Країни Східної Європи нарощують військовий потенціал, щоб у разі необхідності захиститися від Росії. Російське брязкання зброєю, безумовно, здатне спровокувати конфлікт у регіоні.
«Якщо ви живете в Естонії або Латвії, тобто з РФ під боком, це лякає, – каже Джилл Расселл, викладач факультету оборонних досліджень Королівського коледжу в Лондоні. – І ці країни хочуть бути в змозі захистити себе». Той факт, що пострадянські держави не обмежилися захистом з боку НАТО та США, вирішивши для забезпечення безпеки нарощувати власний військовий потенціал, свідчить про досить багатообіцяюче зрушення в оборонних пріоритетах в одному з регіонів Європи.
«Країни Східної Європи вважають, що їхній головний пріоритет у сфері оборони – стримування все більш войовничої Росії, – говорить Бен Вітлі, почесний науковий співробітник Школи історії при Університеті Східної Англії. – Відповідно, східноєвропейські країни посилюють свої збройні сили для готовності відповісти на ці загрози».
«Чим ближче ти до Росії, тим менше тебе турбує тероризм», – зазначає Расселл.
Останнім часом напруження між Сходом і Заходом у пресі нерідко називають новою Холодною війною. Тим не менш, експерти кажуть, що нарощування військових потенціалів у пострадянських країнах, які Кремль називає своїм «ближнім зарубіжжям», може свідчити про ранні стадії регіональної гонки озброєнь.
«Ближнє зарубіжжя знову стає «гарячою точкою», – говорить Расселл. – Проте сьогодні в цьому процесі немає ідеологічного компонента, як було за часів Радянського Союзу. Росія хоче показати, що вона, як і раніше, є сильною державою. І це звичайнісінька боротьба за території. Сумно, що країни, які опинилися на кордоні, не завжди зацікавлені в тому, щоб бути пішаками в боротьбі сильних держав. Вони хочуть позбавитися від російського домінування».
«Конфлікт на Сході – це, безсумнівно, локалізована дуель, а не нова Холодна війна», – зазначає Вітлі.
Готові до війни
За даними британського аналітичного видання Jane's Information Group, у 2016 році Латвія, Литва і Естонія в сукупності збільшили свої витрати на військову амуніцію з $210 млн до $390 млн. До 2018 року три балтійські країни планують витратити на ці потреби $670 млн. До 2020 оборонний бюджет Балтії повинен скласти $2,1 млрд (для порівняння, у 2005 році це було $930 млн). За даними Jane's Information Group, з 2014 року найбільш швидкозростаючі оборонні бюджети у світі – латвійський і литовський. «Зростання військових витрат у цьому регіоні випереджає всі інші регіони світу», – прокоментував звіт головний аналітик Jane's Information Group Крейг Кеффрі.
«Збільшення витрат на оборону Балтії пов'язано передусім з посиленням конфронтації між Росією і Заходом, яку часто називають «новою Холодною війною», – говорить Алекс Кокчаров, ще один аналітик Jane's Information Group. – За останні 2,5 року політична конфронтація між РФ і Заходом посилилася до такої міри, що перекочувала у військову сферу. І кінця-краю цьому поки не видно».
Польща, ще один член НАТО, з 2006 року збільшила свої військові витрати вдвічі. У 2016 році оборонний бюджет країни склав $9,2 млрд. Військові витрати Польщі росли вісім із десяти останніх років, збільшившись лише у 2015 році на 18%.
Кремль теж не відставав. У 2015 році Москва збільшила військові витрати на 28,6% – це найбільший річний приріст у російському оборонному бюджеті, починаючи з 2002 року.
Зростає не тільки вогнева міць, але й готовність її використовувати, через що дехто побоюється незапланованого інциденту, який може спровокувати більш широкий регіональний конфлікт. «Це і регіональна війна, і щось більше одночасно, – каже Тарік Сиріл Амар, доцент кафедри історії Колумбійського університету. – Це не просто локальний конфлікт. Думаю, він пов'язаний із багатьма масштабними процесами».
«Росія орудує там, де орудувала завжди – у своєму близькому зарубіжжі, – підкреслює Расселл. – Вона хоче відібрати території, які історично були радянськими».
Народна самооборона
Паралельно зі збільшенням оборонних бюджетів у балтійських країнах розрісся добровольчий рух. Це показує, наскільки серйозно політики і громадяни цих країн ставляться до можливості війни з Росією.
У Литві відновився призов на військову службу. Крім того, влада випустила нещодавно посібник з ведення партизанської війни для 3-мільйонного населення.
Естонська армія налічує 6 тисяч солдатів при загальній чисельності населення в 1,3 мільйона. Тим часом, Союз оборони Естонії, добровольче воєнізоване формування, щотижня проводить військові навчання за участю 25,4 тис. добровольців.
Громадяни найрізноманітніших мастей цілі вихідні витрачають на пішохідні переходи через ліси з важкими рюкзаками на плечах, вивчаючи такі військові навички як закладення мін.
Як і в багатьох пострадянських країнах, балтійські країни та Польща мають давню традицію партизанського руху, який боровся і проти нацистів, і проти Червоної армії.
Напруженість у відносинах із Росією налякала також Швецію та Фінляндію, країни, які традиційно уникали вступу в НАТО. Дві скандинавські країни, які за часів Холодної війни вважалися нейтральними, з 2014 року зміцнюють зв'язки з Північноатлантичним альянсом.
«Швеція більше не є частиною якої-небудь буферної зони, – сказав колишній міністр оборони країни Стен Тольгфорс. – Ця ідея застаріла».
Переклад НВ
Повну версію колонки Нолана Петерсона читайте на The Daily Signal. Републікування повної версії тексту заборонено
Більше точок зору тут