Він повідав слухачам, що Пентагон приступив до розроблення нової стратегії ведення військових дій під кодовою назвою «Троянський кінь». Вона полягає не більше не менше, як у намірі супостатів «активно використовувати протестний потенціал "п'ятої колони" для дестабілізації обстановки з одночасним завданням ударів високоточною зброєю по найбільш важливих об'єктах». Втім, на ворожий підступний план – організувати «кольорову революцію» і тут же обстріляти «Томагавками» – у Росії завжди знайдеться дзеркальна відповідь. «Хотів би відзначити, що Російська Федерація готова до запобігання будь-який з цих стратегій. За останні роки військовими вченими спільно з Генеральним штабом розроблено концептуальні підходи щодо нейтралізації агресивних дій ймовірних противників», - запевнив Герасимов. За його словами, основою відповіді РФ є «стратегія активної оборони», яка з урахуванням оборонного характеру російської військової доктрини передбачає проведення комплексу заходів щодо запобіжної нейтралізації загроз безпеці держави.
Якщо це розглядати всерйоз, то слід констатувати: начальник «мозку армії» оперує даними, що мають до дійсності лише непряме відношення. Виступаючи в Брукінзькому інституті в минулому місяці, начальник штабу ВПС США генерал Девід Голдфейн повідомив, що американські стратеги працюють зараз над концепцією, яка передбачає приховане проникнення військовослужбовців США на територію супротивника одночасно по суші, морю і повітрю. Провідна роль у цій стратегії відводиться винищувачам п'ятого покоління F-35, оснащеним високоточною зброєю. «У кінцевому рахунку це мережева війна в режимі реального часу, де не тільки літаки або підводні човни, але сухопутні війська повинні бути невидимками», - пояснив Голдфейн. При цьому, наскільки можна зрозуміти, мова йде про спільну операцію всіх видів збройних сил в стратегічному тилу противника. Поява F-35, за Голдфейном, має бути фактором стримування. Зафіксувавши появу цих літаків поблизу своїх кордонів, потенційний агресор повинен розуміти, що сили сухопутних військ і ВМС США вже перебувають на його території. При цьому нічого про використання «протестного потенціалу» генерал, звичайно ж, не говорив. Це підлеглі Герасимова просто придумали.
І придумали невипадково. Останні років десять російські військові б'ються над нерозв'язною в принципі проблемою: як «легалізувати» можливість застосування збройних сил проти власного народу. В середині 2000-х саме президент Академії військових наук Махмут Гарєєв, відомий унікальною здатністю тримати ніс за вітром, раптом почав міркувати про необхідність знайти військову відповідь на невійськові загрози. Тема отримала розвиток після київського Майдану, анексії Криму і початку секретної війни на Донбасі. Головна фобія Кремля – страх перед так званими «кольоровими революціями» – була приречена знайти військовий вимір. Мало того, що будь-яку спробу народів позбутися авторитарних правителів російські керівники вважають результатом змов, інспірованих західними спецслужбами. "Кольорові" революції все більше набувають форми збройної боротьби, розробляються за правилами військового мистецтва, при цьому задіюються всі наявні інструменти", - констатував у своєму виступі на міжнародній конференції, проведеній російським військовим відомством в 2014 році, міністр оборони Сергій Шойгу.
Спроба оголосити народні повстання новою формою воєнних дій міститься і в останній редакції Воєнної доктрини, що підписана главою держави в кінці 2014 року. Так в розділі «Основні внутрішні військові небезпеки» відзначена «діяльність з інформаційного впливу на населення, насамперед на молодих громадян країни, що має на меті підрив історичних, духовних і патріотичних традицій в області захисту Вітчизни». А описуючи характерні риси сучасних військових конфліктів, автори доктрини вказали: це «комплексне застосування військової сили, політичних, економічних, інформаційних та інших заходів невоєнного характеру, що реалізуються шляхом широкого використання протестного потенціалу населення і сил спеціальних операцій». Останнє особливо примітно. Протестний потенціал населення ставиться на одну дошку з діями військ спеціального призначення ворожої держави. Тобто громадяни, які заявляють, що їм щось не подобається в їх країні, прирівняні до ворожих диверсантів!
Мало цього, Кремль прийняв на озброєння так звану «доктрину Герасимова». Приблизно за рік до української кризи в «Військово-промисловому кур'єрі» була опублікована стаття, заснована на виступі начальника Генерального штабу Валерія Герасимова в тій же Академії військових наук. У ньому він докладно розмірковував про війну нового покоління. Яку, ясна річ, збирається вести не Росія, а підступний Захід. Герасимов писав: «У XXI столітті простежується тенденція стирання відмінностей між станом війни і миру. Війни вже не оголошуються, а, розпочавшись, йдуть не за звичним нам шаблоном. Зросла роль невійськових способів в досягненні політичних і стратегічних цілей, які в ряді випадків за своєю ефективністю значно перевершили силу зброї». Таким чином, грань між війною і миром стирається. Якщо ж врахувати положення Герасимова про те, що «акцент використовуваних методів протиборства зміщується в бік широкого застосування політичних, економічних, інформаційних, гуманітарних та інших невійськових заходів», то сфера застосування секретних та інформаційно-психологічних операцій розширилася до розмірів всієї зовнішньої політики. При цьому Росія тут же стала діяти в Україні методами, які вона приписує Заходу. Що обернулося безпрецедентними зовнішньополітичними провалами. Росію звинувачують сьогодні у втручанні в вибори у США та інших країнах, отруєннях, хакерських атаках. Зрештою, реалізація «доктрини Герасимова» призвела до міжнародної ізоляції Кремля.
І ось зараз відбувається нова спроба пов'язати «військові» й «невійськові» методи. Адже якщо ворог дійшов до того, щоб координувати протестні акції з авіаударами, то Генштабу належить розробити «плани протидії», які, як не крути, обернуться оперативними планами використання військ проти народу на вулицях російських міст. Шойгу наказував розробити ці «плани протидії» ще в 2014-му. Завдання послідовно ставилося спочатку перед Генштабом, потім перед Академією Генштабу, потім перед Академією військових наук. Але справа, схоже, не просувалася. Мабуть, російські офіцери вирішили не брати гріх на душу і намагалися спустити начальницькі ініціативи на гальмах. Не виключено, що зараз знайшли не дуже сором'язливих, тих, хто заради виправдання придумає неіснуючу стратегію «Троянський кінь» ...
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени