Гламурний лісоруб

Компактний хетчбек Volvo V40 CC виглядає по-шведськи скромно, хоча має повний привід, потужний мотор і міг би позмагатися в керованості з німцями. І ціна у шведа нескромна

 

Андрій Смирнов

 

 

Volvo V40 Cross Country (СС) схожий на лісорубів з рекламних роликів: вони зовні брутальні та дикі, але бруд на їхніх могутніх плечах нанесений акуратними мазками, а пишні бороди покладені волосок до волоска. Ось і V40 CC такий: він добре "накачаний" декоративним позашляховим обвісом — але по суті все одно залишається акуратним міським автомобілем, для якого весь офф-роуд — це штурм невисоких брівок. Але в цьому хетчбеку є і серйозна начинка: повний привід, досить непоганий турбомотор, 8‑ступінчаста автоматична коробка.

Наскільки V40 CC здатний бути позашляховим та чи хороший він у місті? НВ кілька днів з'ясовувало це. Підсумок — у кількох пунктах.

 

1 Динамічний і різкий.

Тих 7,4 секунд, які Volvo V40 CC витрачає на розгін до 100 км/год, цілком достатньо, щоб назвати цей хетчбек динамічним і навіть різким. Хоча за відчуттями це спокійна машина, а не провокатор.

Двигун тут дизельний, турбований, 2‑літровий — у нього хороша тяга і великий діапазон максимального крутного моменту (1,5–4 тис. об./хв.).

Автоматична коробка в основному працює без провалів і плавно — є лише деяка "підривність" при пориві водія різко рушити з місця або швидко додати з малих швидкостей. Паз важеля перемикання передач автомата прямий, що незручно. Є підкермові пелюстки.

Кермо у V40 CC несподівано гостре: всього 2,5 оберти від упору до упору. Тому маневрувати хочеться різко. Заважає лише те, що зусилля на кермі в'язке, рівномірно розмазане по всьому діапазону його обертання.

Гальма тугі — в ідеалі їм би бути гострішими.

Підвіска (незалежна) тут працює в європейському стилі — щільно, пружно. Машина злегка "козлить" на великих нерівностях, але при цьому навіть битий асфальт відпрацьовує менш болісно, ніж це роблять седани і хетчбеки від VW.

   

2 Повне зібрання безпеки.

Volvo вже давно розучилися робити автомобілі лише з парою передніх подушок безпеки і з єдиною ABS в якості активного рятувальника водія. Тому і V40 СС ущерть нашпигований різними системами і асистентами з приставкою safety, хоча це ще і не максимум за вольвовськими мірками. Але і в такому вигляді хетчбек справив би фурор серед деяких азіатських виробників.

Спектр асистентів у V40 СС починається з протиалергенного фільтра двозонного клімат-контролю і закінчується подушкою безпеки для пішохода (допомагає мінімізувати травму при наїзді).

 

3 Грізний, але не позашляховий.

Повний привід у V40 CC — автоматичний. Тобто жорстких блокувань немає, впливати на його роботу неможливо, а він допомагає не стільки підкорювати бездоріжжя, скільки стійко маневрувати на асфальті.

Пластиковий позашляховий обвіс по низу кузова вбереже радше від дрібних подряпин у місті, ніж від каменів і чогось схожого поза шляхами. У автомобіля є і пластиковий захист днища — це теж бонус для швидкості, а не для офф-роуда: площа захисту велика, але під нею — лише 140 мм дорожнього просвіту. Добре, що саме днище рівне, і навіть випускна система "утоплена".

4 Відлуння минулого.

Інтер'єр V40 СС хоч і якісно зібраний, але видає той злегка прихований оновленою оптикою факт, що самій моделі вже пішов п'ятий рік. Всередині на це вказує насамперед центральна консоль: звичайний (а не сенсорний) 7‑дюймовий монітор у центрі, безкінечний розсип кнопок на так званій "летючій" (за нею є вільний простір) консолі — цей стиль від Volvo вже минає. У ньому є дещо зручне, але дещо напружує.

Наявне динамічне промальовування траєкторії на відео з камери заднього виду. Є пристойний звук аудіосистеми. Ще — максимально істеричний парктронік. А от навігація відсутня, її потрібно завантажувати окремо.

Зате передні крісла хороші, хоча електроприводи налаштувань має тільки водійське сидіння.

Підлокітник по центру регулюється винятково по вильоту. Під ним — глибокий бокс (всередині — розетка і USB-порт). Розетка є і біля підстаканників.

Ящик рукавички глибокий. У передніх дверях — кишені пристойного розміру.

 
  

5 Ззаду тісно.

У другому ряду рослій людині потрібно шукати позу, щоб зручно розмістити коліна і розпрямити шию. Добре хоч всі двері в машині відкриваються широко — принаймні, вхід-вихід нормальний. Сам по собі диван непоганий, але лише для людей середнього зросту.

Набір зручностей ззаду скромний: підстаканники і невеликі ємності, а також відкидний підлокітник.

Спинки заднього дивана складаються роздільно, на один рівень зі спеціальною полицею-фальшпідлогою багажника.

Сам вантажний відсік неглибокий, але речі в ньому розміщувати зручно. Тому що є вже згадана полиця, а під нею — органайзер, що виймається. І вже під ними заховані інструменти і докатка.

 

6 Економний, але в міру.

У місті V40СС спалює близько 11 л на 100 км, на трасі мінімум — це 6,8 л (але це при крейсерській швидкості в 100 км/ч).

 

7 Висновок.

V40 СС доладно скроєний, досить швидкий і безпечний. Якби при цьому швед був би ще й і доступним, то ціни б йому не було. А так ціна є, і висока. Тому цей повнопривідний хетчбек вступає в конкуренцію з сонмом більш дешевих і просторих кросоверів класичного типу. Результат цього протистояння для Volvo навряд чи буде позитивний.