Коли моєму малюкові було півтора року, і поєднання материнства з роботою було складним щоденним завданням, життя раптом несподівано налагодилося. Я вчасно відвідувала лікарів, не відсуваючи візит на безрік, водила дитину в басейн посеред тижня, проводила більше часу з чоловіком, менше втомлювалася і менше хворіла.
Причому якихось кардинальних змін не відбулося, мені лише дозволили два дні на місяць працювати вдома. І моя ситуація в цілому скромна, порівняно з більшістю друзів і знайомих.
Наприклад, аналітики Людмила і Клей, батьки двох дітей 7 і 2 років. В обох – вільний графік роботи. Людмила після народження другої дитини працює два дні на тиждень з дому. «Усе будується на довірі – головне, щоб робота була зроблена», – каже вона. Іммігрантка з України, Люда розповідає, що, з її досвіду, американські менеджери більше довіряють своїм працівникам: "В Україні звичайна річ запитати у свого підлеглого "А чим ти в даний момент займаєшся?".
Ольга – фінансовий аналітик у Світовому банку і мати шестирічної дівчинки. Працює по проектній системі, і сама вирішує, скільки, коли і де: вдома чи в офісі. Ольгу надихає досвід її керівниці. Їй, матері-одиначці з двома дітьми, яка працює два дні на тиждень вдома, вдалося побудувати непогану кар'єру в престижній міжнародній організації.
На щастя, з кожним роком усе більше функцій можна виконувати поза офісомАбо моя сусідка Мегумі, у якої двоє малюків. Мегумі працює чотири дні на тиждень, причому два з них – вдома. І вона не шкарпетки на продаж в'яже. Вона – державний юрист високого рангу. Мегумі запевняє, що її гнучкий графік роботи абсолютно не заважає зростанню її кар'єри. Головне – щоб добре готувала судові справи.
Ще одна моя сусідка народила вже третю дівчинку, весь час працюючи з дому у великій корпорації.
Різноманітні комбінації роботи вдома, гнучкого графіка і скороченого робочого тижня в США називаються «флекс». Журнал «Підприємець» вважає флекс одним з основних трендів останнього часу, особливо серед офісних працівників. Консультанти з бізнесу радять керівникам не стояти на шляху прогресу. Флекс - потрібний, можливий і вигідний.
У середині 90-х американці усвідомили, що традиційна система, коли працівники проводять в офісі 8 годин з 9-ї ранку до 5-ї або 6-ї вечора, застаріла. Вона дорого обходиться як в особистому плані (батьки не бачать дітей), так і на виробництві (лікарняні, відгули, плинність кадрів). На той момент, жінки, зокрема і з дітьми, вже повноцінно влилися в робочу силу, і забирати дітей зі школи, відвозити людей похилого віку до лікаря і виконувати інші сімейні обов'язки, які лягали, переважно, на плечі представниць прекрасної статі, стало важко.
До того ж, у США існують ще й певні демографічні передумови. Якщо друге покоління поспіль заводить дітей пізно, то створюється ситуація, коли у тебе – зеніт кар'єри (35-50 років), а на тобі – діти, часто зовсім маленькі, а ще й старі батьки, яким потрібний медичний догляд. Таких людей називають «покоління-сендвіч» і їм доводиться дуже несолодко.
Але навіть невеликі поблажки можуть істотно полегшити життя сім'ї. Якщо діти в садочку, традиційний графік – це стрес для батьків. Його можна полегшити, якщо батьки «розведуть» свої робочі години, наприклад, тато вранці відвозить дитину в садочок і приїжджає на роботу до 10-тої, а мама, навпаки, почавши робочий день о 7.30, вже після четвертої забирає малюка з дитячого садочка. Батьки відпрацьовують ті ж вісім годин, але і стресу менше, а ввечері є час і для приготування їжі, і для дитини. За такою схемою, наприклад, у нашому садочку жили більшість батьків – ранкова зміна була практично не знайома з вечірньою.
Флекс, який перший час був уділом виключно матерів і сигналізував про відмову від кар'єрних амбіцій, повільно і насилу, але стає мейнстрімом у США. У когось є старі батьки, за якими потрібен догляд, хтось паралельно вчиться, хтось читає лекції, хтось готується до марафону, у когось сім'я в іншому штаті. Причин, чому комусь вигідно працювати з дому, приїжджати на роботу ні світ ні зоря або працювати по 10-12 годин на день, але 4 дні на тиждень – безліч.
На щастя, з кожним роком все більше функцій можна виконувати поза офісом. Десять років тому монтаж відеосюжету вимагав масивної апаратури студії нелінійного монтажу. Сьогодні це можна зробити на лептопі у вагоні поїзда. А системи безпечного відеозв'язку дають можливість працювати на відстані агентам з продажу, лікарям-консультантам, юристам і представникам багатьох інших професій.
І існуючі у менеджерів і власників бізнесу на перших етапах страхи або виявляються необґрунтованими, або знаходяться способи їх усунути. Ось кілька з них:
«Якщо всі будуть працювати, де і коли попало, то, як проводити наради, тренінги та зустрічі?»
У багатьох організаціях, де існує необхідність регулярних зустрічей, запроваджуються так звані «основні години» - як правило, з 10-ї до 3-ї, під час яких усі працівники повинні бути в офісі.
«Якщо я дозволю працювати з дому відповідальному Джиму, то доведеться дозволяти і недбалому Джеку».
Флекс – це привілей, а не право, і надається на індивідуальній основі. До речі, на держслужбі флекс, навпаки, дає додаткові важелі влади керівникам. Кричати «Звільню!» тут не заведено, а от відмовити в можливості приходити і йти на годину пізніше – цілком реальна загроза.
«Якщо весь час сидіти вдома, то можна оскаженіти».
Мало хто хоче працювати з дому весь час – зазвичай, 1-2 дні на тиждень. А ті, чий офіс розташований в іншому штаті або країні, можуть орендувати для себе робочий стіл у загальному офісі, де працюють такі ж «одинаки». Та й ті, хто весь час працює з дому, за моїми спостереженнями, не звіріють. Є сім'я, друзі, спілкування по телефону та Інтернету.
«Яка ж це робота, якщо вдома – маленькі діти!»
З маленькими дітьми вдома працюють переважно ті, у кого свій бізнес. У компаніях, що надають право працювати віддалено, часто вимагають підписати контракт, у якому обумовлюється, що за дітьми доглядає хтось інший.
І найголовніше: «А чи будуть працівники старанно трудитися, якщо за ними не стежити?»
Численні дослідження доводять, що будуть і ще як. Британські дослідники стверджують, що ті, кому дають можливість працювати з дому або за скороченим графіком, працюють набагато інтенсивніше, але при цьому відчувають менший стрес і більшу лояльність до компанії. Вони це пояснюють «Золотим правилом» - люди відповідають добром на добро.
А фахівці, які дослідили 24 з половиною тисячі співробітників фірми IBM у 75 країнах світу, виявили, що ті, хто працює за жорстким графіком, починають обтяжуватися своїми обов'язками вже після 38 годин на тиждень. Зате ті, хто може сам формувати свій графік і вирішувати, де працювати, витримують навантаження в 57 годин на тиждень.
Згідно з міжнародним дослідженням, проведеним консалтинговою агенцією «Towers Watson», 41% опитаних вважають, що ті, хто працює з дому, настільки ж продуктивні, як і їх офісні колеги, а 47% вірять, що ті перевершують їх за результатами.
Окрім прямої переваги – збільшення якості та кількості роботи – роботодавці отримують ще й додаткові дивіденди. Зменшується плинність кадрів (при зручному графіку роботи в іншу компанію заради 10%-ї надбавки до зарплати переходити не будеш – сім'я дорожче), витрати на електроенергію, виплату лікарняних, а часто і оренду офісних приміщень. До того ж розведені по часу графіки корисні для компаній, що працюють з міжнародними клієнтами, – і о 7-й ранку хтось є в офісі, і о 9-й вечора.
Проте, флекс у США тільки набирає обертів. Майже 90% американців, згідно з даними дослідницької компанії Strategy One, вважають проблематичним балансування роботи та інших обов'язків, а 60% матерів, згідно з іншим дослідженням, хотіли б, але не можуть отримати можливість працювати за зручним для них графіком.
Всі ці переваги стосуються здебільшого середнього і вищого класу, працівників розумової праці, особливо державних чиновників. У сферах транспорту і обслуговування, в середньому і малому бізнесі, де працевлаштована найбільша кількість людей без вищої освіти, відбувається зворотний процес: у людей стає все менше контролю над власним графіком. Працівників можуть відправити додому – без зарплати – якщо бізнес сповільнився, або зажадати прийти в суботу, якщо він активізувався. Це вже такий флекс навпаки, що ставить працюючих батьків у неможливі умови, а ступінь контролю над власним графіком перетворюється в додаткову сферу (крім зарплатної, медичного обслуговування та освіти), де зростає розрив між, умовно кажучи, бідними і багатими.
Колонку раніше було надруковано в «Жіночому журналі для тих, хто хоче жити щасливо»