Жваве перехрестя в центрі Києва, народ чекає зелений. Як тільки він включається, прямо в натовп, сигналячи і блимаючи, в'їжджає чорний прадик. Якась тітка починає голосно обурюватися. З боку водія відкривається вікно, з тонованих надр висовується товста неголена пика і гучно посилає її куди подалі.
Проблема з повсюдним хамством в Україні була, є і буде, поки головним надбанням держави є не знання, новітні технології та інтелектуальний капітал, а вугільна шахта, залізна гора й ліс-кругляк.
Хамство – похідна низької вартості людського життя, а відсутність невідворотності покарання за образи і публічне поширення наклепу – лише підкреслює цинічне ставлення до людей та їх особистості, і внаслідок цього прийняті норми в суспільстві.
У США за образу можна отримати до 10 років. У них існує федеральний закон, згідно з яким, наприклад, розсилка дратівливих анонімних повідомлень електронною поштою або публікування в блогах анонімних коментарів образливо-дратівливого характеру прирівнюється до злочину і підлягає кримінальному покаранню.
У нас же ілюзія, що можна все. Все, що не заборонено – дозволеноУ країнах Європи давно діє кримінальна відповідальність за образи або поширення наклепу. В їх юридичних практиках позови про захист честі і гідності – звичайна щоденна рутина. Це дійсно так: до будь-якого, навіть найанонімнішого троля, можна постукати в двері.
У нас же ілюзія, що можна все. Все, що не заборонено – дозволено. Все що можна купити – на продаж. І насамперед судді та суди. Тому їздить який-небудь жлоб в чорному прадику й поводиться за кермом як тварина. Або сидить на дивані який-небудь клоп, пише гидоти й онанує на розгубленість людей, яких він щойно письмово, і найчастіше анонімно, образив.
У підсумку, через свободу, яку дає їм держава у вигляді перманентної можливості відкупитися за будь-які діяння, у жлоба і у клопа створюється відчуття абсолютної вседозволеності й безкарності. Свобода!
Текст опубліковано з дозволу автора