«Наш головний друг в Азії». Посол в Токіо розповідає, як Японія продовжує нарощувати допомогу Україні та які у цього перспективи

Зустріч, яка в нас щойно відбулася, стала черговим підтвердженням, що це не так. І в заяві, яка була схвалена, однозначно говориться про те, що ніякі події на Близькому Сході не виключають підтримки України, яка як була, так і залишається абсолютно єдиною в рамках Сімки. І йдеться як про військову допомогу, так і про допомогу по відбудові. Так що результат є. Це черговий крок, який для нас дуже важливий, тому що в рамках Сімки прийнято дотримуватися тих рішень, які приймаються. Я маю на увазі, що це солідні країни. Це не просто так розмови, не просто так заяви. Це позиція, яка буде продовжена конкретними діями.

— Перед тим, як відбулося це обговорення, представниця Німеччини, голова МЗС Анналена Бербок, вона пообіцяла, що напередодні зими захисний щит для України буде обговорюватися і будуть якісь кроки ухвалюватися. Як ви зрозуміли цей вислів захисний щит?

Це у буквальному сенсі йдеться про підсилення ППО? Чи це, можливо, якщо з дипломатичної мови перекладати, то це такий комплекс заходів? Щось відомо про конкретні рішення?

— Знаєте, є певні домовленості, про які ми дізнаємося в той час, коли це буде потрібно. Не будемо давати нашому ворогу завчасно сигналів. Те, що сказала Бербок — це важливо. Тому що ми розуміємо, зараз Сполучені Штати особливо знаходяться в такій складній ситуації. І не тому, що пішла вже передвиборча боротьба, але і тому, що, дійсно, їхні інтереси на Близькому Сході, і ми це знаємо, традиційно надзвичайно серйозні. І вони зараз приділяють велику увагу. Це означає, що Європа має перебрати на себе трохи більше, я б так сказав, відповідальності за те, що відбувається в Україні.

Тому, я думаю, що важливо, що це прозвучало від Німеччини. Ми знаємо їхню обережну позицію по певних аспектах. Але я хочу підкреслити, що на початку цієї ситуації на Близькому Сході, цих страшних подій, складалося враження, що є якесь певне непорозуміння між окремими країнами Сімки. Сьогодні непорозуміння немає. Сьогодні ті, хто хотів і мав можливість, вони відвідали Ізраїль, в тому числі міністр закордонних справ Японії. Вони мали можливість провести переговори з усіма сторонами. Відбулися певні конференції.

І з цього всього є окрема тема, що робити на Близькому Сході, і якою позиції дотримуватися, і є окрема тема, що робити з Україною. Ви почули правильний абсолютний меседж, що будуть вжиті кроки і з точки зору захисту неба, і з точки зору допомоги з інфраструктурою, яка, як ми очікуємо, буде атакована нашим ворогом. І ми маємо готуватися до того, що треба буде вживати кроки оперативні - так, як ми зробили минулого року. Я думаю, що всі готові.

— Здається, позавчора президент України переговорив з прем'єр-міністром Японії. І було повідомлено, що обговорювалася формула миру, також відновлення України.

Якщо в контексті безпекових гарантій говорити, то як ви загалом оцінюєте ці контакти? Наскільки вони міцнішають, наскільки вони тісні зараз? І, можливо, яку роль Японія може відіграти далі у консолідації підтримки України саме в аспекті формули миру?

— Між нашими лідерами України і Японії встановилися дуже відверті і дружні відносини. І це далеко не перша розмова, яка відбулася цього року. Я не можу зараз назвати цифру — їх було багато. І вони досить відверто обговорюють те, що відбувається. Це дуже важливо, тому що в Японії є специфічна ментальність. Вони відчувають реальну щирість, яка виходить з України. І тому їх підтримка ні на йоту не змінилася з початку агресії. Ці опитування громадської думки, і нещодавно були проведені чергові, показують: 77% населення підтримують те, що робить Японія по відношенню до України, і на нашому боці.

Це дуже важливо для уряду японського. І тому все те, про що говорять президент і прем'єр-міністр Японії, потім воно буде трансформовано в реальні кроки. Я скажу, які реальні кроки ми можемо очікувати, і це вже буде найближчим часом. Зараз в парламенті Японії обговорюється бюджет. І в цьому бюджеті буде достатньо серйозна передбачена підтримка України. Мається на увазі наступний рік. Це перше. Друге. Офіційно проголошено, і ми вже почали підготовку до цього: 19 лютого наступного року в Токіо відбудеться двостороння українсько-японська конференція з відбудови України. Ми очікуємо візит прем'єр-міністра України з урядовою делегацією, а також дуже представницьку делегацію українського бізнесу.

Цьому передують контакти між торговими палатами, бізнес-об'єднаннями, між окремими компаніями. І найближчим часом також буде ще один візит в Україну на рівні такому підготовчому до цієї конференції, для того, щоб сформулювати якомога точніше її зміст. І ми дуже сподіваємося, що на цій конференції українські і японські компанії знайдуть одна одну. Ми для цього робимо багато попередньої роботи. Але важливо зустрітися обличчям до обличчя і почати працювати над серйозними проєктами відбудови. Ми б хотіли, і, власне, це відбувається, ви, я думаю, слідкуєте, постійно йдуть новини про те, що японська сторона передає Україні певну техніку, допомагає у відбудові певних об'єктів.

Були нещодавно передані два потужних трансформатори, буде додатково передано таке обладнання. Це потужні речі, це не просто якісь трансформатори. Там один 500 тисяч людей може забезпечити електрикою. Тобто є дуже ретельно пророблена програма допомоги з боку Японії. І вона реалізується, і вона буде реалізована. Також розглядаються інші аспекти. Тому що ті рішення, які приймаються в рамках Сімки стосовно заморожених російських активів, не майте жодного сумніву, що і там є дуже важливе слово Японії.

Вона відіграє ключову роль в МВФ, одну з ключових ролей у Світовому банку, і взагалі в міжнародних фінансових інституціях. Тому всі обговорення відбуваються за участю японських чиновників. Просто є певна традиція така: вони не люблять це рекламувати, і ми цього також не робимо. Вони роблять дуже корисну річ для України. Це знають ті, кому це треба знати. І ця допомога буде продовжуватися. В цьому абсолютно немає ніякого сумніву.

— Ви згадали про цю конференцію з відновлення і про генератори. ...> Якщо говорити про цей форум, цей захід, бізнес-конференцію, можна так її назвати, з відновлення. За вашими спостереженнями, що найбільше цікавить бізнес японський в Україні? І, можливо, програма-максимум цієї інвестиційної конференції яка?

— Насправді інтерес є величезний. Питання в тому, що знову-таки, ми маємо враховувати певну специфіку ментальності та традицій. Поки японські компанії, а я маю на увазі найбільші, міжнародного рівня компанії, які ми всі знаємо (Hitachi, Mitsubishi тощо), вони мають поїхати, подивитися. Поки що вони трохи обережно ставляться до таких можливостей, бо є небезпека, ми це розуміємо. Поки що ми обговорюємо з ними теоретичні напрямки: створення сучасної транспортної інфраструктури, планування міст.

Ми ж з вами знаємо, що російські бандити знищили багато міст, їх треба відбудовувати, питання — як їх відбудовувати. Хтось має планувати такі міста і створювати їх не за старою калькою, а за суперсучасною моделлю, а інакше навіщо всі ці втрати і вся ця війна. Японці краще за всіх у світі мають такий досвід, тому що вони багато разів це робили після Другої світової і після руйнівних землетрусів, і вони готові допомагати.

Те ж стосується і нової енергетичної інфраструктури, приміром, те, що називається малі ядерні модульні реактори, те, що розробляють японські та американські компанії разом. Це стосується і такої інфраструктури як мости, ми прекрасно знаємо, що в нас є Дніпро і є багато мостів, які були знищені під час цього. Японці чи не найкраще у світі вміють будувати такі споруди, які служать потім десятиліттями без усіляких проблем. Ми би дуже хотіли, аби вони звернули на це увагу. Крім того, є аграрний сектор. Якщо японські обладнання, японські технології прийдуть до України, повірте, ми побачимо зовсім іншу якість сільськогосподарської продукції, яку ми можемо виробляти на нашій прекрасній землі.

Розмінування. Всі ці речі ми опрацьовуємо в такому практичному контексті, тобто буквально ми маємо зустрічі з цими компаніями, роз’яснюємо, заохочуємо поїхати, цікавитися, встановлювати онлайн-контакти з українськими партнерами. І це відбувається, тому я думаю, що найближчим часом, до кінця листопада, буде сформовано перелік напрямів, які є пріоритетними, бо їх має визначити уряд України. І після того ми почнемо формування вже тих, ми — я маю на увазі уряд України та уряд Японії, списки учасників, які будуть із двох сторін. А далі ми сподіваємося, що всі наші можуть приїхати, все-таки Японія далеко, але приїхати треба. Треба почати говорити.

Я бачив уже перші результати, в нас було декілька таких заходів, нещодавно була виставка. Наші 11 компаній приїхали, вони мали надзвичайний інтерес, а одна з компаній отримала дуже престижну нагороду. І це вперше ми таке робили. Можете собі уявити, що буде, якщо ми постійно почнемо їздити і розуміти і ринок, і вміти його презентувати. Тому що Японія — дуже специфічний ринок, із ним треба окремо працювати, це не Європа і не Сполучені Штати. Це Азія, це треба враховувати. Але перспективи, я вважаю, є абсолютно серйозні і над цим треба працювати.

— Будемо вірити в те, що 19 лютого, здається, ви анонсували, ця зустріч буде надзвичайно плідною для нас, для українців. Якщо говорити про внутрішні погляди японської влади, уряду, на вашу думку, які виклики від Росії зараз бачить Японія, від російського партнерства з Китаєм?

— В Японії з величезною стурбованістю спостерігають за зближенням, по-перше, Росії та Північної Кореї. Це є пряма реальна небезпека, тому що Північна Корея — це ворог, який стріляє в бік Японії, постійно проводить випробування різного типу ракет. Це дуже велика небезпека, яка існує. Друге — звичайно, це зближення з Китаєм, бо останнім часом в регіоні Азії політика Китаю стала більш настійливою. Не скажу, що це агресія, це неправильно, але те, що вони почали фізично витісняти кораблі Філіппін з Південно-Китайського моря, зі власних вод Філіппін — це є для регіону дуже поганий сигнал.

Росія щойно вийшла з угоди з Японією про спеціальне поводження з ядерними угодами, тому що Росія скидала в море всілякі відходи від своїх ядерних човнів і свого часу Японія була цим дуже стурбована. Була спеціальна угода, яка дозволяла це регулювати. Росія зараз її розірвала, вона взагалі розірвала з Японією все, що тільки могла, і постійно говорить про те, що Японія її ворог через те, що зайняла принципову проукраїнську позицію в війні Росії проти України.

Звичайно, це викликає серйозні зусилля з боку Японії у зміцненні регіональної політики. І знову-таки, якщо ми говоримо про це в більш ширшому масштабі, ніж просто якісь локальні проблеми, то ми розуміємо що вісь протистояння між Китаєм і США, яку, ми всі дуже сподіваємося, вони пом’якшать під час зустрічі в Сан-Франциско вже в листопаді. Але ця вісь означає, що США зараз мають приділяти увагу Європі, бо є агресія проти України, Близькому Сходу, і є ж ще Тайвань, він нікуди не подівся. І в Азії це дуже важлива зона інтересів США.

Для того, аби пом’якшити ситуацію в Азії, мобілізується така специфічна система співпраці, яка цього року, поновився трикутник США, Південна Корея, Японія. Щойно держсекретар Блінкен, який був у Токіо, після того поїхав до Південної Кореї, мені здається, далі він їде до Індії. Такі вояжі високих представників США постійно тут здійснюються, тому що треба зміцнювати позицію в регіоні, яка унеможливить будь-яку ідею щодо можливих агресій хоч із боку Північної Кореї, хоч з боку Росії, хоч Китаю.

Тому все це тут живе своїм дуже активним життям, при тому, як я сказав, те, що відбувається в Україні, всі сприймають саме як безпосереднє, скажу, попередження, крім усього іншого для країн регіону, що може статися, якщо вчасно не зайнятися приборканням можливих агресорів.

— Зараз усі очікують цієї зустрічі Байдена і Сі Цзіньпіна, оцінюють якісь їх перспективи. На ваш погляд, чи змінюється ставлення Китаю до війни в Україні, як ви вважаєте?

— Вибачайте, але я би не хотів це коментувати…

— Добре.

— Для того, аби коментувати Китай, треба бути дуже ретельно зануреним у цю тему. я спостерігаю тільки те, що ми бачимо з Токіо, я бачу, що Китай продовжує займати дуже обережну позицію. Але швидше за все це треба запитувати в моїх колег у Пекіні.

— Хочу запитати про тих українців, які зараз перебувають у Японії. Ми знаємо, дуже велика кількість тікала від війни до Європи, до Штатів. Але є громадяни, які виїхали до Японії. Чи відомо вам, як їм там живеться, які проблеми нагальні, наскільки легко знайти роботу, адаптуватися?

— Звичайно, відомо, ми приділяємо дуже велику увагу і під час регіональних поїздок я обов’язково зустрічаюсь із українцями, з нашими студентами. По всій території, порівняно з Європою, їх не так багато, зараз десь близько двох тисяч українців. Було приблизно 2500, але частина українців повернулася додому. Тому це для Японії колосальна цифра, хто знає цю країну, розуміють, про що я говорю. Вони приймають по п’ять біженців на рік, а тут прийняли 2,5 тисячі українців. Я вам хочу сказати, що ситуація, як мені здається, надзвичайно сприятлива. Українці мають можливість працювати, діти мають можливість навчатися, практично всім їм надано безкоштовне житло.

Є спеціальний фонд, який допомагає українцям фінансово, просто на проживання виділяє кошти. На них розкішно жити не вийде, але якщо ви не платите за квартиру і у вас є державна медична страховка, то цього вистачає на те, щоби прогодуватися. Плюс усі українці мають можливість працювати. Уряд Японії продовжує цю підтримку, вона буде продовжена ще на рік. Але водночас будуть певні зміни, трохи змінено законодавство Японії щодо цих міграційних справ, українцям буде надано можливість отримати інший статус, який закріпить їх правове становище в Японії.

І вже не треба буде жодних гарантій, можна буде просто тим, хто вирішить ще тут залишитися, бо вони розуміють, у нас дуже багато вихідців зі східної України, з Донбасу, там просто людям немає куди повертатися. І якщо вони захочуть залишитись і працювати, матимуть таку можливість. плюс вони всі матимуть можливість вивчати японську мову, бо без неї працевлаштуватися за фахом практично нереально, на підсобних роботах ви можете, в магазинах, але якщо люди хочуть працювати більш фахово, то треба все-таки знати хоча би мову на певному рівні. Але в цілому ситуація, як на мій погляд, є досить стабільною.