Головною темою щорічної Мюнхенської конференції з безпеки, що відбулася минулого уїк-енду, стала оцінка поточних загроз з боку Росії. Однак бріфи, підготовлені для високопоставлених учасників кшталт міністра оборони США Джеймса Меттіса і радника президента США з національної безпеки Герберта Реймонда Макмастера, довелося терміново переписувати. Причина: три події, що трапилися за тиждень до конференції.
По-перше, альянс "П'яти очей" (Австралія, Канада, Нова Зеландія, Велика Британія і США) прямо звинуватив російських військових в кібератаці під назвою "NotPetya", здійсненній у червні 2017-го. По-друге, спеціальний прокурор Роберт Мюллер в рамках поточного розслідування пред'явив 13-ти російським громадянам звинувачення у втручанні в американські вибори 2016-го. По-третє, поступово стає зрозуміло, що 7 лютого в Сирії між американськими і російськими силами відбулося велике зіткнення, під час якого потужний удар авіації і артилерії США знищив тактичну групу батальйону, що складався з російських найманців.
Перші два викриття відносяться до швидко розширюваної сфери кібербезпеки. Якщо операції російської фабрики тролів на кшталт "Агентства інтернет-досліджень", включаючи звинувачення Мюллера, добре задокументовані, то доказ причетності російських військових до руйнівної і огульної кібератаки, здійсненої у червні минулого року, став великим проривом.
Вражаюча поразка в долині Євфрату означає подальшу трансформацію багатосторонньої сирійської війни
Заява Білого Дому містить коротку обіцянку, що за атакою "підуть міжнародні наслідки". Але також відомо, що Ігор Коробов, начальник Головного управління Генштабу Збройних сил РФ, відповідальний за те, що сталося, раніше відвідував Вашингтон, щоб обговорити питання боротьби з тероризмом. Рішення міністрів оборони НАТО створити новий Центр кібероперацій, прийняте напередодні Мюнхенської конференції, відображає необхідність протистояти російським експериментам у цій сфері, де у Росії немає технологічних переваг, але є свобода грати швидко і безперешкодно. Генсек НАТО Йенс Столтенберг зазначив в Мюнхені, що протистояння російській пропаганді за допомогою демонстрації її брехні і брудних трюків є ключовим елементом кібербезпеки Альянсу.
Третя подія, хоч і виглядає як традиційне зіткнення, також потрапляє в категорію гібридних, адже Москва може сховатися за офіційним запереченням. Імпульсом послужила атака сирійських урядових сил на опорний пункт опозиційних Демократичних сил Сирії, де були присутні американські військові – і російські польові командири прекрасно про це знали. Бажання отримати контроль над невеликою нафтовою установкою переважило стратегічну обачність. Для російського збройного формування, відомого як ПВК Вагнера, результат виявився фатальним. За різними даними, кількість загиблих обчислюється сотнями, але Москва підтверджує поки лише дюжину смертей.
Найбільш шокуючим поворотом в цій історії стало те, що американські командири весь час були на зв'язку з російськими колегами, проте Москва вважала за краще не попереджати про удар своїх найманців. Російське Міністерство оборони, ймовірно, передбачало, що інцидент залишиться непоміченим в диму війни. Але, за іронією, соціальні мережі, які Кремль так активно експлуатує для своєї пропаганди, викрили його нещирість.
Вражаюча поразка в долині Євфрату означає подальшу трансформацію багатосторонньої сирійської війни, де Росія прагнула збільшити свою обмежену участь за допомогою розширеного гібридного втручання. Розгром "заперечуваних" найманців збігся з нападом Туреччини на Афрін, контрольований курдськими силами, і Москва висловила абсолютну підтримку цієї операції, розраховуючи, що ще більше посилить напругу між Туреччиною і США.
На іншому фронті цієї заплутаної війни, всього через три дні після розгрому групи Вагнера і у відповідь на вторгнення іранських безпілотників на свою територію, Ізраїль вчинив руйнівний авіаудар по сирійським та іранським військовим базам – переважно в околицях Дамаска – зруйнувавши близько половини сирійської системи протиповітряної оборони. Російські засоби протиповітряної оборони на базах в Хеймімі і Тартусі не заважали ізраїльській операції, а російський МЗС лише виявив "серйозну стурбованість", закликавши до спокою. Це непереконливе повідомлення не може приховати реальності, в якій Росія умиває руки щодо курдів в Афріні, розчаровуючи режим Ассада, повертаючись спиною до іранських союзників і зраджуючи власних "псів війни".
На Мюнхенській конференції прем'єр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху показав уламок іранського безпілотника, підкресливши готовність протистояти Ірану. Але при цьому нічого не сказав про свою стурбованість тим, чи буде Росія допомагати відновлювати сирійську протиповітряну оборону, і як вона це буде робити.
Російський вплив на Близькому Сході постраждав, але Путін навряд чи знайде спосіб його відновити, поки його особиста дипломатія стає все більш корисливою і залишає колег на кшталт короля Йорданії Абдалли II ібн Хусейна в замішанні щодо того, що насправді підтримує Росія. Ще більше постраждав імідж Росії на Заході, коли Макмастер підтвердив, що докази втручання Росії в американські вибори "незаперечні". Відмова Лаврова прокоментувати цей "слух" ніяк не поліпшила ситуацію. Гібридні методи здавалися дуже корисними, але зараз вони чинять негативний зворотний ефект, а їх позапланові наслідки продовжують накопичуватися.
Очевидна необхідність переоцінити й переосмислити рішення РФ вступити в конфронтацію із Заходом диктує певну обережність у подальшій тактиці. Можливо, Москва тихенько отримає вигоду з безлічі розбіжностей і того загального розладу в трансатлантичних відносинах, які ми спостерігали в Мюнхені. Однак введення нових санкцій та інших відстрочених покарань за завданий в минулому збиток робить таку стриманість малоймовірною. Путін намагається уникнути подальших сварок. Але не відповідати на образи, що демонструють його слабкість напередодні виборів – він не може. Події його підбивають. І хоча в міжнародних відносинах тонкі загрози часто виявляються більш ефективними, ніж необачні кроки, внутрішня політика вимагає від нього нового прояву сили.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Павла Баєва. Републікація повної версії тексту заборонена
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени