Ті – зліва, ті – справа, просто набридло постійно боротися. Інтерв'ю Володимира Гройсмана

Давайте говорити про те, що прем'єр-міністр – це надзвичайно важлива роль і функція для держави – так, як і президент, і врешті-решт, так, як і парламент. І мандат на те, хто будет президентом, хто буде прем'єр-міністром, хто буде представляти людей в парламенті дають люди. Очевидно, що наш уряд буде працювати до наступних парламентських виборів. Я думаю, що вони мають відбутися строково в жовтні. І я сказав, що я буду брати участь у парламентських виборах 2019 року, і буду йти з тими думками, які є, для того, щоб у наступній каденції бути більш ефективним.

Коли буде формат, коли буде визначено, хто з ким іде і в які якості – це буде трошки пізніше. І яка це буде партія, теж буде пізніше. Але що би я хотів створити – я би хотів бути дотичним до створення класичної політичної партії, яка би була не під вибори, а яка би була достатньо організованою політичною структурою з визначеною ідеологією, з об'єднанням якісних фахових людей, які можуть не просто розмовляти. Багато українців бачать, що політики багато говорять, але насправді є величезна різниця, це моє глибоке переконання, я говорю як практик, між тим, що люди декларують і потім, що вони роблять.

Ситуація зараз почала стабілізуватися, і це дуже важливо. Тобто все те, що ми робили декілька років, дає свій сьогодні позитивний ефект. В чому – доходи будуть зростати, інфляція буде знижуватися, ціни будуть достатньо стабільними. При тому, що викликів буде дуже багато.

Я за три роки зі всіма познайомився, хоча не всіх досконально ще знаю. Але точно знаю, що у багатьох політиків історія взаємовідносин по 20 років. Вони, коли сідають між собою про щось говорити: "А пам'ятаєш, у 2001 році ти мене так підставив?", "А ти пам'ятаєш, в 98 році...". Тобто у них така глибока [історія стосунків]. Приїжджає хлопець з Вінниці до Києва – тут всі вважають, що вони супер-еліта, яка десь собі живе на хмарах. Звісно, для мене дуже багато незрозумілих питань. Я вважаю, що в київській політиці, за великим рахунком, дуже багато цинізму, дуже багато нещирості. [...] На регіональному рівні, коли я працював, це дуже близько з людьми, не має такого "зашкварного" цинізму.

Я ні з ким точно не бив ніяких горщиків. Відбуваються кадрові ротації і кадрові рішення. Що стосується мого рішення – воно базувалося на етичних і морально-професійних якостях міністра. Я свій вибір зробив, я направив звернення до парламенту зі звільненням. Парламент підтримав мене. Тому тут немає жодних трагічних подій, ніяких горщиків не має. [...] Було багато питань саме по суті взагалі державних фінансів, і я ухвалив це рішення. Це не погано, не добре. Це рішення. Можу точно сказати, що з мого боку я ніколи професійну людину, ніколи від себе не відпущу. Це моє кредо життя.

Є дві фундаментальні речі, які стосуються Приватбанку. Приватбанк сьогодні є державним. Це факт. Більше того, він є докапіталізованим – ми туда вклали 155 мільярдів, він є в дуже доброму стані. [...] Пріорітети залишаються абсолютно чіткими. Перше, банк стабільний і має бути стабільним. Друге, кошти вкладників мають бути захищені, і 155 мільярдів гривень державних грошей мають будуть захищені. Ось три позиції, за які уряд буде боротися, і ніяких інших компромісів бути не може.

Мені вже, я думаю, як і багатьом людям, просто набридло постійно боротися з новими схематозами, з новими кланами. Ті – зліва, ті – справа. Це просто катастрофічна історія. Я колись про це буду писати мемуари, я думаю, що важко їх буде читати, тому що з точки зору, наприклад, митниці – це перманентна війна. З одного боку, тих, хто займаються сірими і тіньовими схемами, які на цьому заробляють мільярди, і вони корумпують всю правоохоронну систему, всіх митників. З іншого боку – тих, хто бореться за те, щоб не ходити з протягнутою рукою по всьому світу, а наповнювати бюджет власними ресурсами, в тому числі з надходжень від митниці.

Ми ж знаємо, що примусово навіть видавали паспорти [РФ], в тому числі, в Криму українському, там по-різному знаходили можливості тиску на людей: якщо в тебе немає паспорту, ти обмежений в своїх правах, це величезна проблема. Теж саме намагаються зараз робити на українському Донбасі – це є теж недопустимо, і ми це розуміємо. [...] Позавчора ми ухвалили рішення, щоб не визнавати такі паспорти на кордонах України, всередині України. [...] Якщо наші країни-партнери теж будуть запроваджувати невизнання таких паспортів, то з цем аусвайсом можливо буде їздити тільки у межах Росії. 

У нас 1,3 трильйони бюджет, 420 мільярдів, третю частину, треба віддати на борги. Уявіть собі, це два оборонних бюджети треба віддати на борги. Я дуже злий від того, що якого біса треба було брати ці гроші і спускати їх невідомо куди, щоб сьогодні ми так важко їх мобілізували і віддавали.

У мене немає ніяких дієтологів, я не застосовував жодних медичних речей абсолютно. Я просто взяв себе в руки. Я, до речі, категорично проти дієт. [...] Ти маєш визначити для себе прийнятний раціон, якого би тобі вистачало і який би був достатній для того, щоби привести вагу в норму, це перша позиція. І друга позиція – це фізичні навантаження, тобто людина має рухатися, для того щоби відчувати себе нормально. [...] Тому себе треба обмежувати в харчуванні. Я не їм хліба, я не їм бараболі. Я дуже люблю бараболю, але я її не їм, тому що я для себе прийняв таке рішення.