десь неподалік єдиний бар і бармен знає всіх у місті, праворуч більярдний стіл, а біля дверей – музичний автомат зі старими хітами. І школярки-черлідерша, щоб чоловіча частина аудиторії не йшла надовго.
За усталеною традицією в таке містечко сюжет повертає головного героя, щоб розбудити старих скелетів у шафах. Сьогодні нас якраз і чекає класичний маршрут back to the roots – новий мінісеріал "Гострі предмети", поставлений за бестселером Джилліан Флінн ("Загублена" Фінчера – теж її рук справа).
Скориставшись проривом "Великої маленької брехні", НВО знову пропонують нам жіночий детектив, який може зацікавити і чоловічу аудиторію. І знову біля керма режисер Жан-Марк Валле, який здобув за "Велику маленьку брехня" кошик нагород від вдячної аудиторії.
Забігаючи наперед, скажу, що і показники "Гострих предметів" поки такі самі, як у "Брехні". Зате зірок дещо менше – за всіх віддувається Емі Адамс, яку відтіняють актори з нових хітів (руда Софія Лілліс із "Воно") і старих шлягерів (Патріша Кларксон із "Зеленої милі" і "Клієнт завжди мертвий").
Головна героїня – репортер з Бостона, яка має цілий букет захворювань – від аутоагресії (ріже себе) до алкоголізму. Щоб ми випадково не випустили всю глибину оних, персонаж Адамс живе минулим і п'є горілку разів зо двадцять за епізод. П'є, ані крапельки не кривлячись і візуально не п'яніючи, що, за ідеєю, має наводити аудиторію на думки про загартування героїні, а на практиці викликає поблажливу посмішку – з часів Борислава Брондукова сінематограф у великому боргу в цьому питанні.
Але повернімося до сюжету – в її рідному містечку вбили маленьку дівчинку і репортеру з волі редактора (гарна епізодична роль Мігеля Сандовала) доводиться повернутися додому, де на неї чекає мати, однокласниці і якась недобра стара історія, до якої нас готують за допомогою флешбеків. Як і у випадку з горілкою, у наявності передоз – флешбеки з'являються занадто часто. Хоча, у принципі, ми самі винні – нічого слухати серіали, паралельно граючи в аркади або гортаючи інстаграм.
В історію плавно долучають приїжджого детектива, який б'є копитом (Кріс Мессіна) та місцевого шерифа (Метт Крейвен), який візуально не горить бажанням допомагати розслідуванню. Взагалі слід зазначити, що навіть третьорядні персонажі виведені яскраво – НВО любить деталі і може дозволити собі виділити відсоток екранного часу під нового чоловіка матері героїні, який весь час слухає музику у вітальні.
Та й загалом історія цікава, годі чіплятися до деталей – ніщо так не заводить людство, як серійний вбивця у маленькому містечку, ідеальна фабула. Якщо ж вам такі історії нецікаві, що ж, якраз для цього випадку в серіалі є відмінний гег: «Бережи вас бог».
Дія розгортається повільно, як у старій опері, поки всі не заспівають про те, як бракує їм любові, до наступного відділення не переходять. Як наслідок, часом розповідь провисає. Станом справ на четвертий епізод це 7,5 з 10, але розв'язка може нас здивувати. Як приємно, так і ні. У першому випадку Жан-Марк Валле остаточно утвердиться в ролі головного фахівця з гідних жіночих детективів, у другому ж злі язики пригадають творцям два перенесення прем'єри і взагалі знайдуть, до чого причепитися. Поки ж дивимося і сподіваємося на перше.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
Читайте тематичні колонки на НВ:
Кінопошук з Фоззі – щочетверга
Сьогодні в світі з Іваном Яковиною – щодня
Особисті фінанси з Іваном Компаном – щовівторка
Діловий тиждень з Сергієм Фурсою – щоп'ятниці
Відкриття з Олексієм Бондарєвим – щотижня
Більше поглядів тут