Під час останньої зустрічі, лідери G7 дискутували в основному з питань торгівлі, клімату та міграції. Але не розглядали одну з найбільш нагальних проблем – економічний розвиток Європи.
Після фінансової кризи 2008 року, європейська економіка перебуває в режимі стагнації, ще більше відставши від США. Ключова проблема полягає в тому, що продуктивність європейських країн практично не зростає. Особливо погані справи у сфері інновацій, де Сполучені Штати сьогодні домінують як ніколи раніше.
Європа може і повинна реформуватися. Відповідальність за цей розвиток лежить у першу чергу на національних урядах, які воліють звинувачувати Європейський Союз, а не проводити реформи самостійно.
Що б не робили для розвитку інновацій, Сполучені Штати все одно залишаються більш інноваційними, ніж Європа. Компанії США молодші. У списку 100 найбільших компаній Європи тільки 13 створені після 1950 року. Для порівняння, у США таких компаній 40. Американці реєструють більше патентів. Лише 6 з 28 країн ЄС подають більше заявок на патенти у Всесвітню організацію інтелектуальної власності, ніж Сполучені Штати. У 2015 році Forbes визначив, що лише 11 з найбільш інноваційних компаній світу розташовані в Європі.
Однак ситуація в Європі не безнадійна. Цей регіон колись був дуже інноваційним і може повернути собі цей статус. За великим рахунком, північні країни – Швеція, Фінляндія, Німеччина, Данія та Нідерланди – цілком непогано себе почувають. Всі вони пережили кризи, викликані їхніми власними слабкостями. Проблемними залишаються країни південної і східної Європи. Тут є як якісні, так і фінансові недоліки.
Інновації вимагають ефективних екосистем, а 20 найкращих перебувають у Сполучених Штатах. Не дивно, що Кремнієва долина Північної Каліфорнії стоїть осібно. Відкрита для інновацій екосистема вимагає безлічі необхідних елементів: елітного університету, достатнього фінансування, ризикового капіталу, розумних прав на власність, доброчесного регулювання, відкритих ринків і простих імміграційних законів.
Найяскравіший недолік Європи – це брак по-справжньому класних університетів. Жоден з двох рейтингів кращих дослідницьких університетів світу, «Times Higher Education Supplement» і «Shanghai List», не включив у топ-25 університети континентальної Європи. У рейтингах домінують американські виші, також посідають досить високі позиції деякі навчальні заклади Великої Британії, особливо Оксфорд і Кембридж. Без власного Стенфорду неможливо створити власну Кремнієву долину.
Домінування держави пригнічує розвиток університетів Європи. Одна з причин успіху британських університетів полягає в тому, що вони володіють достатньою автономією від держави. Професорські зарплати в Європі, як правило, досить обмежені, що стимулює кращих професорів до переїзду в США. Замість того, щоб краще забезпечувати найяскравіших дослідників, держава прагне рівномірно розподіляти свої ресурси. В університетських радах домінують політики, які нав'язують всім свої політичні цілі, такі як регіональна політика, масова освіта та егалітаризм, що перешкоджає формуванню критичної маси елітних досліджень. Гірше того, сама ідея елітарної освіти зазвичай табу.
Європейський союз встановив цілком розумну мету – 3% ВВП на загальне фінансування приватних і державних досліджень і розробок. Але в 2014 році середній показник у Європі становив лише 1,7% ВВП порівняно з 2,8% у Сполучених Штатах. Лише п'ять країн північної Європи зуміли перевищити рівень фінансування США.
Ще одна проблема – нестача венчурного ризикового капіталу. Можна стверджувати, що цей недолік легко усунути шляхом ослаблення регулювання ринків капіталу. 40% всього венчурного капіталу в Європі надходить з державної скарбниці – досить поганий знак, адже уряди, як відомо, не схильні до ризику, а 40% венчурних інвестицій зазнають невдачі.
Всупереч поширеній думці, що передбачає введення Брюсселем маси обтяжливих правил, фрагментарність нормативних актів, як і раніше, викликає серйозне занепокоєння, особливо щодо новітніх розробок, таких як нанотехнології та біотехнології. Більш того, у багатьох країнах Європи існує тенденція забороняти, коли виникають сумніви. Жодна країна ЄС не просунулася у видобутку сланцевого газу. Франція, Чехія і Болгарія категорично забороняли будь-які розробки без ретельного вивчення наукових даних. Uber і Airbnb стикаються з обмеженнями і заборонами у багатьох країнах.
Говорячи про позитивні моменти: останні роками багато європейських країн лібералізували свої імміграційні правила і систему оподаткування заради залучення кваліфікованих фахівців. У 2011 році ЄС представив спеціальну візу для потенційних підприємців. Зараз у 9 країнах ЄС більша частка тих, хто народився за кордоном, ніж США. Такі міста, як Лондон і Берлін, конкурують у наданні привабливого ліберального способу життя. Європейська програма обміну студентами Erasmus зробила ринок освіти більш відкритим. Незважаючи на часті повідомлення про антиміграційні настрої, на практиці Європа стає набагато відкритішою.
Головне економічне досягнення Євросоюзу – єдиний ринок, хоча ця реформа потребує остаточного завершення. Два десятиріччя тому фінська Nokia і шведська Ericsson перемогли американську компанію Motorola на ринку мобільних телефонів, але тепер у цій сфері править iPhone, а її основним конкурентом є Samsung. Колишній прем'єр-міністр Фінляндії Еско Ахо пояснює злети і падіння Nokia специфікою європейського єдиного ринку, не дуже сприятливого для цифрових технологій. Європейці досягли успіху, поки телефони були апаратними, тому що єдиний ринок ЄС забезпечує сприятливі умови для промислових товарів. Однак, сучасні смартфони – це в першу чергу програмне забезпечення, а Євросоюзу все ще не вистачає єдиного цифрового ринку. Глобальними лідерами високих технологій є Apple, Google, Microsoft і Amazon.
Ця відсутність спільного цифрового ринку завдає шкоди розвитку високотехнологічних стартапів, яким доводиться обмежуватися внутрішніми ринками. Формування цифрового ринку є однією з головних цілей нинішньої Європейської комісії, але поки неясно, коли ж це все-таки відбудеться. Те ж стосується і до ринку послуг, який залишається лише частково лібералізованим.
Європа, як і раніше, відстає від США з точки зору продуктивності та інновацій, але європейське самовдоволення згасає, а розуміння необхідності реформ зростає.
Недоліки Європи багатогранні, але їх можна виправити. Європейці все більше усвідомлюють свою відсталість, а обрання в США протекціоністського президента передбачає, що американці можуть втратити свою перевагу. Еммануель Макрон навіть запросив волелюбних американських вчених переїхати до Франції. Але радіти поки ще нічому.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Андерса Аслунда. Републікування повної версії тексту заборонене