Груповий суд

Справа Миколи Мартиненка, обвинуваченого в корупції,— це боротьба між політиками і новими антикорупційними органами. Поки перші виграють

Христина Бердинських

21 осіб — депутати Народного фронту (НФ), три міністра і один заступник голови ЦВК Андрій Магера — саме така VIP-група зібралася ввечері 21 квітня в Солом'янському суді, щоб підтримати свого соратника, екс-депутата НФ Миколу Мартиненка. І не просто підтримати.

"Олександр Вікторович [Бобровник], я не буду звертатися до вас "ваша честь",— саме з таких слів розпочав свою апеляцію до судді Павло Пинзеник, один з депутатів НФ і екс-помічник Мартиненка. Суть його подальшого виступу звелася до того, що колишнього патрона не варто томити на нарах ізолятора на період суду, а слід негайно відпустити на поруки.

Пинзеник закінчив свій спіч на адресу Бобровника короткою прихованою погрозою: “Я щиро бажаю, щоб ви прийняли таке рішення, про яке ви ніколи не пошкодуєте. Я вам бажаю жити довго, щасливо і разом з нами".

Говорив депутат так, немов Бобровник повинен був у цей момент виносити вирок Мартиненку, а не визначати тому запобіжний захід.

Днем раніше Національне антикорупційне бюро (НАБУ) і Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) затримали Мартиненка за підозрою у скоєнні злочинів, які призвели до розтрати $17,28 млн на одному з держпідприємств Об'єднаної гірничо-хімічної компанії (ОГХК). Прокурори САП просили суд заарештувати екс-депутата з можливістю вийти під заставу в розмірі 300 млн грн.

Але суддя — чи то вражений представницьким десантом з міністрів і депутатів, чи то вирішив, що йому дійсно краще "жити довго, щасливо і разом з нами",— вже 22 квітня відпустив Мартиненка на поруки на час досудового розслідування — два місяці.

"Група підтримки" політиків і чиновників, готових поручитися за Мартиненка, фігурує в розслідуваннях не тільки НАБУ, але і правоохоронців ряду європейських країн, сама по собі виглядала тиском на суд. І показала, що топові українські політики і чиновники у своїх діях більше нагадують Україну часів Леоніда Кучми та Віктора Януковича, ніж сучасну європейську країну. "Там, куди ми прагнемо [ЄС], політики дистанціюються від одіозних колег, обвинувачених у корупції в особливо великих масштабах",— говорить Айварас Абромавичус, екс-міністр економічного розвитку і торгівлі, який під час роботи в Кабміні неодноразово заявляв про кричущу корупцію на держпідприємствах.

В Україні ж політики за своїх стоять горою і скоро змінять цю лінію поведінки. "Найближчий рік — це рік війни старої корупційної системи за своє існування",— пояснює Олексій Гриценко, член громадської ради НАБУ.

У словах соратників Мартиненко виглядає ледь не героєм України: він і створював авторитетний аналітичний Центр Разумкова, і на Майдані був, і незалежні ЗМІ підтримував. Тим часом, як вважає депутат Микола Княжицький, один з представників "групи підтримки", саме його справа опинилася в суді, в той час як записних діячів колишнього режиму на кшталт Сергія Льовочкіна ніхто не чіпає.

При цьому Мартиненко, нагадує Княжицький, ще в кінці 2015‑го, коли його справами зацікавилася прокуратура Швейцарії, склав з себе депутатські повноваження члена фракції НФ. І не втік.

Мартиненко, за словами деяких експертів, довгі роки був партійним спонсором політичної структури Арсенія Яценюка.

Українські та іноземні правоохоронні органи знають Мартиненка з іншого боку.

Детективи НАБУ затримали його по серйозній справі — закупівлі державним підприємством ОГХК уранового концентрату з Казахстану через австрійську фірму-посередника. Слідчі встановили, що сума переплати за контрактом склала $17,28 млн — саме стільки отримала австрійська прокладка Steuermann. Частина коштів, які надійшли на її рахунки, далі пройшли через британську і панамську офшорні компанії. А вже звідти $0,8 млн потрапили до Мартиненка — про це, як говорять в НАБУ, свідчать витрати офшорів. Так, $200 тис. пішли на оплату послуг адвокатів Мартиненка в Швейцарії. Ще $50 тис. стали оплатою послуг, наданих дружині екс-парламентарія. Також офшори переказали $21 тис. на оренду квартири його доньки в Лондоні.

Сам Мартиненко ще в 2015‑му запевняв НВ, що не причетний до ОГХК. Зараз же у суді він заявив про те, що справа проти нього — виключно політична, а звинувачення абсурдні. Екс-депутат навіть звернувся до послів країн Великої сімки з цього приводу.

У Європі до Мартиненка навряд чи прислухаються. Прокуратура Швейцарії вже кілька років розслідує епізод з його участю — відмивання грошей і дача хабара службовим особам чеської компанії Skoda JS при закупівлі обладнання для українського держмонополіста, компанії Енергоатом.

Директор Skoda JS кілька років тому розповів чеським журналістам, що заради отримання замовлення від Енергоатому перерахував панамській офшорній компанії, яку нібито контролює Мартиненко, $30 млн.

Справою вже займаються не тільки швейцарці, але і НАБУ. І представник керівництва прокуратури Швейцарії, за інформацією НВ, нещодавно приїжджав в Україну.

Артем Ситник, голова НАБУ, пояснює: розслідуючи "уранову" схему Мартиненка, вони зверталися за допомогою до правоохоронців восьми держав. “По цій справі ми перетинаємося з розслідуваннями в трьох країнах,— додає він.— І якщо ми говоримо про політичне переслідування, то дуже складно уявити, яким чином правоохоронні органи інших держав займаються політичним переслідуванням [Мартиненка]".

І ншого високопоставленого фігуранта розслідувань НАБУ — голову Державної фіскальної служби Романа Насірова — його соратники не поспішали підтримувати публічно. До лікарні, де переховувався від слідчих чиновник, приїжджали лише двоє депутатів Блоку Петра Порошенка (БПП) — Олександр Третьяков і Гліб Загорій. Але і вони швидко ретирувалися. Зрештою від СІЗО Насірова врятували не політики, а родичі, які зібрали 100 млн грн застави.

Мартиненко ж почувався впевнено в суді і посміхався. Одягнений у білу сорочку і красивий костюм, він вислуховував слова підтримки колег.

Закон не забороняє політикам або міністрам брати кого‑небудь на поруки, і сам цей факт — не порушення, пояснює Ярослав Юрчишин, виконавчий директор Transparency International Україна. Інша справа, що в розвинутих країнах партії намагаються не втручатися в судові процеси, демонструючи їх незалежність. А тут депутати ще і не соромлячись тиснули на суддю. На доказ Юрчишин наводить той самий двозначний спіч Пинзеника. "Він погрожував судді",— упевнений експерт.

Сам Пинзеник заявив, що його дії не є тиском на Феміду.

Однак хоча за Мартиненка заступилися два десятки соратників, це далеко на вся фракція НФ у Раді, яка налічує 81 мандат. Всередині НФ багато груп впливу. І парламентарії, які орієнтуються на голову МВС Арсена Авакова, спікера парламенту Андрія Парубія, секретаря Ради нацбезпеки Олександра Турчинова, а також близькі друзі Яценюка, як і сам екс-прем'єр, не з'явилися в суд. Фракція лише опублікувала спільну заяву на підтримку Мартиненка.

Сергій Лещенко з БПП впевнений: багато представників НФ чудово розуміють, що їхній партійний спонсор причетний до великих корупційних схем. І тому вони не хочуть захищати його публічно.

Юрчишин упевнений, що процес у справі Мартиненка затягнеться. Він, мовляв, може тривати роки, але результат все одно важливий, щоб розставити всі крапки над i. "Процес дуже складний, але його політизація призведе лише до того, що впаде довіра до всіх сторін",— вважає експерт.

Складним буде і найближче майбутнє для нових антикорупційних органів. Гриценко з громадської ради НАБУ передбачає: атаки політиків на них продовжаться. Але навіть якщо САП і НАБУ будуть змушені відступити, залишиться ще одна сила — суспільство. “Можливо, стара система зжере НАБУ, але тоді можуть бути зовсім інші ризики і може статися те, що відбулося в Румунії [люди вийшли на акції протесту проти корупції]",— вважає Гриценко. Але тут же висловлює надію, що все вирішиться в рамках справедливих судових процесів.

Абромавичус нагадує, що в країнах Балтії і Скандинавії політики і чиновники змушені були подавати у відставку і через менш резонансні причини, аніж кримінальні розслідування щодо хабарництва. А взяти на поруки людей, обвинувачених у корупції, там було б рівнозначно фіналу політичної кар'єри.

В Україні ж поки подібне все ще можливо. "У нас суспільство, на жаль, залишається дуже терплячим і толерантним до подібного",— підсумовує екс-міністр.