Міські джунглі

Архітектурна мода на будівлі-парки і хмарочоси-ліси захоплює Європу, а ще більше — напористу Азію. В зелене будівництво, яке повертає рослини в урбаністичне середовище, залучені архітектори-зірки

Катерина Богданович

Більше 1,1 тис. дерев та 2,5 тис. кущів розмістяться на фасадах двох будівель висотою 200 м і 108 м, що споруджуються в китайському місті Нанкін. Щоб висадити стільки рослин в міському парку, знадобилося б близько 3 га вільної землі, а це, безсумнівно, розкіш для сучасного міста.

Втім, слово парк творці зелених хмарочосів визнали дуже скромним — об'єкт, будівництво якого завершиться в 2018 році, називається Nanjing Vertical Forest. І це вже третій вертикальний ліс, спроектований Стефано Боері, італійським архітектором і одним з лідерів у сфері зеленого будівництва.

Ідея доповнити конструкції з бетону, скла і металу живою зеленню стала набирати популярність ще в 80‑х роках. Спочатку рослини грали лише естетичну роль, але поступово приходило розуміння їхньої функціональності. Про те, що міста — частина проблеми зміни клімату, але вони ж є і ключовою частиною її вирішення, заявляли в Організації економічного співробітництва і розвитку, що об'єднує розвинені країни світу в 2009 році. Як виявилося, рослини не тільки милують око і насичують повітря киснем, але і, наприклад, допомагають у вирішенні проблеми так званого ефекту теплового острова — неприродно високої температури в центральних районах великих міст.

При цьому у зелених фасадів є безліч нюансів — від складних систем поливу до необхідності створювати спеціальні служби по догляду за рослинами. Не можна не зважати і на побічні ефекти, такі як колонії комах і гнізда птахів: з точки зору екології це додаткова перевага, але точка зору мешканців таких будинків може різнитися.

Тим не менш популярність "живих" хмарочосів неухильно зростає, і з Європи тренд поступово зміщується в бік Азії. До прикладу, в Нанкіні, колишній столиці Китаю, рівень забруднення повітря регулярно піднімається до максимальної позначки — дихати на вулицях у такі дні небезпечно для здоров'я. А вертикальний ліс хоча б частково розрядить обстановку: очікується, що кущі і дерева, що ростуть на його фасадах, щодня вироблятимуть до 60 кг кисню і поглинатимуть по 25 т вуглекислого газу на рік.

Зелені вежі в Нанкіні — не перший подібний проект Стефано Боері, професора Політехнічного університету Мілана, автора декількох книг і лауреата безлічі професійних премій. Його перший вертикальний ліс вже височить в Мілані: дві вежі Bosco Verticale введені в експлуатацію в жовтні 2014 року. Тоді ж там оселилися Іван Перішич, півзахисник міланського клубу Інтер, Карстен Квіттер, топ-менеджер страхової групи Allianz, а також дизайнери Дієго Дольчині та Гайя Труссарді. Всі вони — люди небідні: вартість квартир у Вертикальному лісі доходить до €15 тис. за кв. м.

Зелені вежі висотою 26 і 18 поверхів — один з найпрестижніших житлових комплексів Мілану. На терасах висоток ростуть 480 великих і 250 дрібних дерев, а також близько 5 тис. кущів — у сумі еквівалент гектара густого лісу. Рослини розміщуються в кубічних контейнерах шириною від 0,5 м до 1,1 м і підібрані так, щоб залишатися зеленими в будь-який час року. Для поливу використовується відфільтрована "сіра вода" — стоки з ванн, раковин і пралень. При цьому для кожної рослини передбачений індивідуальний клапан — щоб гарантувати ідеальну, необхідну саме цьому виду кількість води.

"Будинок для дерев і птахів, населений також людьми",— охарактеризував свій витвір Боері в книзі Вертикальний ліс, опублікованій в грудні 2015 року. Сьогодні італійський містобудівник — один з лідерів "живої архітектури": є й інші подібні проекти.

Французький архітектор Жан Нувель побудував у Сіднеї One Central Park — дві квітучі вежі висотою 84 м і 117 м. Для їхнього створення в команду був запрошений ботанік Патрік Бланк на посаду винахідника особливого типу "зелених стін".

Якщо "зелені фасади" передбачають тераси, на яких дерева і кущі ростуть у контейнерах з землею, то "зелені стіни" — це своєрідний килим, в якому ґрунт взагалі не передбачений. До стіни кріпиться металева рама, на якій встановлюється пластиковий каркас, а на ньому — пластини зі спеціального пористого матеріалу, в якому і проростає насіння,що отримує живильний розчин, який подається по спеціальних трубках: така коротка суть конструкції. Спартанських умов вистачає для виживання 350 різних видів рослин (в основному з тропічного підліску).

Всього на фасадах One Central Park розміщено 23 "зелені стіни" загальною площею 1.200 кв. м. Як і в інших подібних випадках, зелена концепція включає в себе не тільки рослини: у будівлі передбачені низьковуглецева газова електростанція і внутрішня установка по рециркуляції води. Середня вартість квартир — 770 тис. австралійських доларів.

Ще один відомий архітектор, який оживляє фасади,— вʼєтнамський дизайнер Во Тронг Нья. На його рахунку — два десятка готелів, вілл і адміністративних будівель різного ступеня "кущистості". Готель Babylon, готель Atlas, житловий Будинок для дерев — всі вони гарні, але, мабуть, найнезвичайніший проект — дитячий садок Farming-kindergarten в провінції Донгнай.

Один з ранніх проектів, завершений ще в 2013 році, Farming-kindergarten являє собою складної форми будівлю з галявинами для ігор і овочевою фермою на даху. "Це місце, де діти навчаться самі вирощувати для себе їжу",— йдеться в описі проекту. Розумно. Особливо якщо врахувати, що дитячий садок розташований в бідному районі, і призначений для 500 дітей, чиї батьки працюють на взуттєвій фабриці.

А побудований в Парижі за проектом Едуарда Франсуа 16‑поверховий житловий комплекс M6B2 Вежа біорізноманіття покликаний поліпшити екологічну ситуацію не в окремо взятому районі, а в цілому місті: на його поверхах висаджені рослини, які розпорошуватимуть насіння по околицях.

План озеленення поетапний: спочатку по сітках з нержавіючої сталі, що оперізуватимуть стіни будівлі, пустять пагони ліани, потім, через 5-10 років, на балконах, що відокремлені від житлової зони зеленими титановими панелями, виростуть хвойні дерева, а ще через пару десятиліть Вежа біорізноманіття перетвориться на дубовий гай.

До початку 1980‑х щороку з'являлося не більше двох-трьох наукових статей, присвячених технічним особливостям "зелених фасадів". Потім їхня кількість зросла на порядок — на піку інтересу, в 1991-1995 роках, вийшло близько 180 публікацій цієї тематики. Потім увага вченого світу пішла на спад, зате розквітло практичне втілення.

На початку 90‑х на північноамериканському ринку з'явилися модульні гратчасті панелі і тросово-канатні системи, що дозволяють перетворити стіну будинку на вертикальну клумбу. У 2002 році у Швейцарії відкрився MFO-Park — простір, в якому рослини не ростуть на землі, а піднімаються вгору по спеціальних каркасах. А на початку нульових архітектурні бюро світу почали масово розробляти проекти будівель, що включають в себе зелені масиви.

Спочатку рослини виконували естетичну функцію, але поступово зростало розуміння їхньої практичної цінності, як, втім, і складнощів, пов'язаних з використанням живих будматеріалів.

ЗЕЛЕНИЙ ЛЮДЕЙ: Професор Політехнічного університету Мілану Стефано Боері вважається одним з лідерів зеленої архітектури світу — він автор кількох гучних проектів та лауреат багатьох премій

Щоб переконатися, що пориви вітру не вирвуть дерева з терас Bosco Verticale і не скинуть їх на перехожих, рослини перевіряли на міцність під натиском повітря в спеціальній трубі. Коріння виявилося досить міцним, але у цієї їхньої властивості є і зворотний бік: раз на кілька років доведеться підрізати кореневу систему, інакше, розростаючись, коріння буде намагатися "вибратися" з контейнера і з часом зруйнує фасад.

Є й інші нюанси: птахи і комахи, що живуть у вертикальних садах, теоретично можуть потрапити всередину будівлі. А складні системи поливу потребують енерговитрат, дещо послаблюють загальний екологічний ефект. Ну і, нарешті, жодне обговорення зелених фасадів не обходиться без старого жарту: "Якщо лікар може зарити свою помилку в землю, то архітектору залишається лише замаскувати її рослинами".

Прихильники вертикального озеленення запевняють: більшість перелічених проблем можна вирішити, грамотно організувавши обслуговування — вертикальним садам, як і горизонтальним, необхідний садівник. Це підвищує витрати на утримання будівель, але переваги, що надаються їхнім мешканцям, безцінні.

Зелені стіни на балконах і терасах захищають від сонячної радіації і яскравого світла, від вітру і пилу, а також від шуму і різких перепадів температур. Крім того, рослини виділяють кисень і поглинають шкідливі речовини, якими рясніє місто.

Живі фасади можуть допомогти у вирішенні й інших проблем, наприклад нейтралізувати так званий ефект теплового острова. В центрі мегаполісів температура завжди помітно вище порівняно з парками та околицями — на 2-3 градуси Цельсія, а іноді і на 10. Почасти це пов'язано з тим, що асфальт і бетон, накопичуючи за день тепло, потім повертають його в навколишнє середовище. У той час як рослини витратили б цю енергію на транспірацію (випаровування вологи).

Нарешті, споглядання зелених рослин благотворно впливає на емоційний стан городян.

Сьогодні вертикальне озеленення входить в програму розвитку міст у багатьох країнах. Приблизно кожен десятий дах у Німеччині сьогодні покритий рослинами, втім, озеленювати покрівлі тут почали ще в 70‑х роках за підтримки держави.

У Сіетлі у 2007 році було запроваджено вимогу, згідно з якою всі споруджувані об'єкти мають включати 30% рослинного покриття: це можуть бути, за вибором девелопера, дерева, проникні тротуари, зелені дахи або зелені стіни. А влада Відня пропонує субсидії до €2,2 тис. і безкоштовні консультації всім, хто вирішить розбити сад на фасаді чи даху.

А поки одні намагаються виправити вже існуючу забудову, інші мріють про те, щоб створювати зелені міста з нуля. Новий проект в'єтнамського архітектора Во Тронг Нья — Діамантовий лотос, житловий комплекс в Хошиміні. Три 22‑поверхових будівлі будуть з'єднані мостом, на якому розміститься парк, дерева посадять і на кожному з поверхів.

У Шанхаї британське архітектурне бюро Heatherwick Studio планує створити будинок-скелю — будівля у формі скелі, покрита лісом. Швейцарська студія Buchner Bründler Architekten побудувала в місті Ваберн в кантоні Берн вежу-сад: 16‑поверхова будівля обгорнута сіткою, по якій вже почали тягнутися в'юнкі рослини.

Неподалік, в Лозанні, Стефано Боері готується звести ще один вертикальний ліс, на цей раз — хвойний: 100 кедрових дерев, 6 тис. кущів і 18 тис. дрібних рослин покриють стіни 117‑метрової 36‑поверхової Вежі кедрів. Це третій подібний проект Боері після міланського Bosco Verticale і Nanjing Vertical Forest, будівництво якого йде в Нанкіні.

До речі, стосовно Піднебесної у італійського архітектора великі плани. Брак чистого повітря в Китаї давно набув масштабів національної катастрофи, як і проблема перенаселення. Ідею Боері поєднати будівництво нових будівель з можливістю поповнити запаси кисню зустріли з ентузіазмом. Тепер архітектор має намір будувати не вертикальні ліси, а лісові міста — цілі квартали з десятків і сотень будинків з зеленими фасадами.

“Нам запропонували спроектувати місто, в якому буде 100 або 200 будівель різного розміру, вкритих деревами й рослинами,— розповідає Боері.— Ми серйозно працюємо над цим: думаю, будівництво почнеться в цьому році, і до 2020 року ми, можливо, побачимо перше лісове місто в Китаї".