Громадянином якої країни ви хотіли б бути?

НВ розпитало співвітчизників про те, в якій країні вони воліли б жити, якби не були українцями

Думаю, у кожного є якась країна, яку він вважає для себе близькою ментально і культурно. Для мене це Франція.

Я взагалі великий шанувальник французької культури. В школі вчив французьку мову, тому мені і мовна культура близька. І гастрономічна, особливо якщо говорити про просту їжу. Крім того, у мене в цій країні живуть дуже важливі й знакові друзі. Тому чисто гіпотетично, якщо пофантазувати, я міг би бути французом.

Павло Гудімов,
арт-менеджер, музикант, засновник галереї Я Дизайн

Я б хотів бути громадянином Нової Зеландії. Колись у таборі [1972-1979 роки] нам показали — абсолютно незрозуміло чому — кольоровий документальний фільм чи то виробництва BBC, чи щось подібне. Це був абсолютно дивовижний фільм про щастя людей, які живуть у тій країні.

І мені було дуже гірко, огидно і бридко. Я думав: “Боже мій, чому я тут? Ну що ж я таке зробив? Ну чому я не народився там?"

І я ношу це в собі досі. Тому — тільки Нова Зеландія.

Семен Глузман,
президент Асоціації психіатрів України, правозахисник і дисидент

Напевно, Австралія. Бо це найбільш happy nation [щаслива країна] в світі. Їм на все наплювати. У них девіз в країні: No worries [не турбуйся ні про що]. Тому мені здається, це був би другий варіант вибору національності в моєму житті.

Алекс Ліссітса,
президент асоціації Український клуб аграрного бізнесу

За 25 років, де б я не був і що б не бачив, навіть подумки не міг себе заштовхати і уявити громадянином іншої країни. Таке мені навіть на думку не спадало, воно не мало точки заземлення. Поїхати подивитися, наприклад, музеї — ще можна, а решта — ні.

Я розумію: якщо подивитися на ситуацію в Україні, то можна знайти багато поганого. Але якщо подивитися об'єктивно: у нас є гори, є море, прекрасна земля — у нас все є.

Тому, по‑перше, якщо ми всі будемо думати, щоб кудись поїхати, то що з цього вийде?

По-друге, куди б ми не поїхали, ми завжди будемо людьми другого-третього сорту. Я не зустрічав тих, хто за кордоном став людиною першого сорту. Тому що як би вони не хизувалися і розповідали, що їм там класно,— це не так. Вони там — емігранти. Так було завжди, і так буде.

І по‑третє. Ну як можна бачити своїх нащадків через кілька поколінь вже не українцями? Ким вони там будуть? Англійцями чи німцями? Думаю, вони ніким там не будуть. Як на мене, це духовно бідні люди, які викидаються за кордон. І шкода, що викидаються талановиті, які мають багато робити тут.

Анатолій Криволап,
художник

В один момент, коли я ще був в Індії [з 1986‑го до 1991‑го], я хотів бути балтійцем. Жителі тих маленьких, але гордих країн вийшли проти тоді ще радянських танків. Мені дуже імпонувала їхня балтійська гордість.

Якщо говорити про європейські країни, які я бачив, то мені дуже подобається Словенія. Це дивовижна країна, яка, з одного боку, слов'янська, а з іншого — межує з Австрією. Дуже зелена, мальовнича, гостинна, комфортна для проживання країна з фантастичною кухнею.

Олег Рибачук,
голова громадської організації Центр UA

На думку спали відразу три країни: це Австралія, США (а там — Каліфорнія, де розташована Кремнієва долина) і Канада.

Всі прогресивні країни, скрізь ритм життя високий, і, власне, скрізь я міг би реалізуватися як бізнесмен.

Але в Канаді мені люди ближчі. Вони відкриті та товариські. Гадаю, через це я б обрав Канаду.

Олександр Кардаков,
бізнесмен

Я б став громадянином Грузії. Дуже тепла і людяна країна. Бабуся мешкала в Тбілісі, моє коріння звідти.

Там щиро, смачно, мальовничо. Там гість — від Бога. Його нагодують хачапурі, гарячим, як сонце, і наллють чачі, веселої, як луна-парк. В Грузії є море.

За Михайла Саакашвілі ця країна почала розвиватися семимильними кроками. Побудовані готелі, причесані центральні площі міст, до поліції колосальна довіра. Можна жити. Але мені й у Києві добре.

Сергій Рибік,
клубний МС, гастроблогер

Хіба що в наступному житті. [Обрав би] Норвегію. Бо фіорди — це найкраще із земних пейзажів.

Олександр Сидоренко (Фоззі),
музикант, соліст гурту Танок на Майдані Конґо

Якби я не був громадянином України, то хотів би мати паспорт громадянина США. Через сукупність громадянських свобод, сприяння у бажанні розвиватися, велику кількість соціальних програм, які проводить держава. Та й просто через очевидне прагнення допомогти своїм громадянам, які перебувають в інших країнах, у разі виникнення в них будь-якого роду проблем.

Влад Фісун,
радіоведучий, діджей

Аж очі розбіглися від багатства вибору і забаганок. Мабуть, побуду українцем, щоб не мучитися, вибираючи.

Максим Лазебник,
виконавчий директор Всеукраїнської рекламної коаліції

Будь-яка країна на свій кшталт прекрасна, якщо ви змогли здобути незалежність від держави і не вважаєте її годувальницею.

Добре бути трішки китайцем — кожна четверта людина на світі була би вашим земляком, а корумпованих чиновників у вас на батьківщині просто розстрілювали. Трохи голландцем — у цих відважних мандрівників і великих трудівників є чому повчитися. Трохи італійцем — хто ще вміє так одягатися і жестикулювати? Звісно ж, аргентинцем — хоча б заради вміння танцювати танго. Непогано англійцем — не треба вчити іноземні мови, і всі захоплюються вашою вимовою.

А найкраще — громадянином тієї країни, де навколо щасливі люди і life goes easy [жити легко]!

Іван Компан,
викладач Единбурзької бізнес-школи, керівний партнер компанії Kompan Consulting

Це могла б бути будь-яка англомовна країна, бо мову я знаю відносно непогано. Наприклад, Україна здорової людини — це Канада. Чи Велика Британія, США. Або ж Литва через моє походження.

Але я хочу будувати Україну здорової людини саме тут і зараз.

Лариса Денисенко,
письменниця, правозахисниця