Формула краси

Журналісти НВ Христина Бердинських та Анжела Величко, подорожуючи Норвегією, віднайшли формулу краси. Вона полягає у священному ставленні до природи: просто дбай та спостерігай

Христина Бердинських

З Осло до Бергену, найбільшого міста західної частини країни, можна дістатися лише за 55 хвилин літаком. Це швидко і зручно, але не дуже цікаво. Я раджу витратити набагато більше часу на поїздку за цим маршрутом та обрати інший вид транспорту. Потрібно зробити кілька пересадок: з потягу в потяг, потім — на пором, з порома — на автобус, з автобуса — знову на потяг.

У нашому вагоні, на щастя, було мало людей: лише одна пара туристів. Листопад — нетуристичний місяць. У потязі є WiFi, з собою книга. 4,5 години в дорозі у будь-якому випадку промайнуть непомітно. Але дуже швидко розумієш, що інтернет, сон або книгу варто притримати для іншого напрямку.

За вікном — дзеркальні озера і сонце. Потім все частіше з’являються смуги туману над зеленою травою, хмари й хмари, а далі виникає несподіваний перехід в глибоку зиму, замети і льодовикові поверхні. Для мене це, безумовно, найкрасивіший залізничний маршрут в Європі. Перед очима лише гори, небо та вода.

Перший пункт, де має відбутися пересадка на інший потяг,— це Мюрдаль. Він знаходиться на висоті 865 м над рівнем моря. Звідси починається Фломська залізниця. Напрямок Мюрдаль—Флом — популярний туристичний маршрут. Із засніженої зими ти знову потрапляєш в золоту осінь. Високогірною та звивистою залізницею їхати всього 20 км. Але поїздка зай­має близько години. За цей час я проїхала крізь 20 тунелів і побачила безліч водоспадів. Біля одного з них, Кьосфоссену, потяг робить 5‑хвилинну зупинку. Цього достатньо, щоб встигнути вийти з вагона і помилуватися потужним потоком води.

Чесно кажучи, маршрут Осло—Мюрдаль більше вразив мене навколишніми пейзажами і атмосферою, ніж знаменитий Фломський маршрут. Під час поїздки Фломською залізницею мені не давала спокою одна думка: як це можливо, що висота й гори не створили жодних перешкод для норвезьких будівельників та інженерів? Адже це залізниця з найбільшою крутизною підйому в світі. До того ж з вікна потягу можна побачити високоякісні велосипедні доріжки — такі ж звивисті, як і весь цей гірський маршрут.

Нарешті потяг прибуває до Флома, і тут я раджу зробити годинну перерву до 15:00, перш ніж відправитися далі. Тому що далі можна буде побачити те, що затьмарить всі враження від двох попередніх залізничних маршрутів. Попереду — чарівний світ фіордів.

Фіорди — найголовніша природна пам’ятка Норвегії. Вузькі морські затоки сформувалися ще за часів льодовикових періодів і оточені високими скелями. Розглянути фіорди можна з порому, який відпливає з Флома в село Гудванген. Це дві години шляху посеред фантастично прекрасних фіордів.

Перебуваючи на палубі порома, я весь час розмірковувала: як описати цю космічну атмосферу? Скелі, водойми, туман, снігові вершини, промені сонця, що рвуться крізь хмари, вітер і косий дощ. Ідеальне місце для зйомок фентезі.

До речі, нещодавно норвезька преса писала, що голлівудській зірці Тому Крузу, який знімається в стрічці Місія нездійсненна-6, в Норвегії не пощастило з погодою: через густий туман довелося перенести зйомки фільму на інший день.

З Флома пором виїжджає ще засвітла, а прибуває в Гудванген вже в темряві. Вода, небо і гори в якусь мить стають єдиним цілим,  і дуже важко зрозуміти, де ж горизонт. Напевно, в цьому і полягає неповторна магія світу фіордів.

З Гудвангена йде автобус до Восса — містечка, що знаходиться неподалік від Бергена. Восс-Берген — це ще трохи більше години в дорозі, знову потягом. Маршрут з Осло до Бергена нескладний. Всі пересадки і час відправлень пов’язані. У кінцеву точку, Берген, прибуваєш до 20:00. Але ось уже близьке знайомство з цим прекрасним містом, яке було столицею Норвегії до 1299 року, раджу починати наступного дня. Берген — це також норвезьке диво.

Анжела Величко

Норвежці здатні вражати. Наприклад, дивовижне футбольне поле стадіону Idrettslag у невеличкому рибацькому селищі Геннінгсвер, що розкинулося на двох невеликих островах архіпелагу Лофотен. Тут живуть близько 500 чоловік. Але й вони можуть зібрати боєздатну команду, а то й дві. Стадіон побудований для любительського футболу. Професійні клуби тут не грають. Але рівень покриття та інфраструктура — на заздрість багатьом аренам Європи. Не будемо вказувати пальцем, яким саме. Стадіон, що знаходиться за Полярним колом, не має трибун та навіть огорожі. Певно, чимало м’ячів, що залетіли під час гри за бокову лінію, упливло в океан.

Взагалі на всіх Лофотенських островах проживає близько 24 тис. людей. Туристів кожного року тут значно більше. Особливо ці місця полюбляють митці — художники, фотографи. Дивлячись ось на цю світлину, легко зрозуміти чому. Окрім скель та, як висловився про ці острови посол Норвегії в Україні Уле Тер’є Хорпестад, “фантастичних пейзажів дикої, неприборканої природи, величних гір та фіордів”, це ще й лялькові рибальські хатинки, традиційна скандинавська мала архітектура. Наприклад така, як відомий 25‑метровий маяк, що був збудований тут на початку XX століття.

Осло — сучасне, сонячне місто, здатне поєднати непоєднуване: будівлі зі скла та бетону і домівки з каменя та дерева. Столиця Норвегії багата на музеї на будь-який смак. Щоправда, в Музеї кораблів вікінгів лише два човна та пара саней, але то справжні, тисячолітньої давнини судна, а не пізній муляж. Кон-Тікі — ще один історичний музей, який має чимало експонатів. Тому, хто в кожному місті шукає приклади традиційного образотворчого мистецтва, Осло дарує знайомство з Едвардом Мунком. У Національній галереї знаходиться найвідоміша його картина — Крик. Норвезький художник намалював чотири варіанти Крику. Одна з найвідоміших картин знаходиться у Національній галереї. Дві — в Музеї Мунка. Четвертий Крик Мунка належить приватній особі, і ця робота входить до числа найдорожчих картин світу — близько $ 120 млн.

Між полотнами Мунка у Національній галереї “загубилися” картини Пабло Пікассо, Клода Моне, Вінсента Ван Гога, Анрі Матісса. Галерея працює до 16:00. Власне, як і Музей Мунка.

Увечері, після насиченого дня, раджу сходити до Парку скульп­тур Вігеланда (відчинено до півночі). Для мене як шанувальника театру пунктом № 1 був огляд унікальної споруди нової опери. Театр розташовано на березі Осло-фіорда, недалеко від вокзалу. Мрії здійснюються. Я не лише побачила, а й спромоглася побувати всередині та подивитися балет, що був поставлений на одній з найкращих технічно обладнаних сцен планети. Буфет пропонує легкий алкоголь. Під час антракту норвежці п’ють вино. Келих ординарного білого — приблизно € 10.

Побачивши фіорди наживо, сміливо можу сказати, що жоден путівник не здатен передати їхню красу. Отже, якщо ви приїхали до Норвегії хоча б на два дні, один з них відведіть під подорож на човні. Жодна з країн світу не має такої кількості фіордів, як Норвегія. Фіорди сформувалися тут у результаті танення льодовиків, коли під тиском води в скелях утворилися довгі затоки. Два фіорди — Гейрангерфіорд і Нерьой-фіорд — входять до списку Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО. Один з найпопулярніших серед туристів — найдовший норвезький фіорд Согне-фіорд. Також популярний Хардангер-фіорд, відомий завдяки вишневим і яблуневим садам на його берегах, Люсі-фіорд (він розташований неподалік від Ставангера) і північний Норд-фіорд.

Найкраще приїжджати сюди з травня по вересень. Тепле повітря, придатні для відпочинку кліматичні умови. Але й у період з жовтня по квітень тут нудно не буде. Передусім туристів меншає, дні коротшають, але краса природи стає ще більш помітною: гори прикрашаються в помаранчеві та жовті кольори, скелі накриває білим, а подекуди й пухнастим сніжком. І як співав Борис Гребенщиков, фронтмен групи Акваріум: “Дивись, небо стає ближче кожного дня”.

На півночі Норвегії розташувався найвідоміший в світі мис — Нордкап. Він височіє трохи більше, ніж на 300 м над рівнем моря. Це, як кажуть путівники, найпівнічніша точка Європейського континенту. Насправді це невеличке перебільшення. Поруч з мисом Нордкап розташований мис Нордкін, який виступає на півтора кілометри ближче до півночі. Так чи інакше, тут зустрічаються Атлантичний та Північний Льодовитий океан. Саме тут можна побачити дивовижні для нашого ока речі. З травня по липень сонце не заходить за обрій. І, звісно, найвідоміше та вражаюче природнє явище — північне сяйво. Як зазначено в одному з путівників: “На небосхилі танцюють вогні зеленого, рожевого і фіолетового кольорів, що нагадують показ моди 1980‑х”. Але навіщо слова, коли над твоєю головою з’являється те, що можна побачити на цій світлині.