Якщо професія історика чогось і навчила мене, так це того, що наш світ крихкий. І що про це ніколи не можна забувати. Ми живемо в унікальний період людської історії - період "Великого миру", коли більше 70 років між провідними державами планети не було жодної серйозної війни. Поколінню тих, хто вже не пам'ятає світових воєн, здається, ніби світ більше ніколи не зануриться в кривавий хаос тотального насильства. Так само люди думали перед кожною попередньою катастрофою. Такою ж "неможливою" всього кілька років тому більшості здавалася і війна з Росією.
Дуже скоро західні суспільства вперше відчують "шок майбутнього" не тільки психологічно, але і фізично. Що станеться після того, як в найближчі десятиліття сотні мільйонів людей втратять роботу внаслідок стрімкої автоматизації і роботизації, але до того, як неповоротка освітня система встигне перенавчити їх новим затребуваним професіям? Масове безробіття, гостра соціальна напруженість, економічна нестабільність у комбінації з триваючими хвилями міграцій - ідеальні стартові умови для приходу до влади ультраправих, екстремістів і просто неадекватних політиків всіх сортів і забарвлень. Введення безумовного основного доходу навряд чи буде здатне зняти ці ризики: пасивна більшість, яка підсіла на халявне джерело прибутків, з радістю і люттю підтримає оскаженілих популістів, які будуть обіцяти підвищувати виплати за рахунок "надприбутків жадібних капіталістів". Що це буде означати для західних суспільств, ми вже бачили неодноразово: від часів падіння Західної Римської імперії до 30-их років XX століття.
З ослабленням західних суспільств активізуються світові вигнанці та хижаки кшталт путінського режиму в Росії та ІДІЛ. Нездатні і не бажаючі провести модернізацію свого суспільства та економіки, пристосуватися до нових світових умов і стандартів, вони будуть воювати не проти Заходу, а проти сучасності як такої. Раціональна стратегія цих гравців проста: "Ми слабкі, а розвинені країни сильні. Отже, необхідно посіяти стільки хаосу в світі, щоб розвинені країни теж стали слабкі і опустилися до нашого рівня". На психологічному рівні їх стратегію найкраще описав Еріх Фромм: "Зруйнувати світ - це остання, відчайдушна спроба не дати цьому світу зруйнувати мене". Для таких країн і організацій насильство і війна як його найвища форма є єдиним шляхом вперед, навіть якщо попереду чекає лише безодня.
Звичайно, заперечить читач, нова велика війна і нова хвиля хаосу в світі ніколи не виключалися і не можна виключати їх надалі, але шанс на втілення такого сценарію мінімальний. І я з цим повністю погоджуюся: от тільки дуже неприємним чином шанси на цей сценарій в останні роки все зростають. Ще шість років тому ніхто і припустити не міг, що Сирію буде роздирати кровопролитна громадянська війна. Три роки тому думка про те, що ІДІЛ зможе захопити значну частину Іраку і Сирії, створивши свою державу, а Росія вперше з часів Другої світової застосує анексію в Європі і почне війну в Донбасі, здавалася відверто абсурдною. Всього місяць тому Brexit здавався жахами алармістів. А сьогодні нам здається відвертим безглуздям можливість обрання клоуна Трампа президентом США, прихід до влади у Франції Марін Ле Пен і вихід країни з Євросоюзу, можлива дезінтеграція ЄС або російська агресія в Балтії. Покоління розслаблених і розпещених жителів розвинених країн продовжує робити вигляд, що все це неможливо, тому що неможливо.
Чи багато нам дає готовність повірити в те, що повномасштабні збройні конфлікти і хаос можуть повернутися у цивілізований світ? Принаймні, це дає відправну точку для наших думок, стратегій і дій, спрямованих на запобігання цього сценарію. Це особливо важливо для українців, які одними з перших зіткнулися з новою хвилею дестабілізації нашого крихкого світу, і України в цілому, яка є одним зі стратегічних факторів, що стримують хаос біля порогу Європи. Коли ви наступного разу будете боротися з малим злом навколо нас, пам'ятайте: як би нам не хотілося вірити в протилежне, велика темрява ще може повернутися, і тільки в наших силах цьому перешкодити.
Текст публікується з дозволу автора
Більше точок зору тут