Останніми дням увага всього світу прикута до далекої африканської країни – Зімбабве. Там відбуваються дивовижні справи. Місцевий президент Роберт Мугабе, який сидів при владі рекордні 37 років, відсторонений від влади.
Саме цим і викликаний інтерес. Мугабе був зразковим диктатором. Він десятки років правив країною залізною рукою, знищував опозицію, тримав під контролем пресу. Його оточували вірні соратники і друзі, у яких були гроші, влада і популярність. Ні економічні катастрофи, ні соціальна напруженість не могли похитнути режим Мугабе, він здавався непорушним.
І тут – бабах! За одну ніч він перетворився з монументального диктатора на старезного діда, що сидить під домашнім арештом та тремтить від страху. Жодна людина не вийшла на його захист, хоча, за всіма опитуваннями, його підтримували 86% жителів країни.
Влада Мугабе, що роками наводила жах на населення і політичних опонентів, розсипалася, як картковий будиночок. Всі тепер намагаються зрозуміти, як же так вийшло. І чи можна повторити цей досвід і в інших країнах? Я думаю, що історія загибелі режиму Мугабе увійде в підручники для диктаторів і революціонерів.
По-перше, треба відразу сказати: ніякої народної революції проти злого диктатора в Зімбабве не було. Народ там забитий і заляканий, опозиція або лежить в землі, або сидить по тюрмах, або кочує по закордонах. У Зімбабве стався палацовий переворот.
По-друге, спровокував цей переворот сам Мугабе. За довгі десятиліття при владі він уявив себе не царем навіть, а богом, який сам все знає і сам все вирішує. Він спробував призначити собі наступника, не враховуючи думки свого оточення. За це і поплатився – у оточення були свої плани на майбутнє.
По-третє, диктатор повністю відірвався від реальності. Він дійсно повірив, що народ його любить і підтримає, якщо щось піде не так. Мугабе, можливо, навіть і не знав, що на мітинги на його підтримку зганяють студентів і бюджетників. І коли настав час, всі ці люди не вийшли на його захист, а зітхнули з полегшенням. Навколо президента утворився вакуум. Власне, тому весь переворот пройшов гладко і без найменших потрясінь. Військові заарештували кілька людей в оточенні дружини Мугабе, яка претендувала на владу. Її саму відпустили за межі країни, на цьому історія й закінчилася.
З цієї історії можна зробити кілька висновків. Перший і головний – зламати диктаторський режим найпростіше зсередини, силами соратників самого диктатора. На революцію в закритому суспільстві надій мало. Другий – щоб еліти почали діяти, потрібна пряма і явна загроза їх інтересам. У випадку Зімбабве нею стала дружина Мугабе, яку він підштовхував у президенти. Поки соратників диктатора все влаштовує, вони не почухаються. Ну і третій – головним ворогом диктатури є сам диктатор. У якийсь момент він повністю відривається від реальності і починає витворяти різні безумства, погрожуючи інтересам еліти.
Звідси моя порада потенційним революціонерам. Якщо ви хочете когось скинути, треба говорити з членами команди цієї людини, навіть якщо вони самі є запеклими негідниками. Їм треба одночасно загрожувати неприємностями, що надходять від диктатора, і обіцяти різні блага – владу, свободу і гроші.
До речі, не зайвим буде нагадати, що палацовий переворот, на відміну від народної революції, справа досить безпечна і практично безкровна. Якщо навіть в Зімбабве все пройшло абсолютно спокійно, то в якійсь більш розвиненій країні – тим більше.
Єдиний мінус такого сценарію – це повний туман щодо майбутнього. Немає ніякої гарантії, що нова влада буде кращою за стару. У Зімбабве, наприклад, президентом збирається стати колишній кат, генерал, організатор масової різанини Еммерсон Мнангагва на прізвисько "Крокодил". Це явно не найдемократичніша і найліберальніша людина в Зімбабве.
Втім, у палацового перевороту є і плюс: члени команди поваленого диктатора напевно будуть намагатися зберегти економічну та політичну стабільність, щоб самим залишитися на плаву. Крім того, вони намагатимуться не влаштовувати масових страт і віджиму майна – їм треба завоювати прихильність Заходу.
У цьому сенсі приклад Зімбабве буде дуже цікавим. Якщо нова влада там почне проводити ліберальні реформи і відпускати гайки, до межі закручені Мугабе, то ця країна може навіть стати зразком для наслідування для інших. Наприклад, для однієї далекої від Африки і близької до України великої північної країни, де зараз панують приблизно ті ж порядки, що і в сонячному Зімбабве.
Більше світових новин у відеоблозі Івана Яковини:
Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумнистів Діалоги про майбутнє. Детальна програма тут
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени