Гол Артема Франкова

Головний редактор журналу Футбол — про своїх футбольних кумирів і головне спортивне захоплення

 

Футбол я любив з дитинства. Почуття це батько прищепив мені, ми разом дивилися по телевізору футбол і хокей. Паралельно я займався шахами, в результаті дотренувавшись і догравшись до кандидата в майстри.

Потім був чемпіонат світу 1978 року, енергійно представлений на ТБ, і походи на матчі команди Харківського авіаційного інституту. Остання виступала в першості Харкова, а я жив у бабусі з дідусем неподалік від інститутської галявини.

Мій перший вихід на вищоліговий футбол: матч Металіст—Шахтар 1:0, 1983 рік. А після бойового виступу Металіста в Кубку кубків-1989/90 я надовго розпрощався з трибунами, повернувшись на них лише в Києві в 1997‑му, під час переможного товариського матчу Динамо з московським Торпедо. А потім я став головним редактором тижневика Футбол і став бувати на трибунах значно частіше.

Правда, сам ніколи не грав у футбол професійно: тільки у дворі, а потім — завжди і всюди. Для мене рідний — спорткомплекс ВІРТА [Військової інженерної радіотехнічної академії] ім. Говорова в Харкові, де я провів декілька років у спілкуванні з неймовірними людьми на зразок великого стрибуна з жердиною Геннадія Блізнєцова. В основному я стояв на воротах. Прекрасно пам'ятаю, як у мене ледь щелепа не вилетіла, коли вдарив по м'ячу ветеран Металіста Юрій Цимбалюк і влучив у мене.

А коли я вже став слухачем академії, ми приїжджали в зал о сьомій ранку, щоб зіграти в футбол — я завжди був гравець убогий, але старанний. А вже о 08:45 ми стояли на шикуванні.

1. Хто з футболістів вразив вас найбільше?

Карл-Хайнц Румменігге. Перед ним я схиляюся з часів чемпіонату світу-1982, котрий майбутній президент Баварії відіграв з травмою, але вийшов у великому півфіналі з Францією і почав камбек, забивши другий м'яч.

2. Назвіть найкращу гру, яку ви бачили в своєму житті.

Однозначно ФРН—Франція, 3:3, 1982 рік. Неймовірно драматичний півфінал Мундіалю. Спочатку Франція повела 3:1, але вихід травмованого Румменігге змінив все. Ще до кінця першого екстра-тайму західні німці скоротили розрив у рахунку, а в другому таймі Клаус Фішер зрівняв рахунок. Серія одинадцятиметрових теж була на рідкість непередбачуваною.

3. Назвіть гру української збірної, яка справила на вас незабутнє враження.

Росія—Україна, 1999 рік, Москва. Грали ми так собі, але коли на 75-й хвилині Валерій Карпін з рикошету відкрив рахунок, я почав молити небо і пообіцяв охреститися, якщо ми зрівняємо рахунок. Потім була та сама божевільна "філімонка", удар Андрія Шевченка зі штрафного. І рахунок став 1:1. Звісно, я виконав обіцянку!

4. Чим сильна наша збірна і чого їй не вистачає?

Гравців не вистачає. Але збірна сильна тим, що у нас ще залишилися якісні футболісти. Місцями зустрічається талановита молодь. І є тренер, який не боїться їй довіряти.

5. Чи варто українській збірній їхати в Росію на чемпіонат світу?

Відповідь можна отримати тільки після проходження відбору, шляхом ретельного зважування всіх аргументів. Є і за, якщо комусь це невідомо. Але я б не хотів зараз вдаватися в цю дискусію.

Артем Франков народився в 1970 році в Харкові. Закінчив Харківський держуніверситет і Харківську військову інженерну радіотехнічну академію ППО імені Леоніда Говорова. Працював заступником головного редактора газети Теленеделя. З 1997‑го — головний редактор журналу Футбол. Член виконкому ФФУ.