Моя країна Франція

Провінційний Грасс, трохи сонний і цілком доброзичливий, виявився парфюмерною столицею Франції з 40 профільними фабриками і до того ж — вегетаріанським раєм

.

.

Яна Панюшкіна,
журналіст і редактор
порталу beautyhub.com.ua,
побувала в Грассі
з професійного інтересу

.

Для професіоналів парфюмерної галузі прованське містечко Грасс — все одно що Кремнієва долина для програмістів. Він виник у XII столітті, чотири століття потому тут почали виробляти надушені рукавички, а потім вирішили випускати парфуми, але вже без рукавичок. Починаючи з XVII століття Грасс стає не просто парфюмерним центром, а самою парфюмерією, втіленою в одному місті.

Всього в Грассі і його околицях зосереджені 40 парфюмерних виробництв, але для відвідування відкриті три: Fragonard, Galimard і Molinard. З них Molinard — найбільш креативний і фотогенічний, а Galimard — найбільш туристичний, сюди приїжджають автобусами, щоб зробити власний аромат на пам'ять.

Не дивно, що саме в Грасс Патрік Зюскінд помістив дію роману Парфумер. А Коко Шанель наполягла на тому, щоб у найвідоміших її парфумах Chanel №5 були ноти жасмину і троянди, зібраних саме тут. Зараз, коли жасмин можна купити набагато дешевше в Індії чи Єгипті, грасська квітка вважається найдорожчим компонентом.

Втім, професійні парфумери, яких у Франції називають носи, ніколи і нізащо не сплутають жасмин з Грасса з яким‑небудь іншим. Він і справді пахне по‑особливому.

Крім жасмину, місто славиться лавандою і незвичайною трояндою сентифолією з величезною кількістю пелюсток — їхні плантації оточують місто.

Головна точка на карті Грасса — Міжнародний музей парфюмерії. Тут ви дізнаєтеся про історію духів все: від складу пахощів, якими користувалася єгипетська цариця Клеопатра, до того, як тепер синтезують високотехнологічні штучні молекули для духів. У музеї зберігається найбільше у світі зібрання флакончиків для пахощів: шумери, фінікійці, єгиптяни, римляни, середньовічна Європа і арабський світ, Ренесанс, епоха Просвітництва, сучасність.

Хоча не можна сказати, що Грасс це тільки парфюмерія. Загалом, тут є все, чого душа забажає. Хіба що немає моря. Наприклад, любителі старожитностей, як правило, відправляються в головний собор міста Нотр-Дам-дю-Пюї XII століття, у якому зберігаються мощі ранньохристиянського святого Гонората, єпископа Арля, що поклав початок християнізації Провансу.

Грасс називають одним з кращих місць, щоб спробувати провансальську кухню. А вона ідеальна для тих, хто не їсть м'ясо.

Наприклад, чого лише вартий суп пісту, зварений з овочів і бобів, заправлений соусом з базиліка, часнику й оливкової олії. Основною стравою вважається рататуй з тушкованих баклажанів, цибулі, кабачків, помідорів і перцю з оливковою олією і часником. А ще саме тут варто спробувати салат нісуаз із зелених бобів, томатів, салату-латуку, чорних оливок, яєць і анчоусів — ідеальний варіант для тих, хто не виключив з меню рибу і яйця. Все це неодмінно буде рясно приправлено фенхелем, розмарином, кмином та іншими дикими травами.

Запивають цей вибух смаку прованським рожевим вином з місцевих господарств, в якому чітко відчутні квіткові ноти. На десерт можна замовити трав'яний чай та млинці з домашнім шоколадом або лимонний пиріг.

В околицях міста знаходиться ресторан La Bastide Saint Antoine, який має дві зірки Мішлен. Обід тут можуть накрити як всередині витонченої будівлі XVIII століття, так і на буквально потонулій у квітах терасі. Кухар Жак Шибо готує вегетаріанську високу кухню, наприклад, спаржу в анісовій і оливковій олії або диню з помідорами.

Втім, незважаючи на новації, Грасс — типове прованське місто з колоритними місцевими жителями, незмінно гостинними і доброзичливими. І живуть вони в своєму особливому, розміреному і провінційному темпі.