Говорить Німеччина

Німецький політик, вчений, маркетолог, журналіст а також їхні українські колеги, які давно живуть і працюють в Німеччині, розповідають про те, як і де провести час у семи найулюбленіших містах ФРН

Олександр Пасховер

Фелікс Шиманський-Геєр,
координатор німецьких та європейських студій в
Національному університеті Києво-Могилянська академія

Якби сучасний Берлін раптом став людиною, то це був би трохи неохайний шибеник у широких хіп-хоперських джинсах, модних кросівках, який безтурботно гуляє по станціях метро, а вночі малює графіті на вагонах того самого метро. Хоча ті, хто тут побували, тут же мені заперечать. І матимуть рацію, адже кожен з 23 районів Берліна — окреме містечко зі своїми визначними пам'ятками і особливостями. У Бі, як ласкаво називають місто берлінці, знайдеться місце для всіх.

Після закінчення Другої світової війни столиця Німеччини була поділена між країнами-переможницями. Найбільша східна частина стала трофеєм СРСР, західну половину поділили між собою США, Велика Британія і Франція. Навіть через чверть століття з часу падіння Берлінської стіни зовсім нескладно — при певній уважності до архітектури — визначити, ви перебуваєте у східному Берліні або ж у його західному братові. Східний, назвемо його пострадянський, Берлін нагадує соціалістичну архітектуру українських міст. Прогулюючись головною вулицею в цій частині міста з промовистою назвою — алея Карла Маркса, і зовсім здасться, ніби ви гуляєте Хрещатиком.

Що ж до західного Берліна, то він починається від усім відомих Бранденбурзьких воріт. У цій частині міста багато парків. Один з них — величезний Tiergarten. Це надзвичайно чистий і доглянутий парк, що приваблює сотні берлінців—любителів побігати по піщаних доріжках вранці і ввечері, велосипедистів і просто тих, хто любить усамітнитися, відпочити від міського шуму. На радість дітям і любителям тварин у парку вільно розгулюють десятки кролів і білок. І хоча за німецькими законами годувати братів менших заборонено, раз у раз помічаєш у кошику велосипедиста, який проїжджає повз тебе, шматочки хліба або дрібно нарізані овочі. Однак він їх припас тільки на той рідкісний випадок, коли ніхто не бачить. В іншому разі за несанкціоновану любов до тварин вам загрожує штраф — від €50.

Якщо вас після багатогодинних прогулянок наздожене голод, не впадайте у відчай: смачна і до того ж уже культова вулична їжа Carrywurst — просто обсмажені сосиски з кетчупом і каррі — відмінне меню.

Невеликі крамниці з продажу цих істинно берлінських сосисок є на кожному розі, але я б порадив вам проїхатися на метро до зупинки Eberswalder Strasse. На цій станції під мостом розташований відомий кіоск Konopke's Imbiss. Відстоявши десятихвилинну чергу і заплативши €2,7, ви зможете спробувати одні з найсмачніших сосисок у всьому Берліні. До того ж цей кіоск став першопрохідцем з продажу Currywurst у всій східній частині міста. Дебютну сосиску там приготували ще в 1960 році.

Якщо ж туристичний гід приведе вас у західну частину міста, то обов'язково зайдіть у традиційний німецький Biergarten (пивний сад). Під відкритим небом за масивними дерев'яними столами слід пропустити келишок цього берлінського пива Berliner Pilsner. На закуску замовте Eisbein — відварне свиняче стегно, яке навряд чи поміститься навіть на величезній тарілці, а незабаром — і в шлунку. Але відчуття голоду у наступні 5-6 годин вам точно не загрожує, навіть якщо ви обачно розділили поросячу ніжку на двох.

Вирушайте за цим м'ясним делікатесом в Cafe am Neuen See — воно ж кафе на Новому озері, що поруч з Берлінським зоопарком. Величезні німецькі порції м'яса та пива, вечірня прохолода від озера і вид качечок, що безтурботно тут плавають... Що ще треба, щоб зустріти ситість?

Наталія Фібріг,
німецький власкор ТСН, студія 1+1
(живе в Німеччині 11 років)

З Берліна до Гамбурга — лишень півтори години поїздом. Поїзд-експрес дійсно розвиває швидкість до 230 км/год, а значить, з'їздити на день з розтріпаного, потертого, вільного і норовливого Берліна в добротний і бюргерський Гамбург не складно. Чашка кави і сосиска-каррі в Гамбурзі коштуватимуть вже в півтора-два рази дорожче, ніж у німецькій столиці. А люди на вулицях — виглядати охайнішими.

Моє улюблене місце в Гамбурзі — Шпайхерштадт, колись район складських приміщень у будинках з червоної цегли. Гуляти там можна годинами. Тут варять найсмачнішу каву в місті і подають свіже рибне асорті. Картоплю до риби принесуть підсмажену на беконі — не відвертайте носа, це смачно. Найшвидший перекус у Гамбурзі — звісно ж, рибне філе з ремуладом у булці.

Кататися по Ельбі, величезному порту Гамбурга — між іншим, третім за величиною після Нью-Йорка і Лондона — потрібно обов'язково. На катері ви пропливете повз одного з круїзних кораблів, який є справжнім плавучим містом, а з кают вам помахають рукою мандрівники-пенсіонери. Вам розкажуть про новітні герметичні рятувальні човни-кокони, якими тепер у Німеччині оснащують кораблі. І ви точно будете у захваті від виду навислої над водою футуристичної скляно-дзеркальної будівлі майбутньої Гамбурзької філармонії — найвідомішого довгобуду в місті, завершення якого анонсують у 2017 році.

До речі, район Гафенсіті, де й будують філармонію, неодмінно потрібно обійти, щоб оцінити один з найбільших споруджуваних урбаністичних проектів в Європі. А ще пройдіть пішки під Ельбою і уявіть громаддя води над головами. Для пішоходів і велосипедистів тунель під Ельбою працює безкоштовно, а автомобілісти платять за проїзд пару євро. Після прогулянок і шопінгу ввечері туристи підтягуються на вулицю з найгіршою репутацією — Ріппербан, де розташований квартал червоних ліхтарів і де починали свою кар'єру Бітлз.

Жінкам на вулицю тих самих ліхтарів нібито не можна: в кінці вулиці нас з подругою міцно взяла за лікоть компанія хлопців і попросила робити вигляд, що ми разом, "а то ці повії проходу не дають". На самому Ріппербані величезна кількість дискотек і сприптиз-барів, тож бувалі, з татуюваннями і чималою порцією силікону жінки будуть наполегливо пропонувати приватні танці як чоловікам, так і їхнім супутницям. У ніч з суботи на неділю спати в Гамбурзі не варто, адже проспите головне — знаменитий гамбурзький рибний ринок. У літній час там вже з п'ятої ранку торгують не тільки рибою, але і різною всячиною, а закінчують за традицією до початку церковної служби. На рибний ринок можна вирушити після нічних гулянок — щоб поснідати і продовжити танці під живу музику. А потім можна і спати. Магазини по неділях в Німеччині все одно зачинені.

Сєргєй Сумлєнний,
керівник київського бюро Фонду Гайнріха Бьолля в
Україні (8 років працював і жив у Німеччині)

Кожен раз, коли я зізнаюся друзям, що люблю Франкфурт, мені доводиться робити застереження: так, мовляв, я знаю — це нетипово. Начебто зізнався у відсутності смаку або в його дивовижності.

Насправді є купа причин не любити Франкфурт. Одні не люблять його, тому що він нібито сірий. Інші — тому, що він дуже діловий. Треті — через те, що в ньому все дорого і квартиру не знайти. Все це так. Але все одно я не розумію, як можна не любити це місто.

Тільки у Франкфурті вдасться побачити майже всі хмарочоси Німеччини (тому німецькі кіностудії знімають Нью-Йорк саме тут), випити традиційний сидр і за півгодини встигнути з центру міста в найбільший аеропорт континентальної Європи: більше 20 млн пасажирів на рік, літаки сідають щохвилини, все небо над Франкфуртом розкреслене інверсійними слідами — особливо яскраво ці смуги горять у небі взимку на заході.

Ти іноземець? Так у Франкфурті майже всі іноземці. Тут живуть громадяни з більш ніж 150 країн, є кухні різних народів, а на вулицях чути будь-яку мову. Хочеш традицій? П'янкий різкий сидр варять щоосені з рясного врожаю яблук і подають у ресторанах по всьому місту, а особливо — на південному березі Майна, в районі Заксенхаузен. Потрібна сучасність? Найбільш модні дизайнери або передові IT-компанії — теж тут.

Хочеш історії? Вона на кожному розі. Франкфурт готували як столицю Німеччини після війни (потім вирішили, що краще віддати функції столиці Бонну). У XIX столітті тут було укладено мир з Францією, в Середні століття 400 років поспіль у соборі коронували німецьких імператорів. А ще раніше, 2.000 років тому, величезний гарнізон римського легіону стояв прямо на північ від міста — там проходив лімес, кордон з варварським світом.

Але головне у Франкфурті — те, що в місті все близько. Весь центр можна легко пройти пішки, а якщо хочеться виїхати відпочити — то швидкісний потяг довезе за три години до Парижа чи Брюсселя, Берліна чи Мюнхена. Від Франкфурта зовсім близькодо будь-якої точки Європи, а завдяки аеропорту — і світу?. Але їхати звідси все одно не хочеться: ну де ще вам правильно приготують варену яловичу вирізку тафельшпіц з зеленим франкфуртським соусом?

Марілуїз Бек,
депутат Бундестагу, фракція Союз 90/зелені

Якдепутат німецького Бундестагу, я більшість часу проводжу в політичній столиці — Берліні. Однак мій дім у Бремені. Тут також живе моя дочка зі своїм чоловіком і двоє моїх чарівних онуків. Донька заміжня за англійцем, але я дуже добре розумію, чому їхня сім'я вирішила влаштуватися саме в Бремені.

Бремен — особливе місто. Його вигляд визначають багатонаціональність та культурне розмаїття. Тут панує приваблива атмосфера морського, ганзейського, північно-німецького міста. Бремен налічує 557.000 мешканців і може приємно здивувати добре збереженим історичним центром. Наша ратуша визнана Всесвітньою спадщиною ЮНЕСКО. Розташованому в ній винному льохові вже понад 600 років. Під його склепінням зберігається 1.200 пляшок німецького вина. Тут можна насолодитися цією різноманітністю вин і скуштувати ситну бременську кухню: традиційну їжу матросів лабскаус або кніпп — страву з крупи, свинячого черева і шкварок, відому, як їжа для бідняків.

Перед ратушею стоїть на варті наш Роланд — символ Бремена. 10‑метровий середньовічний пам'ятник символізує право і свободу. Кажуть, місто залишиться вільним і незалежним доти, доки Роланд стоїть на своєму місці і захищає його. За декілька метрів від статуї розташована фігура казкових бременських музикантів: осел, пес, кіт і півень на самісінькому вершечку. Вважається, що, якщо доторкнутися до скульптури обома руками, це принесе щастя.

Нам, бременцям, треба слідувати цьому повір'ю щодня, оскільки наше місто потерпає від безробіття, поганого забезпечення шкіл і зростання заборгованості. І це незважаючи на те, що тут розташовано багато відомих підприємства: на міжнародній арені рекламу місту роблять Aerobus, Mercedes і пиво Beck's.

До цього списку можна додати і наш порт — як один з найбільших контейнерних портів світу, він навіть занесений у Книгу рекордів Гіннесса. Налідуючи традицію портового міста, Бремен відкритий світу, ліберальний і жвавий. Тут більше, ніж деінде в Німеччині, заведено кататися на велосипеді. Для цього не потрібно бути дуже спортивним, оскільки околиці Бремена рівнинні. На березі нашої річки Везера одна за одною йдуть пивні кафешки на відкритому повітрі, діти купаються на піщаному пляжі, а молоді сім'ї та пенсіонери доглядають свої садові ділянки. Тут же, біля річки, розташований футбольний стадіон, на якому під керівництвом українського тренера Віктора Скрипника тренується наша команда бундесліги Вердер Бремен.

Маріо Лео,
генеральний менеджер маркетингової
компанії Result-Sports

Мюнхен добре відомий багатьом людям за межами Німеччини. Це третє за величиною місто моєї країни. Тут, звісно, є багато того, що ви могли б і самі дізнатися про Мюнхен. Але мені приємно розповісти вам дещо про нього.

У Мюнхені діє середньовічний закон про те, що всередині основної частини міста, а також у межах кільцевої дороги жодна будівля не може бути вище, ніж найвища церковна вежа. Це перетворює Мюнхен на сучасне місто з комфортним історичним центром.

Відсутність висотних будівель і велика кількість зелених насаджень характерно для цього міста. У Мюнхені багато парків, де ви можете розслабитися в повній тиші. Звичайно ж, моє місто широко відоме гучними заходами на кшталт Октоберфесту. Пивний розгул триває цілий місяць. До речі, а чому це Октоберфест починається у вересні, а не в жовтні? Ось вам маленька німецька передісторія.

12 жовтня 1810 року. Баварський кронпринц Людвіг, який згодом став королем Людвігом I, одружився з принцесою Терезою Саксонією-Гільдбургхаузен. Королівська пара влаштувала грандіозне весілля за межами Мюнхена. На святкування, яке тривало два тижні, зібралося близько 40 тисяч щасливих баварців. Людвігу сподобалася ідея заходу, і він зробив це свято щорічним. Баварці дуже швидко перетворили цей весільний бенкет у те, чим він є і донині,— свято пива.

Але в сьогоднішньому жовтневому Мюнхені досить прохолодно, часом навіть випадає сніг. Тому маркетологи включили німецький прагматизм і перенесли "весілля Людвіга" з жовтня на середину вересня.

Тепер про закуску. Старий Мюнхен відомий ось такими кулінарними уподобаннями: квашена капуста і свиняча рулька. Але оскільки сьогодні Мюнхен стає глобальним містом, його їжа також мультикультурна.

Моє ж улюблене місце в місті — Німецький музей, найбільший у світі музей природознавства і техніки. Ця занурена в зелень будівля оточена річкою, а експонати всередині численних залів є досягненнями інженерної думки далекого минулого і близького сьогодення. Willkommen in München.

Анастасія Хонякіна,
кореспондент української редакції Deutsche Welle

Розслабитися, забути про плин часу, насолодитися. Дивно, що в цей стан занурює не віддалений куточок природи, а саме Бонн.

На центральному вокзалі міста, який протягом 40 років був столицею Західної Німеччини,— лише три платформи. Від вокзалу Поштова вулиця веде до найважливішої людини міста — Людвіга ван Бетховена. Пам'ятник йому розташований у самому серці Бонна — на Мюнстерплатц. Поруч розтащована ринкова площа Маркт, головна визначна пам'ятка якої — ратуша, виконана в стилі рококо (XVIII століття). Якщо ви вже тут, обов'язково зайдіть в кондитерську Мюллер-Лангхардт, якій вже понад 100 років. За 250 метрів від ринкової площі — будинок-музей Бетховена. Неподалік розташований концертний зал Beethovenhalle, де щорічно проводять свято — Бетховенфест.

У протилежних напрямках від центру розташувалися два полярні по духу райони — діловий центр і Старе місто.

У діловому районі — серед міністерств і офісів — примітні три будівлі: німецька пошта (Deutsche Post), Німецька хвиля (Deutsche Welle) і палац Шаумбург. Листоноші працюють у скляній вежі, що врізається в небо. Журналісти DW працюють у приміщенні, яке будувалося для уряду Західної Німеччини. В це диво архітектури, що складається з безлічі окремих будівель, з'єднаних наземними, повітряними та підземними ходами, водять туристів. Аншлаг відвідувачів — звісно ж, у їдальні Deutsche Welle, відкритій для всіх охочих.

Палац Шаумбург, робоча резиденція канцлера, доступний лише на день відкритих дверей. Причому відвідувачів приймає сама Ангела Меркель, канцлер Німеччини.

Навпроти бізнес-кварталу простягається так звана музейна миля. На неї вказує станція метро Museumsmeile. Гуляти тут можна цілу вічність. А якщо у вашому розпорядження немає вічності, тоді варто просто зайти в Музей історії і Музей мистецтва. Від музеїв зовсім близько до абсолютно безрозмірного парку на Рейні — Rheinaue, де всі навколо ганяють на роликах, велосипедах, катаються на катамаранах і човнах, "грилять" в оточенні диких качок і кроликів.

Нічне життя Бонна — це гучні дискотеки на палубах Рейну або в крихітних барах, розкиданих по вузьких вуличках Altstadt — Старого міста. Вони галасливі і недбалі, повні таких же гучних і недбалих німців. Тут розіб'ються вщент всі стереотипи про педантичних жителів цієї педантичної країни.

І наостанок інсайдерська порада: не проходьте повз приголомшливий коктейль-бар Че Гевара на Мюнстерштрассе. Це мій улюблений заклад у Бонні. У будь-якій незрозумілій ситуації ми з друзями йдемо в Че Гевара.

Олена Бутирська,
домогосподарка

Я приїхала з чоловіком у німецький Бонн дев'ять років тому, тепер ми виховуємо вже трьох дітей. Коли нас відвідують гості, ми обов'язково показуємо їм Брюль.

Містечко розташоване між Кельном та Бонном, у XVIII столітті тут був побудований палац у стилі рококо — Аугустусбург, резиденція кельнських курфюрстів і архієпископів. Після Другої світової війни і вслід за нею реставраційних робіт тут проводили державні прийоми, а в наші дні у палаці можна послухати концерти класичної музики.

Потрапити всередину вдасться лише з екскурсоводом, фотографувати інтер'єр заборонено. Гіди розповідають про палац захоплено, без поспіху, з задоволенням, докладно відповідають на запитання. Кожен зал неповторний, а види з вікон прекрасніна. Палац з парком хоч і був побудований на взірець Версаля, але особисто мені подобається більше, ніж французький прототип.

Брюль — це також Фантазіаланд, вражаючий, постійно оновлюваний парк атракціонів зі спеціальними літніми і зимовими програмами на декількох сценах, а також світловим шоу. Це відчуття свята у стилізованому старому Берліні чи Китаї, Мексиці чи Африці — вигаданих місцях.

Дорослий квиток на цілий день коштуватиме близько €40, але іменинникам вхід безкоштовний, якщо роздрукувати та заповнити спеціальну форму на сайті парку. У місцевих жителів прийнято дарувати коханим ніч або вікенд у готелях парку. Один з них побудований в автентичному африканському стилі

(3 зірки), інший, з басейнами,— в азіатському (4 зірки). На готелі вдасться заощадити, якщо придбати вхідні квитки в парк або на вечірнє вечерю-шоу Фантіссіма.