1. Якби вибори парламенту відбулися за планом, Кабмін ми б в кращому випадку отримали до листопада. А його програму дій — на початку року.
2. Рейтинг Зеленського вже б просів, коаліція була б зліплена з того, що зліпити не можна. З усіма наслідками, що випливають.
3. Кабмін був би квотний. Цій партії — це міністерство, тій —
4. Прізвище прем'єра або спікера було б для українців великим сюрпризом. Цілком можливо, неприємним.
5. Якість програми Кабміну на 5 років була б не краща за туалетний папір. Все одно не виконувалася б.
6. Згоди в Раді, Кабміні, діях АП було б не більше ніж в каденцію Ющенка — за, повторюся, сюрпризу в особі прем'єра і спікера.
7. Для зовнішніх партнерів така країна точно не виглядала б договороздатною.
8. Наближення світової кризи в такій системі управління зробило б українцям і Україні дуже боляче.
9. Так, 2020 рік країна жила б не за бюджетом, зверстаним новою владою з урахуванням необхідних реформ, а по-старому — з безліччю «хотілок» в нього включених. Тобто 2020 рік реформ би не показав.
Але тепер у нас є шанс:
— Мати злагоджені командні дії Кабміну, АП, ВРУ, що важливо в кризовий період.
— Мати Кабмін і його програму задовго до затвердження річних інвестиційних програм міжнародних інвесторів. Ми ще можемо потрапити в центр їх уваги.
— Виключити конфлікти, суперечки та популізм у гонитві за політичними балами при непопулярних реформах.
Є, звичайно, шанс і «налажати», але такий шанс був би і в іншому сценарії, де шансу швидко ефективно провести реформи не було зовсім.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ