Навколо світу з Лідією Таран

1.

Україна

 

 

Бо це рідна земля. Плавні Південного Бугу на Миколаївщині, звідки родом моя мама, Дніпро, біля якого на лівому березі Києва народилася я, меандри Десни, край якої можна сидіти годинами, а ще сплавлятись нею на човні. Дністерський каньйон, де красиво так, що аж перехоплює подих. Я люблю українські річки, бо вони ніби кров нашої землі. І біля води мені завжди добре. І звичайно, люблю українські міста. Не лише за архітектуру, а скоріше за дух і за людей, які там живуть. Маю друзів в Одесі і в Тернополі, у Львові і в Кропивницькому, Полтаві та Івано-Франківську. Часто запитую себе: чи могла б жити деінде? Могла б, напевне. Але не хочу. Хочу жити в Україні і лише тут. 

2.

Франція

 

Нею люблю мандрувати. І спостерігати за людьми. Люблю французів за легкість і смак. І за те, як кожен з них любить той куточок країни, де народився. Менталітет бретонця страшенно відрізняється від мешканця Прованса. Парижани взагалі не подібні ні на кого. У Франції ще є місця, поїхати куди завжди бракує часу. Мрію колись про довгу мандрівку вздовж Луари. І вздовж океану. Він теж дуже різний: на півдні, в Біарріцці, і на півночі, в Нормандії. Моя окрема найприємніша емоція — Бретань. Це, можливо, найбільш нетуристична, через географічне розташування, провінція. З суворим кліматом. Сидром і випічкою. Холоднючим океаном. Будиночками з дуже широкими димоходами, бо топили в них раніше водоростями з океану. Мовою, неподібною на французьку взагалі, парадом бігуденок — жінок у високих мереживних очіпках у Кемпері — та іншими красивими місцевими традиціями.

3.

Бельгія

 

 

Брюссель, Брюгге, Антверпен та інші. Маленька, красива і дуже комфортна країна. Можна почати фразу французькою, а закінчити англійською, і тебе всі зрозуміють і обдарують посмішкою. У Бельгії можна постійно їсти мулі, мідій у різноманітних соусах. А от прославлені бельгійські вафлі абсолютно звичайні і не є таким вже кулінарним святом. Мене приваблюють брюсельські музеї, особливо Музей Рене Магрітта, і, звичайно, квітковий килим на Гран-Плас і світлові вечірні шоу під класичну музику там таки. А якщо Брюсель втомив, зранку можна сісти в електричку і поїхати через Гент і Брюгге на Північне море. 

4.

Італія

 

 

Цієї осені побувала в регіоні Апулія й оселилася неподалік від труллей — білих кам'яних будиночків з конусоподібними дахами. Це спадщина ЮНЕСКО. Тут є все, чим багата Італія, але немає натовпів туристів. Хіба що в Барі, тому що в цьому місті стоїть церква, де зберігаються мощі святого Миколая. А ще в Барі прямо в центрі на довгому парапеті рибалки продають злегка приварених восьминогів, морських їжаків і смачних молюсків. Там таки їх поллють лимонним соком — і можна їсти.

5.

Португалія

 

З такою кількістю українців, що осіли за останні 20 років, почуватись там можна як удома. Цього літа відкрила для себе Сінтру — старовинне містечко неподалік Лісабона. Навколишні пляжі, де дихається вільно, й океан, що продукує хвилі неймовірної краси. У Лісабоні ж пощастило жити в древньому районі Альфама, тому що він єдиний вцілів після землетрусу 1755 року. Там атмосферні крихітні кафе, фрутерії й досі працюють громадські пральні. А ще там страшенно шанують святого Антоніо — його зображення повсюди. А якщо хочеться іншої Португалії, такої ж багатої, як бочки з портвейном, тоді вам на північ, у Порто. Це ще одне враження літа.